Побажання міцного здоров’я людині — то, на мою думку, найкраще із побажань.
Подумав: скільки молодих і дужих сьогодні гублять своє здоров’я, а часто й життя, алкоголем і наркотиками, бездумно ризикуючи ганяють на мотоциклах та автівках. Якби вони бодай раз побували у стінах онкологічних диспансерів чи відділень, побачили очі діточок, які щохвилини борються з тяжкою недугою, та їхніх батьків, що вимолюють для них оту кожну хвилину життя, то, напевно, задумалися б і берегли своє здоров’я, своє життя, єдине та неповторне.
Хочу розповісти про родину Чернів із села Долинського, які нині рятують свого трирічного третього синочка Микиту від онкології.
Марина (в дівоцтві Портару) та її чоловік Микола Черня народилися тут, у Долинському. Обоє — з незаможних багатоді-тних родин, де не було розкоші, де всі завжди багато й важко працювали. Про обох люди кажуть тільки хороше.
Після школи Марина пішла працювати різноробочою на Ренійський винзавод, вийшла заміж за простого порядного хлопця. Народили трьох синів, завели підсобне господарство, щоб мати все своє, піднімати дітей і допомагати численній рідні.
Але так сталося, що тяжко захворіла мама жінки. На ліки витратили все, що вдалося зібрати й заощадити, продали навіть корову. «Нічого, — казали, — ще наживемо!». А потім знову біда — у наймолодшого трирічного Микитки, життєрадісного, славного хлопчика, діагностували гострий лімфобластний лейкоз — рак крові. Батьки кинулися позичати гроші, бо ж сімейні запаси на той час практично вичерпалися.
«Лікування в Одесі безоплатне, але багато препаратів доводиться купувати самим, — розповідає Марина. — Гроші — хто знає, той підтвердить — у лікарні потрібні щодня».
Жінка щиро вдячна всім добрим людям, землякам, які не полишили родину наодинці з бідою, підтримали і продовжують підтримувати: хто — копійкою, хто —добрим словом і молитвою.
Скільки змогли, зібрали і передали до лікарні вчителі та учні Лиманської і Новосільської шкіл, колективи Долинського та Кулевчанського дитячих садків, волонтери. Допоміг співзасновник ТОВ «Долинське-Нова» Андрій Ігоревич Іванов, якого Марина не знає особисто, але вдячна цій милосердній людині за допомогу. Про горе в родині Чернів він, кажуть, дізнався через розміщену на сайті медіа-холдингу «Бессарабiя.UA» інформацію й передав гроші на лікування дитини.
Через той же сайт Євдокія Шкімбова, завідувачка дитячого садочка в селі Кулевча Саратського району, розповіла загалу про боротьбу трирічного Микитки за життя. Відгукнулося чимало знайомих і незнайомих земляків.
Що вже й казати про рідню: вони завжди поруч, готові вночі почергувати біля ліжечка хлопчика, щоб його мама бодай трохи перепочила, привозять гроші та їжу, аби не тратитися на неї, аби все йшло на ліки. У кожного, звісно, були свої плани, але покинути рідних у тяжку годину не зміг ніхто.
Завдяки підтримці людей і професіоналізму лікарів Микитка помаленьку долає недугу, але попереду ще тривалий курс лікування, ще кілька курсів хіміотерапії, а це — не менше року.
«Синочок, — каже Марина Черня, — почувається більш-менш нормально. Гортає книжечки, ще слабенький, та вже бавиться з улюбленими іграшками й дуже хоче додому. До братиків, до бабусі, до цуценят і курчаток, яких часто згадує».
Швидше одужуй, славний хлопчику! Скільки людей бажають тобі здоров’я і довгих та щасливих років життя!
Петро ХАДЖІ-ІВАН.
Ренійський район,
с. Долинське.
Для тих, хто має можливість допомогти родині, повідомляємо номер картки у «Приватбанку» Марини Іванівни Черні: 5168 7573 3530 3774.
ХТО — КОПІЙКОЮ, ХТО — МОЛИТВОЮ...