«Острів Бессарабія» чи територіальний ексклав Нова загроза національній безпеці України

А чи знаєте ви, що в Україні віднедавна є територіальний ексклав, такий самий, як Аляска у США чи Калінінградська область у рф?

Реалії війни змінюють політичну географію України не тільки на сході. Загрозливі зміни відбуваються і на півдні Одещини, хоча про них мало хто говорить уголос. Та, на моє глибоке переконання, проблему Бессарабії не можна зводити до суто регіональних клопотів, це – в тому числі й через строкату етнічну мапу цього чудового закутка української землі – один із ключових викликів національній безпеці.

Острів Бессарабія

Суть проблеми полягає в тому, що південь Одещини (паралельні назви – Бессарабія/Буджак) є територіальним виступом України. Це термін з політичної географії, який означає, що певна територія виступає за основну лінію кордону й оточена іншими країнами або морем.

Якщо глянете на карту, то побачите, що весь південь Одеської області природно відмежований від решти території велетенським Дністровським лиманом.

Раніше зв’язок з «континентальною» частиною країни забезпечувався завдяки наявності моста в Затоці. Але ще на початку вторгнення росіяни завдали кількох ракетних ударів по ньому й вивели з ладу.

Таким чином Бессарабію фактично відрізали від решти України, адже проїхати до неї можна тільки транзитом через молдовську територію (Маяки-Паланка).

Незавершений обмін

У 1990-х за підсумками довгих переговорів Україна передала Молдові частину дунайського узбережжя завдовжки у 430 метрів. Це створило для Молдови можливість побудувати порт у Джурджулештах та отримати судноплавний вихід до Чорного моря, що неабияк сприяло розвитку торгівлі та й узагалі становленню Молдови як суверенної країни.

В обмін на територію дунайського узбережжя Молдова зобов’язалася передати Україні ділянку автомобільної дороги Одеса-Рені в районі молдовського села Паланка.

Та Молдова не дотрималася обіцянки й Україна набула тільки права транзиту через молдовську територію. Територіальна суперечка тривала півтора десятиліття й зачіпала не тільки юридичні, а й політичні аспекти в обох країнах, але закінчилася нічим.

Хто їздив тією дорогою до війни, пам’ятає: фактично йшлося про прикордонний контроль, коли громадяни України були зобов’язані мати при собі документи (паспорт), українські прикордонники на в’їзді видавали талони й забороняли зупинятися чи висаджувати пасажирів на території Молдови (мова про вісім кілометрів дороги). Тобто відбувався спрощений і пришвидшений перехід кордону на умовах транзиту.

Воєнна реальність

Про загрозливу проблему транзитної дороги в Паланці говорили й до повномасштабного вторгнення, але тільки впівголосу, адже Україна мала альтернативу проїзду – міст у Затоці. Після російських бомбардувань ця альтернатива зникла, а величезна частина території Одеської області стала відрізаною від України територією Молдови.

Так, ми маємо право контролю й транзиту дорогою в Паланці, але в умовах війни блокпости прикордонників здійснюють сувору перевірку і для чоловіків проїзд суттєво ускладнений. Причина проста: український чоловік, який заїхав на ці вісім кілометрів транзитної дороги, може просто зупинитися і втекти в Молдову, залишивши своє авто напризволяще (і таких випадків за ці роки – десятки, якщо не сотні). Якщо ж цей чоловік не має реєстрації (прописки) на півдні Одеської області, то його, швидше за все, взагалі туди не пропустять.

Уявляєте, це частина України, в яку де-факто заборонено в’їзд українцям чоловічої статі?

Та це лише частина проблеми, адже мова не тільки про дорогу й транспорт.

Південь Одещини населений багатьма етнічними меншинами. Болгари, румуни й молдовани, албанці, роми... у мирі, злагоді й повазі до України проживають на цих територі-ях. Та внаслідок політики русифікації в радянські часи чимало з них досі російськомовні, що утруднює сприйняття інформації українською. А поруч –– Придністров’я, з якого за допомогою ретрансляторів радіо- та телесигналу розповсюджується росі-йська пропаганда. З українськими підсилювачами сигналу та ретрансляторами досі – на 33-у році Незалежності – біда.

Невтішні висновки

Отож, у підсумку маємо територіально ізольований від України регіон, який відрізаний від країни також інформаційно. З огляду на історичні та етнічні особливості цей регіон відкритий для сприйняття російської пропаганди, дезінформації та потенційного розпалювання ворожнечі.

Мої колеги з Інституту центральноєвропейської стратегії називають південь Одещини «островом Бессарабія», не вкладаючи в цей термін жодних позитивних конотацій.

Раніше, поки існував міст у Затоці, це був фактично півострів, з’єднаний з рештою України залізнично-автомобільним перешийком.

Так само, як колись перешийком був пов’язаний з Україною Крим – з усіма загрозами й наслідками. Тепер же, після знищення мосту і запро-вадження посиленого контролю на блокпостах, ми маємо фактично острів, ексклав. Чи усвідомлюєте ви реальну загрозу від цієї ситуації?

Що можна було б зробити?

• По-перше, забезпечити якісний український радіо- та телесигнал на півдні Одещини (разом із якісним покриттям мобільних мереж українських операторів).

• По-друге, спростити прохід блокпостів на дорозі в Маяках-Паланці, щоб відновити конституційне (!) право українців на свободу пересування рідною країною.

• По-третє, після виборів у Молдові (до виборів цю тему краще не порушувати, щоб не нашкодити проєвропейським і проукраїнським силам у цій країні) вимагати фактичного завершення територіального обміну й передачі території біля Паланки під повну юрисдикцію України.

• По-четверте, після війни збудувати міст через плавні в районі Паланки, що проходитиме українською територією.

Це вирішило б проблеми в цьому регіоні. Я впевнений, що західні партнери підтримають будівництво такого великого, але важливого інфраструктурного об’єкта.

Та головне – почати щось робити для вирішення цієї проблеми вже сьогодні, бо замовчування точно до добра не призведе.

Мали ж ми вже сумну історію з півостровом Крим, то для чого нам створювати нові загрози й фактично острови в Україні нині?

Андрій ЛЮБКА,
директор Інституту центральноєвропейської стратегії, письменник, волонтер.
Джерело: https://www.radiosvoboda.org.

«Copyright © 2021 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода».