Про ввічливість, етикет та дам «елегантного віку» – блоги «Одеського життя»

Ми зараз дуже багато говоримо про війну, адже вона понад вісім місяців тому вторглася в наше життя і ніяк не відпускає нас. Через неї, підлої, на задній план відійшли майже всі мирні теми. Ми почали мало говорити про виховання, перестали помічати і думати, що відчувають інші люди.

Основні правила ввічливості, які ми засвоїли ще в школі, свідчать, що старим людям потрібно поступатися місцем у транспорті. Але при цьому добре б задуматися, чи всі люди, у яких на обличчі вже є п’ять зморшок (про жах!), почуваються глибокими старими. Як і кожен з нас, я не раз бачила, як молодь поступається в транспорті місцем немолодим людям, і подумки схвалювала такий вчинок. Але коли потрапила в таку саму ситуацію сама, зрозуміла, що не все так однозначно.

Не встигла я увійти в трамвай, як дівчина років сорока поспішно схопилася з місця і кинулася до мене: «Сідайте, будь ласка!». Вигляд у неї був такий радісний, ніби вона чекала на мене все своє життя. Не скажу, що я при цьому зазнала настільки ж бурхливої ​​подяки, зате в усіх відношеннях відчула себе ровесницею динозаврів.

Цю ситуацію я, напевно, так і переживала б мовчки, якби одного разу в тролейбусі не зустріла жінку-однодумницю, яка навіть знайшла підтримку в інших пасажирок «елегантного віку». І зрозуміла, що ця тема, мабуть, хвилює не лише мене. Я стала звертати увагу на реакцію так званих літніх людей, і виявилося, що багато хто з них, тим більше чоловіки, почуваються незручно, коли їм поступаються місцем. А особливо, коли роблять це не зелені молодики, а жінки середнього віку.

Нагадаю, що за етикетом жінка не повинна поступатися місцем жінці, хіба що зовсім вже старенькій. Тим більше жінки не поступаються місцем чоловікам, адже ніхто з представників сильної статі не хоче, щоб його вважали немічним старим. Крім того, добре звертати увагу на зовнішні маркери. Якщо я, наприклад, начепила на себе косуху та підбори, це означає, що бабкою я себе вважати відмовляюся.

Мені можуть заперечити: адже ввічливість саме це і припускає – звертати увагу тим, хто старший. Це так, але не варто доводити цю чудову ідею до абсурду. У нас, на жаль, прийнято поступатися місцем лише інвалідам та літнім людям. І якщо ви схоплюєтеся і намагаєтеся посадити в транспорті на своє місце людину, яка виглядає ще цілком бадьорою і життєрадісною, ви автоматично повідомляєте йому, що вважаєте її старою. Або інвалідом. А це дуже погано впливає на його самооцінку.

Я не закликаю відмовитися від правил ввічливості в транспорті, боже борони! Мабуть, було б більш цивілізовано, якби чоловіки стали поступатися місцем усім жінкам, без винятку. Тоді ніхто з жінок не відчував би, що їй таким чином натякнули на похилий вік.

Ірина Сорокіна