Вулиця Композитора Вербицького: 115 років автору гімну України

Вулиця Композитора Вербицького в Одесі з’явилася у вересні 2022 року та замінила вулицю Олександра Вронського. Депутати Одеської міськради в рамках декомунізації перейменували тоді шість вулиць та провулок. У цій статті розповімо історію українського композитора Михайла Вербицького, на честь якого перейменували вулицю.

Михайло Вербицький народився в 1815 році в сім’ї священика в селі Яворник-Руски, яке знаходилося на території колишньої Австрійської імперії. Він рано осиротів і ще дитиною почав співати у церковному хорі. Потім навчався у музичній школі, а також у чеського диригента та композитора Алоізія Нанке та музикантів Вінсента Сераві та Франца Лоренца.

Пізніше Михайло вирішив піти стопами батька і вступив до Львівської духовної семінарії. Там він керував семінарським хором та освоїв гру на гітарі. Його двічі виключали із семінарії за «веселі пісні, гру на гітарі, запізнення на ранкові молитви». Незабаром Вербицький сам відмовився продовжувати навчання – він одружився, і йому потрібно було утримувати сім’ю.

Коли почали працювати українські театри, Вербицький писав музичні номери для українських театральних вистав, що ставилися на театральних сценах Львова та Галичини. Завдяки музиці Вербицького навіть дуже посередні п’єси набували популярності у глядачів.

1850 року Вербицький повернувся до семінарії, закінчив її та отримав сан священика. Він служив у різних парафіях і зрештою оселився на Яворівщині, де служив у Покровській церкві. Композитор займався педагогічною діяльністю, писав статті та музику. Останні роки життя він прожив у злиднях і помер, коли йому було лише 55 років.

Як з’явився Гімн України

За своє життя Михайло Вербицький написав 133 музичні твори, серед яких романси, камерна та релігійна музика. Але найвідомішим його твором стала пісня на слова Павла Чубинського – нині Державного гімну України.

Передбачається, що вірш, що став основою гімну України, був написаний у 1862-1864 роках та опублікований у львівському журналі «Мета». Початковий текст містив чотири куплети і знаменитий рефрен (повторюваний куплет) «душу і тіло ми покладемо …».

А музика гімну, авторства Вербицького, вперше була виконана разом із текстом у духовній семінарії Перемишля у 1863 році. Композитор і священик так надихнувся віршем, що навіть виконав свою музику.

Відразу після першого виконання пісня стала настільки популярна серед галицької молоді, що її навіть вважали народною.

1992 року пісня «Ще не вмерла Україна» стала Державним гімном.

Кілька версій гімну України

В офіційній версії нашого гімну всього шість рядків: перший куплет і рядки, що закінчуються «…і покажемо, що ми, браття, козацького роду». Саме у такому вигляді текст гімну затвердив президент Леонід Кучма у 2003 році;

Невдоволені текстом гімну України були завжди. Особливо критикам пісні не подобався перший рядок – «Ще не вмерла Україна…», – і під тиском громадськості її офіційно замінили на «Ще не вмерла Україна ні слава, ні воля…» того ж 2003 року;

Наруга над Державним гімном підпадає під статтю 338 Кримінального кодексу України. Покарання щодо неї передбачає від 850 грн. штрафу до арешту терміном до 6 місяців;

Рукописний текст та ноти до оригінального вірша зберігаються у Науковій бібліотеці імені В.Стефаника НАН України.