Минають часи, змінюються політики, відповідно до часу змінюються і їх обіцянки. І якщо десять років тому головним аргументом за вибір певного кандидата була гречка, то сьогодні людей намагаються підкупити тестами на коронавірус та постановкою на облік у підпорядкованій кандидатові поліклініці…
Уся біда в тому, що у нас надто коротка пам’ять.
Скажіть, а хто сьогодні пам’ятає, що проєкт Української федеративної республіки у 1994 році запропонував Анатолій Вассерман, який балотувався до Одеської міської ради? Що тоді ж у його проєкті і з’явився термін «Малоросія»? Хто згадає, що лозунг щодо розпаду України і символ георгіївської стрічки використовувався українськими політиками з 2004-го, а то й раніше? І що слоган «Україна — це ти» — зовсім не новий?..
Цими днями у затишному куточку Молдаванки, на Садіковській, 25, відкрився Музей виборів.
— Ми багато років збирали все, що пов’язане з виборами, і хочемо, щоб це міг побачити кожен. Тому вирішили піти на незвичний крок і відкрити справжній музей, — розповідає голова Одеської обласної організації Комітету виборців України Анатолій Бойко.
У музеї представлені матеріали про вибори за весь час вільної України, і не тільки. Як-от запрошення на зустріч із кандидатом до Одеської міської думи, датоване 1917 роком, і партій-ний квиток комуніста часів СРСР. У кількох невеличких кімнатах напівпідвального приміщення помістилося лише 250 експонатів. А їх насправді близько тисячі. Тож щойно створений музей уже має свої «запасники».
На вході — стенд із різноманітною «гречкою». Товари, якими підкуповували виборців упродовж десятиліть, дуже різні: консерви і крупи, сирокопчена ковбаса, печиво і згущене молоко, олія і мінеральна вода із власним портретом кандидата... Чим лишень не приваблювали електорат! Один із креативненьких видів «гречки» — безкоштовний «секонд хенд».
В одному із залів музею — виборча дільниця. Тут є кабінка для голосування, призначена для людей з обмеженими можливостями, й урна для бюлетенів. У цьому ж залі й манекен на ім’я Хамелеон Федорович — символ агітатора, одягнений з ніг до голови у спеціальну агітаційну форму.
Музей виборів — це справжній музей абсурду: обличчя кандидатів можна побачити і на сувенірних гривнях, і на квитках на концерт групи «Scorpions», і на пляшках з водою, і на шкільних щоденниках… Політики не зупиняються навіть перед тим, щоб використовувати для власного піару дітей, релігію, мистецтво та літературу.
Окремий стенд присвячений агітаційним ворожим матеріалам проти України. Є серед експонатів Конституція Росії, яку, за словами одного з одеситів, вручили йому перед виборами 2010-го на вулиці як зразок для України. Є книга про Жириновського, яку також роздавали безкоштовно в центрі Одеси у 2000-у, є книга з абсолютно антиукраїнською риторикою, видана у Тирасполі, яку знайшли в одному з готелів міста на книжковій полиці…
— Ми щиро сподіваємося, що людям буде цікаво, але головне — що вони замисляться над тим, кого обирають. Тобто у музею не лише пізнавальна, а й виховна функція, — зазначає Валерій Болган, головний редактор сайту «Ізбірком», один з творців музею.
Експонатів з нинішніх виборів на полицях музею поки що нема — вони поповнять колекцію незабаром. Планується, що музей стане своєрідним хабом для проведення тематичних івентів, дискусій, кінопоказів.
Ольга ФІЛІППОВА.
МУЗЕЙ ВИБОРЧОГО АБСУРДУ
