Золото під ногами: де його знайти і як на цьому можна заробити

Інформаційним приводом для цієї публікації стало повідомлення сайту ВВС, що Королівський монетний двір Великої Британії добуватиме золото з електронних відходів. Як це планують зробити і чому у нас не так?

Видобуватимуть золото із старих мобілок і телевізорів

На території Королівського монетного двору збудували та запустили великий завод з переробки електронних відходів. Це старі мобілки, комп’ютери, телевізори тощо. Мета – переробка більше чотирьох тисяч тонн такого добра на рік.

Згідно з підрахунками, з такої кількості мотлоху можна отримати до 450 кілограмів дорогоцінного металу. Це близько 27 мільйонів фунтів стерлінгів (понад 1,4 мільярда гривень). Вихід на ринок переробки відходів стане для британського монетного двору новим джерелом прибутку.

Що ж, респект британцям, які заробляють гроші там, де їх можна чесно заробити. А що у нас?

Золото викидали у сміття

Якщо продовжити тему дорогоцінних металів в електроніці, то не можу не згадати ті 20 років (1976-1996), які я після закінчення Одеського інституту зв’язку відпрацював на радіотелепередавальному центрі в рідному Херсоні. Обслуговував радіорелейну апаратуру, потужні телепередавачі. Все це працювало на потужних вакуумних та металокерамічних лампах, золота і платини в яких було багато. До кожної додавався паспорт, і в ньому значилися космічні цифри щодо золота і платини, про срібло я вже й не кажу. Все це добро, яке відпрацювало свій паспортний термін, ми, за винятком останніх трьох-чотирьох років моєї роботи, просто викидали на сміття. Тільки потім з Мінзв’язку (вже України) надійшла команда їх здавати.

Як антикваріат перетворювали на лом

І ще у тему. Були роки, коли в Нацбанку приймали від громадян ЛОМ дорогоцінних металів. Хтось приносив ложку зі срібла, хтось бабусину золоту обручку. Слово ЛОМ я виділив, бо пробам на металі приймальниця не довіряла – такими були правила НБУ. Розглянувши в лінзу пробу, вона брала в руки пилку і робила глибоке надпилювання на виробі, а потім наносила на те місце кислоту.

Все правильно: якщо це було посріблення або позолота латуні, наприклад, кислота це показувала.

Але річ у тому, що так само приймальниця робила і з музейного рівня речами, перетворюючи їх на ЛОМ. Якось одна моя знайома була змушена розлучитися з шикарним – на шість персон – кавовим сервізом царського періоду. Неймовірна краса – срібло з кольоровими емалями. Потім вона з подивом розповіла, що по кожній філіжанці, кожній ложечці, блюдцям, цукорниці, кавнику пройшлася пилка. І антикварної вартості сервіз став ломом.

Заробляє хто завгодно, тільки не держава

А потім НБУ вчинив зовсім «по-хазяйськи»: пункт в його основному офісі в Херсоні закрили, а відкрили у різних районах міста. Вже у звичайних приміщеннях, без охорони МВС та входу за паспортом. Типу ближче до народу. І це стало вигідно. Ні, в жодному разі не державі. Біля входу в кожен такий пункт прийому стояв тямущий (це без іронії) мужичок, який дуже коректно цікавився у громадян, які мали намір зайти: «А що у вас?», візуально оцінював предмет і пропонував відразу живі гроші. Жінка у віконці «в прольоті» не була: вона отримувала свій договірний відсоток. Щоб не виникало питань, якусь ложку-виделку в день вона проводила через касу. Дещо з того, що «проґавила» держава, мені довелося побачити. Наприклад, царський георгіївський хрест 2-го ступеня, це велика музейна рідкість із золота. Мені було страшно думати, що по ньому могли пройтися пилкою. Він потім «полетів» майже за 3 тисячі доларів. Вже багато років минуло з того часу, як НБУ зав’язав зі скупкою дорогоцінних металів і віддав це у приватні руки. У приватних руках у нас і скуповування золотовмісної електроніки, з якої ми почали цю тему.

А у вас зберігся «жовтий» годинник?

А завершимо ми її розповіддю про те золото, яке, гадаю, є у багатьох із вас, і про наявність якого багато хто не здогадується. Це радянський годинник у жовтих корпусах. Саме так пишуть і в рубриці «Куплю» в газетних оголошеннях, і в папірцях на стовпах та огорожах. Саме так скромно «жовтим» називають діячі цього бізнесу позолочений радянський годинник. Коли їм приносять такий годинник, вони уважно розглядають корпус у лінзу, а потім починається: хоч і старий, він же вже не на ходу, але на запчастини куплю за недорого. А в лінзу «щедрий» покупець побачив 2 латинські літери Au (це Aurum – золото), а поряд – цифри (1 або 5, або 10, або 12,5 або 20). Це товщина покриття корпусу чистим золотом у мікронах. Після нескладної електрохімічної процедури (електроліт, анод, катод) золото осідає в кишенях ділових людей.

***

Ціна у світі на золото стрімко і стабільно зростає. На торгах Нью-Йоркської біржі, а отже, і у нас вартість 1 тройської унції (31,1 грама) чистого золота вже перевищила 2700 доларів. Тож ті мікрони на старенькому жовтому годиннику, шановні читачі, що завалявся у вас в комоді, коштують сьогодні багато сотень гривень. Залишається лише шкодувати, що держава у цій темі «пролітає, як одношарова фанера над Парижем».

До речі, Франція, як і Велика Британія, Індія та Китай (куди ж без нього?) – у лідерах із накопичення золота у скарбниці.

Валерій Боянжу