Єврейський Новий рік: навіщо сьогодні мокають їжу в мед і лічать зерна граната

Сьогодні починається Рош а-Шана — єврейський Новий рік. Як відзначають це свято на честь створення світу, які традиції і символіка з ним пов’язані, «Одеському Життю» розповів наш журналіст, який кілька років тому відсвяткував Рош а-Шана в колі грузинсько-єврейської сім’ї в Ізраїлі.

Кілька років тому довелося нам із дружиною зустрічати єврейський Новий рік Рош а-Шана у дивовижній віруючій грузинсько-єврейській сім’ї Хайма і Люди в Землі Обітованій. Як навчав Фрунзік Мкртчян Олександра Дем’яненка у фільмі «Кавказька полонянка»: «Вам надається чудова нагода не тільки записати, а й узяти участь у цьому стародавньому красивому обряді».

Як починається Рош а-Шана

По-перше, немає обов’язкового в нас напруженого очікування дванадцятої години. Почати відзначати Рош а-Шана можна в будь-який час після заходу сонця.

Насамперед запалюють свічки. Потім на стіл ставлять закуски, і кожна має своє значення. Голова риби символізує благословення на те, щоб бути на чолі, а не в хвості. Обов’язкові яблука та мед. Одне вмочують в інше, щоб рік був солодким. Навіть традиційне новорічне побажання «Шана това у метука!» означає «Гарного і солодкого року».

Макати в мед можна практично все, що стоїть на столі:

• круглий хліб із родзинками — халу, її роздає старший за столом, і саме з неї починають трапезу;
• фініки, які за однією версією символізують винищення ворогів, а за іншою — економіку Ізраїлю (згадайте одеське побажання: «Моїм ворогам»);
• нарізану кружальцями моркву, яка нагадує золоті монети і символізує багатство;
• інші овочі та фрукти, на знак надії на рясний урожай.

Зерна граната, перш ніж вмочати в мед, слід порахувати. Якщо нарахуєте в одному плоді 365 зерен, це означає, що ви отримали благословення плодитися і розмножуватися вже цього року. Тим самим цілям слугує селера як символ родючості землі, і заливна риба, яку вмочати в мед все ж таки не рекомендується.

Освячення святкової трапези та обряд обмивання рук

Не обов’язково їсти багато. Точніше, обов’язково не їсти багато. Досить спробувати по шматочку, але всього. Але перш ніж почати всю цю вакханалію макання і поїдання, слід зробити кідуш — освячення святкової трапези.

Для цього в срібний інкрустований келих Хайм налив вино (а може, виноградний сік, я його на смак не куштував), поставив келих на таке ж блюдечко, а потім прочитав над цим молитву. Святкову халу він перед цим прикрив «рушником». Уже в Одесі я вичитав, що це робиться для того, щоб хліб не образився, що не над ним першим звершують молитву.

Після молитви Хайм раптом озирнувся, а потім швидко опустив у вино (сік) пальці і швидко засунув їх у кишеню. Те саме зробила і Люда. «Це, щоб у хаті були гроші, — пояснила вона. Ми з дружиною проробили те саме з особливою ретельністю, але особливих грошей у нас так і не з’явилося досі.

Після молитви всі встали з-за столу і пішли мити руки. Ой, вибачте, здійснювати обряд обмивання рук. Цей обряд відбувається з дивної посудини з двома ручками. Спочатку береш посудину правою рукою за праву ручку і тричі хлюпаєш на ліву, потім береш посудину лівою рукою за ліву ручку і теж хлюпаєш тричі на праву руку.

Основні страви на столі

Після обмивання знову молитва — цього разу благословення на хліб. Вино в цьому випадку серветкою не прикривають. І тільки потім починається вмочування. Ну а після «попередніх кулінарних ласк» жінки ставлять на стіл основні страви. Ось тут-то і розумієш попередження: закусок не обов’язково їсти багато. Курячий бульйон і баранячий хаш — все-таки сім’я з Грузії. Причому про те, що є ще й хаш, сказали після того, як доїли бульйон. Тушкована качка, печеня з трьох сортів м’яса, знову риба, але вже фарширована, і фарширована куряча шийка, гусячі шкварки, а на солодке — цимес і медові кульки — тейглак. Щось іще напевно забув, бо не тільки з’їсти, а й запам’ятати все було неможливо.

Пити за святковим столом можна все, крім коньяку: вино, горілку, віскі та навіть пиво. Коньяк же вважається некошерним. Коли ми якось в Одесі збиралися відзначити день народження однієї моєї знайомої в кошерному ресторані, і мені, як суто російсько-українській людині, випало купувати випивку. І мене спеціально попередили, що горілка кошерна вся, крім горілки «Шустов», яку роблять на одеському коньячному заводі. Мабуть, тому незабаром завод зняв цю горілку з виробництва. А даремно.

Утім, до нашої новорічної трапези це все не мало стосунку, оскільки всі чоловіки пили горілку, а жінки — вино, тож кошерність у будь-якому разі було дотримано.

За рош-а-шаністим столом дозволяється шуміти, веселитися і навіть курити. Курців серед нас не було, але інші дві заповіді ми виконували чесно.

Сергей Лядо