Прощавай, Дубай: чому найбільший портовий оператор залишив Одещину заради союзу з РФ

Один із світових лідерів портової індустрії, дубайський гігант DP World, остаточно залишив український ринок, продавши свою частку в терміналі порту «Південний». Як з’ясувалося, «тихий» вихід інвестора пов’язаний із його рішенням розвивати стратегічний бізнес у Росії.

Чому DP World пішов із порту «Південний»?

Як пише «Економічна правда», співпраця, яку у 2020 році називали «інвестиційною перемогою», завершилася уроком «геополітичної гігієни». У 2020 році DP World гучно зайшов в Україну, придбавши контроль над терміналом TIS за суму, яку оцінювали більш ніж у 100 млн доларів. Однак повномасштабна війна розставила інші пріоритети: поки перевалка в Чорному морі падала через обстріли, дубайський менеджмент продовжував контакти з РФ.

“Війна виявила реальні пріоритети партнера: DPW не звернув діяльність у Росії, його менеджмент контактував з російськими контрагентами, а 2023 року компанія очікувано опинилася у списку спонсорів війни НАЗК”, – пише видання.

За словами експертів, для української сторони викуп частки став єдиним способом врятувати бізнес від паралічу, оскільки партнерство з компанією зі списку спонсорів війни загрожувало втратою міжнародних ліній і санкціями.

Угода з «Росатомом» та інвестиції в обхід санкцій

Вихід з Одеського регіону збігся з масштабним розширенням DP World на півночі. Араби створюють спільне підприємство з «Росатомом» (де росіяни контролюють 51%), яке зосередиться на розвитку Північного морського шляху — арктичної альтернативи Суецькому каналу.

Інвестор отримає 49% акцій у ключовому російському логістичному активі — ПАТ «Далекосхідне морське пароплавство» (FESCO). Для Росії це шанс вирішити проблеми з днопоглибленням і будівництвом криголамів, які виникли через західні санкції.

Для самих одеситів і роботи порту відхід DP World не стане катастрофою. Основні інвестиції в інфраструктуру найглибоководнішого порту України були зроблені ще до приходу арабів. Наразі термінал продовжує роботу під повним контролем українських акціонерів (Єгора Гребенникова, Андрія Ставніцера та інших), зосереджуючись на безпеці та розвитку залізничних перевезень у «сухі порти».