Останніми днями у суспільстві, особливо серед тих, хто знає, що хліб не росте на прилавках магазинів, а корів, які дають молоко, не випасають на віртуальних пасовиськах, шириться лавина пересторог щодо законопроєкту, яким можновладці, котрі хазяйнують нині на Печерських пагорбах, взялися обкласти оброком тих, хто тяжкою щоденною працею господарює на землі, забезпечуючи хлібом-молоком-огірками-петрушкою всіх нас.
Стривожені ініціативою «зеленої» влади не тільки прості селяни, а й у наукових колах сільськогосподарської галузі.
Ось, скажімо, про що йдеться у листі (щодо законопроєкту «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції», реєстр. №3131), з яким звернувся до голови Верховної Ради Дмитра Разумкова Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки»:
Даним законопроєктом передбачається запровадження так званого «поставленого податкового зобов’язання» — податкового платежу незрозумілої економічної природи — на будь-які земельні ділянки сільгосппризначення.
Під оподаткування підпадатимуть земельні ділянки, надані для ведення особистого селянського господарства, вирощена на яких продукція призначається в першу чергу для задоволення особистих потреб у харчуванні членів таких господарств, а також присадибні земельні ділянки (тобто городи) громадян — у разі, якщо відповідна земельна ділянка перевищуватиме 1 га.
Не поділяємо думку авторів законопроєкту стосовно того, що запровадження даного законопроєкту «створить умови для ліквідації тіньових відносин при використанні сільгоспугідь», оскільки відповідні умови повинні передбачати наявність, поряд із «каральними», стимулюючих заходів.
Практична реалізація положень законопроєкту призведе до збільшення необґрунтованого податкового навантаження на господарства населення, для яких ведення сільськогосподарської діяльності є чи не єдиним способом отримання необхідних для виживання доходів.
Як зазначається у пояснювальній записці, законопроєкт спрямований на «створення умов для ліквідації тіньових відносин при використанні земель сільгосппризначення шляхом забезпечення рівнонапруженого оподаткування доходів, одержуваних від такої землі всіма її власниками та користувачами».
Насправді ж «рівнонапруженість в оподаткуванні» — це такий розподіл податкового тягаря між суб’єктами оподаткування, який відображає всі аспекти їх діяльності: рівень доходів платників, їх майновий стан, зусилля кожного суб’єкта, які ним докладаються для отримання певного виду доходу, характер отриманих доходів та напрями їх використання тощо.
Неможливо досягти «рівнонапруженого» оподаткування, фіксуючи податкове зобов’язання в однаковій абсолютній сумі на кожен гектар земельної площі, незалежно від реально отримуваних доходів господарюючих на них суб’єктів.
Положення законопроєкту (реєстр. №3131) суперечать принципу нейтральності оподаткування. З огляду на значно менші фінансові можливості дрібних сільгосптоваровиробників, порівняно з крупними агрохолдингами, застосування уніфікованого підходу до визначення податкового зобов’язання — в абсолютній сумі на 1 га угідь — є порушенням базових засад формування системи оподаткування.
Очевидним економічним наслідком практичного застосування положень законопроєкту (реєстр. № 3131) стане підвищення податкового навантаження на дрібних суб’єктів, які господарюють на власних земельних ділянках і не використовують працю найманих працівників. При цьому зростання податкового навантаження на представників крупного та середнього бізнесу не очікується.
За будь-якого додаткового навантаження власники намагатимутьсь позбутися обтяжених податком земельних ділянок. Саме в цьому й полягає негативний вплив пропонованого порядку оподаткування на економічні рішення дрібних сільгосп-товаровиробників, що не відповідає принципу нейтральності в оподаткуванні.
Слід врахувати, що в європейських країнах, навпаки, створюються сприятливі (а не каральні!) умови для розвитку малого фермерства. Україна ж, у разі ухвалення даного законопроєкту, піде іншим шляхом — шляхом посилення позицій холдингів за рахунок податкової дискримінації дрібних сільгосптоваровиробників, насамперед тих, чия діяльність, з огляду на специфіку, не потребує оформлення підприємницького статусу.
У випадку із законопроєктом №3131 маємо необґрунтований податок на фермерську діяльність, при якому власник земельної ділянки, котрий самостійно на ній господарює, платитиме податки в тому ж розмірі, що й орендар, який використовує найману працю.
У запропонованій редакції — це фактично закон про ліквідацію малого фермерства в Україні, який матиме вкрай негативні наслідки для розвитку аграрного сектора економіки та сільських територій.
Свідченням недостатньої продуманості положень законопроєкту є оперативне їх доопрацювання, здійснене профі-льним комітетом Верховної Ради України 9 липня. Проте, новий законопроєкт (реєстр.
№ 3131-д) має ті ж самі недоліки, що й базовий, і буде негативно сприйнятий більшістю сільських домогосподарств, а тому має бути відхилений.
Юрій ЛУПЕНКО,
доктор економічних наук, професор, академік Національної академії аграрних наук України,
директор ННЦ «Інститут аграрної економіки».
РІВНОНАПРУЖЕНИЙ? АНТИФЕРМЕРСЬКИЙ