Здається, вже канули в Лету ті часи, коли можна було, взявши квиток на літак, за годину опинитися десь у Будапешті чи Берліні. У нинішніх реаліях навіть поїздка в межах України виглядає надзвичайною пригодою. І все ж, якщо, звісно, не забороняють карантинні обмеження, ми можемо відкривати для себе сповнені власних історій українські міста та села.
А в них, повірте, — чимало цікавого…
От що, наприклад, ми, одесити, знаємо про Хмельницький? Що там великий промтоварний ринок? Нещодавно довелося майже цілий день провести у Хмельницькому і переконатися, що це гарне, охайне та затишне місто. Може, не таке розкручене для туристів, як Львів чи Одеса, але має власні неповторні родзинки, заради яких варто тут побувати.
Через весь центр Хмельницького пролягає Проскурівська вулиця (стара назва міста — Проскурів), на якій розташовані затишні кафе й ресторанчики. Прогулюючись, побачила, як на балкон ратуші (колишнє пожежне депо) виходить сурмач. Він повертається у різні боки, ніби оглядаючи місто, піднімає сурму — й лунає мелодія. Цей сурмач, якого місцеві вже охрестили Андрієм, — насправді годинникова лялька, або жакемар. У його репертуарі — «Проскурів-ський вальс», «Червона калина», Гімн України, записані профе-сійним музикантом. Зріст Андрія — 180 сантиметрів. Коли він, елегантний, у костюмі й капелюсі, виходить на публіку і грає на сурмі, почуваєшся, ніби раптом опинився десь у Ліможі, адже саме у старовинних містах Західної Європи можна побачити й почути таку дивину…
Крізь місто змією звивається фантастично красивий Південний Буг, навколо якого — затишні парки та місця відпочинку. Тут із вудочками стоять місцеві рибалки, тут усе обладнане для активного відпочинку і спорту: бігові та велодоріжки, дитячі й спортивні майданчики. Хоча, гуляючи вздовж річки, можна запросто потрапити у заповідні місця, де рідко ступає нога людини…
А ще у Хмельницькому є перший і єдиний в Україні Музей-студія фотомистецтва, який цьогоріч відзначив свій десятилітній ювілей. Розташовується він у старовинному будинку в стилі модерн, що на Проскурівській, 56. Колись це був готель «Континенталь», який належав купцеві Нафтулі Вассерману, відомому торговцеві галантерейними товарами й щедрому меценатові. Десять років тому рішенням міської влади тут відкрили музей фотомистецтва, створений на основі зібрання хмельницького фотомайстра Костянтина Жданова, відомого колекціонера старовинного фотообладнання та світлин.
Ходимо залами музею й дивуємося: скільки може зробити для міста одна людина, яка живе пристрастю до улюбленої справи! У вітринах — понад 1500 експонатів: фотоапарати, об’єк-тиви, збільшувачі, експонометри та інше приладдя, що ілюструє розвиток цієї галузі з кінця XIX до кінця XX століть. Тут безліч старовинних негативів, літографій, знімків, які зберігають у собі пам’ять про минуле.
В експозиції — чи не всі фотоапарати, що серійно випускалися у Радянському Союзі, чимало фотокамер світових виробників — від зародження фотосправи і до цифрової ери. Є, скажімо, студійна дерев’яна камера кінця ХІХ століття з розміром кадру 30х40 см, радянські марки ФЕДу (що розшифровується як «Фелікс Едмундович Дзержинський»), виготовлені у харківській дитячій трудкомуні ім. Ф. Е. Дзержинського в далекому 1934-у, відомий німецький фотоапарат «Лейка» та багато інших…
Виставка старовинних фотографій у музеї запрошує нас у незвичайну подорож у минуле. На знімках — різні люди в різні періоди життя: маленькі хлопчики й дівчатка, що народились ще у ХІХ столітті, юні красуні, військові, священники, вчені, чиновники, купці — кого лише нема на цих фото! За кожним з них — власна історія…
Серед світлин і берегиня музею, яку називають Сонечкою. Портрет дівчини, куплений на «блошиному» ринку в Києві, як з’ясувалося, був зроблений наприкінці ХІХ століття у Проскурові. Так Сонечка повернулася додому.
Музей живе активним сучасним життям. При ньому діє фотостудія, гурток для дітей, де школярі навчаються фотомистецтву. У галереї щомісяця проводяться фотовиставки.
Директор музею Віталій Савін хвалиться, що в них експонуються роботи найкращих фотохудожників з різних міст України, в тому числі й одеситів — Олега Куцького, Сергія Гевалюка та інших.
Наразі на стінах галереї — 50 найкращих світлин 15-го міжнародного салону художньої фотографії «Фотовернісаж на Покрову», в якому взяли участь автори із 39 країн.
Виходжу з музею, сповнена новими відчуттями і почуттями. Скільки всього нового відкрила подорож у незнайоме мені дотепер місто! А скільки всього ще залишилося за кадром!..
Ви знаєте, що в Україні 460 міст? У скількох із них побували ви?
Ольга ФІЛІППОВА.
Одеса — Хмельницький — Одеса.
СУРМАЧ НА РАТУШІ І ФОТОПОДОРОЖ У МИНУЛЕ