Медіація: як мирно вирішувати конфлікти

Слово «медіація» у перекладі з латини означає «посередництво», «примирення». З давніх часів посередництво застосовувалося для врегулювання конфліктів між родовими громадами і між племенами, між сім’ями, сусідами, партнерами і навіть країнами.

Медіація, якою вона відома сьогодні, розвинулася в Америці для вирішення сімейних і трудових суперечок під час Великої депресії у 1930-х роках. Завдяки медіації великомасштабні тривалі страйки були зупинені. У США медіація знайшла своє найбільше визнання і поширення після Паундської конференції 1976 року (американський юрист Роско Паунд). Американський досвід швидко перейняли Канада, Великобританія, Австралія та Нова Зеландія з подібними інституціями для альтернативного вирішення конфліктів. У континентальній Європі як уряди, так і неурядові органі-зації також підтримали цю тенденцію і продов-жують сприяти розвитку медіації у своїх країнах. Європейський Союз ухвалив директиви щодо медіації у цивільних і комерційних справах та альтернативного вирішення спорів у споживчому секторі у 2008 та 2013 роках.

Якщо дивитися глибше й повернутися у минуле, то медіація започаткувалася з давніх-давен. Наприклад, в античній Греції дрібні суперечки вирішувалися судом посередників-діететів, а функції посередника між громадянами полісу та чужоземцями виконували так звані проксени. Класичне римське право мало розвинутий інститут мирової угоди — transactio, за допомогою якого сторони конфлікту шляхом взаємних поступок врегульовували або попереджали спір щодо наявності або точного змісту взаємних прав та обов’язків.

Альтернативні позасудові способи вирішення спорів і в нашій країні відомі здавна. Примирення і відновне правосуддя у Київській Русі втілювалося у вигляді компенсації завданої правопорушником шкоди, процедурах побратимства, хресного цілування, якими завершувалося і закріплювалося укладення примирної угоди. Хресне цілування після досягнення такої угоди виступало гарантією її дотримання.

Правові акти часів Київської Русі свідчать про укладання сторонами спору мирових угод, у тому числі за допомогою посередників.

У Литовських статутах, що діяли на українських землях, примирення конфліктуючих сторін за допомогою нейтральних, неупереджених посередників відоме як «полюбовний суд». Примирення допускалося на всіх стадіях процесу аж до постановлення вироку. «Єднання», тобто угода про примирення, оскарженню не підлягала. Гарантією виконання угоди була, як правило, грошова застава та можливість звернення до суду з позовом про примусове виконання угоди. В актах міського (магдебурзького) права зустрічається й термін «медіатор».

Першими медіаторами нового часу вважають венеційського дипломата Альвізе Контаріні (1597 — 1651) та папського нунція Фабіо Кіджі (1559 — 1667), які зіграли роль медіаторів-посередників між ворогуючими учасниками Тридцятирічної війни.

Медіація розвивається в Україні понад 30 років. У 2021-у був ухвалений Закон України «Про меді-ацію», що регулює роботу медіатора та процедуру проведення медіації.

Головна ідея медіації — не перемога однієї сторони, а пошук взаємоприйнятного рішення.

Медіація зараз є успішною альтернативою вирішення спорів, засобом знаходження ефективного способу врегулювання конфліктів серед людей у бізнес-середовищі, у сімейних суперечках, у соціальній сфері, в ІТ-сферах та у громадській роботі. Медіація широко використовується під час розлучень, поділу майна, стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини, порядку участі кожного з батьків у вихованні дитини, а ще допомагає вирішити проблеми різних поколінь у сім’ї (батьки-діти-дідусі та бабусі), питання спадщини, опіки й усиновлення, виховання дітей. Крім цього, існує медіація в школах (шкільна медіація), тобто допомога дітям вирішувати розбіжності ненасильницьким способом, без втручання дорослих, а саме вирішувати суперечки між ними на їхніх власних умовах. Медіація передбачає побудову відносин і пошук рішень на основі інтересів, цінностей, потреб і людських почуттів, а не лише на емоційних реакціях, поведінці та принципових позиціях.

Чим медіація відрізняється від суду?

Коли справа потрапляє до суду, рішення ухвалює суддя. Часто одна сторона виграє, а інша — програє. Це може призвести до образ, довгих конфліктів і додаткових витрат.

Медіація працює інакше: люди самі приймають рішення; процес проходить у спокійній атмо-сфері; сторони можуть відкрито говорити про свої потреби; результат зазвичай задовольняє обох.

Крім того, медіація, як правило, швидша і дешевша за суд.

У яких ситуаціях допомагає медіація:

• Сімейні питання

Непорозуміння між родичами, конфлікти між дорослими дітьми та батьками, питання спадщини або розподілу майна.

• Сусідські конфлікти

Шум, ремонт, користування спільними територіями, межі земельних ділянок.

• Фінансові суперечки

Повернення боргів, домовленості між знайомими або партнерами.

• Конфлікти у громаді

Непорозуміння між мешканцями будинку, ОСББ або місцевою владою.

Для людей старшого віку медіація може бути особливо корисною, адже вона дозволяє вирішити проблему без стресу та тривалих судових процедур.

Отже, медіація — це добровільна розмова між людьми, які мають суперечку, у присутності спеці-ально підготовленої людини — медіатора. Медіатор не приймає рішення замість сторін і не визначає, хто правий, а хто винний. Його завдання — допомогти людям почути одне одного, зрозумі-ти проблему та разом знайти рішення, яке влаштує обох.

Медіація — це сучасний спосіб вирішення конфліктів, який базується на діалозі, взаємній повазі та пошуку спільного рішення. Вона допомагає людям не лише вирішити проблему, а й зберегти нормальні стосунки.

Іноді достатньо простої розмови за участю нейтральної людини, щоб знайти вихід із ситуації, яка здавалася безнадійною. Саме тому медіація стає дедалі популярнішою у світі та в Україні.

Ганна ШЕСТАКОВА,
сертифікована медіаторка

 Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу, наданої в межах Проєкту «СONSENT», що імплементується ГС «Українська академія медіації».