Рені, коли немає світла: незвичні зайняття, якими займаються мешканці міста

Коли країна занурюється у темряву, ми згадуємо про речі, про які забули в епоху електронних розваг: паперові книжки, сімейні ігри та живе спілкування. Наприклад, мешканці Рені під час зникнення електрики потягнулися до бібліотек.

Електрика зникла – читачі з’явилися

Найбільші вигодонабувачі – бібліотекарі. Бо коли все місто у темряві, люди раптом згадують, що існують паперові книжки. Саме так і говорять – паперові книжки.

— Як тільки в Рені «бахнули» по енергетиці, люди до нас у бібліотеку потягнулися, — каже завідувачка Тетяна Кокалко. – Удень читають біля вікна, увечері – з ліхтариком.

Спецоперація «Почути дитину»

В моєму дитинстві світло вимикали рідко, хіба що десь трапилась аварія. Тому темрява сприймалася як спецефект. Ми з татом грали в хованки.

Коли у хаті темно, шукати можна лише руками. Тато напомацки перевіряв вміст шаф, пірнав під тумбочки, шваброю вів розвідку під ліжками. А я тихесенько сиділа в щілині між шафою і стінкою — місце, доступне лише дітям до 10 років і котам.

Пам’ятаю, тато обнишпорив усі кути й у відчаї сперся спиною на шафу, за якою я сховалась. Він вибрав тактику: не намацав, так почую. Стояв, не дихав, сподіваючись почути мій подих. Ми сиділи поруч, як два партизани, хвилин двадцять.

Першим не витримав тато: «Все, здаюсь, виходь!» – «Та тут я, поруч» – простягнула я руку.
Сімейний регіт був такий, що сусіди подумали, ніби ми виграли в лотерею «Жигулі».

Немає 220 – то є відпустка!

Отже немає 220. Пилосос не працює, пральна машина теж. І це означає, що у господині – справжній відпочинок! А чи не поїхати з чоловіком на рибалку?

Так, у листопаді на Дунаї шансів спіймати рибину – один на тисячу. Хіба що маленький підлящик під вечір буде.

А поки риба всі гачки ігнорувала, ми зайнялися тим, що дійсно мало сенс, – збирали дрова. Сухостій навколо лежить, бери – не хочу. Назбирали повний багажник.

 Антоніна Бондарева