Зелений лікувальний простір: чому Україні необхідні терапевтичні сади
Сегодня, 15:00 |
Розвиток садів терапевтичного призначення можна вважати еволюційним кроком в історії садового мистецтва, що бере початок з монастирських та аптечних садів середньовіччя. Сьогодні це спеціально організовані зелені простори, покликані допомагати людині у відновлені здоров’я, самопочуття, та зменшення напруги. Такі зелені простори корисні для людей з посттравматичним синдромом (ПТСР), людей що страждають на хронічний стрес, дітей та літніх людей. Така придатність терапевтичних садів для людей з різними потребами викликана різноманіттям їх функціональної організації, а кожен проєкт такого саду є неповторним.
Але чи готова Україна інтегрувати такий природний простір у сферу реабілітації та оздоровлення, та чому терапевтичні сади мають стати обов’язковою частиною наших міст і медичних закладів?
Користь зелених просторів для здоров'я є доведеним науковим фактом. Ще наприкінці минулого століття дослідники Рейчел та Стівен Каплани сформували теорію відновлення уваги, згідно якої перебування в природному просторі здатне відновлювати ментальний ресурс і знімати втому.
Класичне дослідження Роджера Ульріха ще у 1984 році показало цікаві результати: пацієнти після операцій, чиї палати виходили вікнами на зелені насадження, одужували швидше. Їхній післяопераційний період був коротшим на майже добу, вони значно менше потребували знеболювальних і демонстрували менше ознак тривожності порівняно з тими, хто дивився з вікна на цегляну стіну.
Сучасні дослідження підтверджують: сади та практика садівництва ефективно знижують рівень депресії, зменшують збудження у пацієнтів із хворобою Альцгеймера та на 30–40% скорочують потребу в психотропних медикаментах.
Для українських лікарень, реабілітаційних центрів і військових госпіталів терапевтичні сади можуть стати важливим допоміжним простором для реабілітації пацієнтів, перепочинку персоналу. Окремо слід відзначити користь таких садів для дитячих закладів, які можуть бути організовані у форматі ігрового простору, та спрямовані на стимулювання різних органів чуття та моторики.
До 2022 року тема терапевтичних садів в Україні майже не підіймалася. Ситуація стрімко змінила вектор у 2022–2024 роках через гостру потребу в комплексній реабілітації, завдяки чому увага почала приділятись інноваційним методам відновлення здоров’я.
Сьогодні в Україні вже існують знакові проєкти: терапевтичний сад у Павлівській психіатричній лікарні (проєкт данського урбаніста Мікаеля Колвілль-Андерсена) в Києві, при реабілітаційному центрі «Незламні», у столичному «Охматдиті», у Львові (у Замарстинівському парку) та у Тернополі («Сопільче»).
Але проблематика українського досвіду розвитку терапевтичних садів полягає в тому, що законодавча база, органи місцевого самоврядування, та самі медичні заклади досі не мають чітких стандартів для таких просторів. Поняття «терапевтичний сад» відсутнє в українському законодавстві, немає затверджених норм проєктування, утримання на балансі та механізмів фінансування.
Щоб зелені простори не залишалися поодинокими волонтерськими ініціативами, потрібні паралельні кроки на трьох рівнях:
Вдосконалення нормативних положень – важливо закріпити поняття «терапевтичний сад» на рівні урядових постанов та інтегрувати його в будівельні норми й правила догляду за зеленими насадженнями. Терапевтичний сад за своєю суттю є повноцінним природним лікувальним активом, що має юридично підкріплюватися профільним законодавством;
Розвиток стратегій на рівні місцевого самоврядування – варто формувати цільові програми організації та використання терапевтичних садів, які враховуватимуть потреби ветеранів, людей з інвалідністю, депресивними розладами та дітей. Для ефективного використання таких просторів важливо проводити навчання для лікарів та освітян, які матимуть доступ до терапевтичного саду;
Розвиток стратегії здоров’я нації на рівні країни, де терапевтичні сади є однією із складових здорового простору дружнього для людини. Окрім конкретних реабілітаційних цілей використання таких садів можна виділити значний потенціал у сприянні здоровому способу життя якщо організувати їх простір певним чином та зробити загальнодоступними для громадян. Чітке зонування таких садів дозволяє проводити оздоровчу діяльність різної інтенсивності (активну – фізичні вправи, ігри, та пасивну – вплив зон кольору, усамітнення). Корисним є облаштування фітобарів із корисними чаями та смузі, проведення майстер-класів із ароматерапії чи оздоровчої гімнастики на свіжому повітрі для різних категорій населення.
Отже, терапевтичні сади – це набагато більше, ніж зелені насадження чи ландшафтний дизайн. Це поєднання компонентів природи та інфраструктури, які разом створюють сприятливий простір для реабілітації та відновлення людини.
Масштабування існуючих проєктів терапевтичних садів, їх підтримка, залучення інвесторів, та створення експертного середовища дозволять значно поширити цей корисний досвід в українську практику садівництва.
Примітка: Стаття підготовлена за проєктом «Інвестиційна привабливість зелених насаджень терапевтичного значення у контексті викликів війни та повоєнного відновлення», № 2025.05/0016, виконане на кошти гранту Президента України на підтримку наукових досліджень та розробок для докторів філософії (до 35 років включно), наданого Національним фондом досліджень України.
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.