Будинок з однією стіною в Одесі: як зберегти унікальну архітектуру

«Будинок з однією стіною» у Воронцовському провулку — одна з найвідоміших пам’яток історичного центру Одеси. За час свого існування він встиг обрости безліччю містичних легенд і домислів, покликаних пояснити нестандартне планування будівлі. А останнім часом додалася історія скандального будівництва, що знищує незвичайний візуальний ефект легендарної пам’ятки архітектури. Нещодавно навіс над недобудовою, що знову з’явився, був знов демонтований. Чи можна на місці одіозного будівництва створити архітектурний проект, співзвучний старовинному комплексу Воронцовського провулка, та якою має бути забудова історичного центру нашого міста, розповідає старший викладач архітектурно-художнього інституту Одеської державної академії будівництва та архітектури Юрій Снядовський.

Як «будинок-стіна» став пам’яткою

Зведення приватної будівлі на місці одноповерхового сарайчика, що впритул примикав до «будинку-стіни», почалося ще 2012 року. Будівництво загрожувало знищити унікальність знаменитого туристичного об’єкта — звести нанівець візуальний ефект «будинку з однією стіною». Тому активісти виступили проти забудови. У результаті — за вказівкою муніципалітету роботи були припинені. Сам «будинок-стіна» отримав статус пам’ятки архітектури місцевого значення. А це означає, що будь-які роботи в зоні його охорони мають вестися відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини». А також — бути узгодженими з департаментом охорони об’єктів культурної спадщини.

Коли ЮНЕСКО не указ

Але у 2017 році роботи відновилися. Після численних попереджень активісти знесли скандальну забудову. На зустрічі з муніципальним управлінням архітектури та охорони культурної спадщини було винесено припис про негайне зупинення всіх будівельних робіт.

Нещодавно, восени 2024 року, навіс над недобудовою з’явився знову. Власнику об’єкта, судячи з усього, на думку не спало, що в дозволі, виданому йому в далекому 2011 році, було прописано умови забудови в історичному ареалі «Стара Одеса». А на сьогодні — це зона охорони ЮНЕСКО. На цій території вимоги зовсім інші. І перед початком будівельних робіт необхідно отримати погодження в Міністерстві культури.

Цього разу дах над недобудовою примусово знесли співробітники КП «Одеспроект».

Що замість недобудови?

 Зараз історичний центр міста, занесений до списку культурної спадщини ЮНЕСКО, «прикрашає» напіврозвалений недобуд. Одесити, як водиться, клянуть нахабних забудовників і безпринципну владу. Ось тільки пропозицій щодо того, як має виглядати цей понівечений фрагмент заповідної Одеси, практично немає.
— Будівництво призупинили, але це не може нескінченно тривати. Покинута недобудова так і буде там весь час знаходитися? — питає Юрій Снядовський. 

 Тому архітектор вирішив зробити ескіз-ідею архітектурного комплексу – «будинку-стіни» та прилеглої до нього будови. Адже нову споруду не можна розглядати окремо від пам’ятки архітектури з таким незвичайним візуальним ефектом.

— Будову поруч із «будинком-стіною» необхідно прибудувати таким чином, щоб цей ефект не приховувати, а, навпаки, підкреслити, — розповідає Юрій Олександрович. — Крім того, якість нового об’єкта за красою і стилем має бути на рівні будинку — пам’ятки архітектури. І, що важливо, він повинен сприйматися не сам по собі, а доповнювати композицію, яка складається з будівель, що стоять поруч.

«Будинок-дах» поруч із «будинком-стіною»

Судячи з візуалізації проекту скандальної забудови, архітектурне рішення об’єкта було простим і невибагливим: прямі лінії, нехитрий дизайн, практично повна відсутність декору. Ескіз-ідея Юрія Снядовського пропонує стилізувати споруду під імпозантний та ошатний стиль «будинку-стіни» — ренесансу та еклектики.

— Нова споруда, за моїм задумом, є ніби продовженням «будинку-стіни» — її фрагментом. А сам об’єм цієї будівлі побудований у вигляді мансарди. За аналогією його можна назвати «будинок-дах». Його стіна повинна йти під кутом, не примикаючи безпосередньо до «будинку-стіни». Ідея з ухилом дає можливість побудови двоповерхової будівлі, що не обмежує візуальний ефект славнозвісної споруди. Мансардні вікна виконані в тому ж стилі, що й в «будинку-стіни». Фасад може бути прикрашений алегоричними скульптурами в нішах, ліпниною, колонами, карнизами, сандриками — невеликими карнизами над лиштвами вікон і дверей. Головне — знайти правильний стиль, — зазначає архітектор.

Читайте також: Одеський «плоский дім»: які він зберігає таємниці

На одному з ескізів Юрія Снядовського покрівля будівлі над мансардними вікнами виконана під старовинну черепицю. На другому — дах представлений у сучасному лаконічному стилі зі скляними конструкціями. За ідеєю архітектора, такий дах може служити фоном і посилювати ефект «багатого» стилю «будинку-стіни». До того ж створює незвичайне враження. Не сучасна забудова, як часто буває, височіє над старовинними будинками. Навпаки — пам’ятка історії та архітектури домінує над модерновою покрівлею.

Сучасна архітектура та старовинні цінні будівлі можуть сусідити цілком гармонійно, вважає Юрій Снядовський. Навіть якщо — на контрасті — це буде будова зі скла та бетону. Головне, поєднуючи сучасні та історичні споруди, правильно знайти масштаб і пропорції — щоб разом класика та модерн створювали гармонійну композицію.

Коли залишають фасад

В Одесі, на думку архітектора, дуже багато старовинних будівель, які можуть реконструюватися, добудовуватися. У такому разі стиль перших двох поверхів можна залишити без змін, а верхні — добудувати в сучасному дусі. Водночас звісно, необхідно дотриматися пропорційності. А якщо це новобудова — перші поверхи виконати в стилі сусідньої будівлі.

— Є багато ділянок в Одесі, де стоять просто руїни, що зберегли при цьому гарні фасади. З ними треба щось робити. Згодом ця проблема виникатиме в нашому місті дедалі частіше — адже час ракушняка сьогодні майже вичерпано, — вважає архітектор. — Щоб розв’язати проблему, можна використати прийом, коли зі старої будівлі залишають тільки фасад. У такий спосіб було реконструйовано будинок на Дерибасівській на розі Рішельєвської. Внутрішнє планування було повністю модернізовано з використанням залізобетонних конструкцій, а фасад залишився один в один.

Але насамперед, збираючись реконструювати старовинну будівлю, необхідно враховувати, як її планують експлуатувати. Адже ще древні говорили: архітектура — це користь, міцність, краса. Ось, наприклад, в ошатній «мансарді» у «будинку-стіни» в старовинному Воронцовському провулку міг би розташуватися колоритний бар. І, безсумнівно, відбою від туристів та одеситів там не було б.

Свою проектну роботу Юрій Снядовський поки що нікому не пропонував. Водночас в архітектурно-художньому інституті, де він викладає, є практика розробки таких проектів.

— Якщо хтось може запропонувати альтернативний варіант — будь ласка! — каже архітектор. — Давайте конкурс оголосимо. Я «закинув вудку» — справа за креативними ідеями.

Вероника Поліщук