Обіцянки, віднесені вітром. Чому Байден скасував "Рамштайн" та що це означає для України

Історичне засідання формату "Рамштайн", тобто контактної групи з питань оборони України, що мало відбутися 12 жовтня, скасоване. І так само не відбудеться закрита зустріч лідерів ключових держав-донорів України, запланована на полях загальної зустрічі. Хоча з нею у Києві публічно пов’язували сподівання на проривні "історичні рішення".

Передусім йшлося про те, що ЗСУ можуть отримати дозвіл на удари вглиб РФ далекобійними західними ракетами, а також союзники могли домовитися про запрошення України до НАТО на певних умовах.

Це – частина "плану перемоги", який президент Зеленський нещодавно представив президентові США. У Німеччині цей план мали обговорити з іншими лідерами.

Усе це доводиться писати у минулому часі.

Бо президент США Джо Байден не лише відмовився від своєї поїздки до Німеччини, а й вирішив загалом скасувати подію, яка мала зібрати інших західних партнерів України. І хоча існував варіант віддаленої участі Байдена по відеозв’язку, від цієї ідеї також відмовилися.

Чи варто вірити офіційним поясненням США про те, що вся ця зміна планів відбулася лише через ураган "Мілтон", який наближається до Флориди? Чи не стала реальною причиною цього сама Україна? Чи повернеться Білий дім до ідей, які зараз зірвалися? Коли це стане можливим?

Про все це – у відеопоясненні "Європейської правди".

А для тих, хто віддає перевагу читанню, ми підготували також текстовий опис та аналіз карколомних подій у США, які серйозно впливають і на Україну.

Не просто "черговий Рамштайн"

Спершу коротко про те, чому така увага до скасованої зустрічі у Німеччині не є перебільшенням.

Попри те, що формат "Рамштайн" є регулярним і за майже 2,5 роки його існування відбулося вже 24 зустрічі, нинішнє засідання мало стати особливим. Уперше в історії формату йшлося про зустріч держав, що допомагають ЗСУ в опорі російській агресії, на рівні лідерів. У тому числі до Німеччини для закритих розмов про допомогу Україні мав прибути президент США – а це саме по собі є непересічним і підвищує рівень участі усіх інших держав.

Те, що розмова, яку планували провести на американській авіабазі "Рамштайн" у Німеччині, мала бути серйозною та змістовною, підтверджували також інші деталі. Наприклад, те, що за даними західних медіа, усім учасникам "Рамштайну" надійшла рекомендація про широку делегацію на переговорах. Подейкують, засідання мало відбутися у форматі "лідер плюс три учасники", і США власним прикладом демонстрували, що у трійці мають бути міністри оборони та закордонних справ.

Звісно – як і завжди на таких подіях – загальне пленарне засідання за участю понад 50 держав (серед яких є, наприклад, проросійська Угорщина) не мало стати місцем ухвалення дійсно важливих рішень.

Але паралельно з великим засіданням мали відбутися вузькі зустрічі. Саме щодо них були основні очікування.

Зокрема, були заплановані переговори лідерів чотирьох ключових оборонних донорів України – США, Німеччини, Великої Британії і Франції. А також низка двосторонніх зустрічей (зокрема, у ці дні планувалися переговори Байдена з німецьким лідером Олафом Шольцом, який досі дотримується кількох червоних ліній у підтримці України).

Причина для зустрічі безпрецедентно високого рівня також відома.

Президент Байден оголосив про підготовку "Рамштайну" на рівні лідерів наприкінці вересня – за кілька днів після зустрічі з Володимиром Зеленським, на якій український президент передав американському колезі так званий "план перемоги", тобто ідеї України про те, як партнери можуть допомогти змінити динаміку російсько-української війни.

Серед пропозицій Києва є ті, які США можуть втілити самотужки, і ті, які потребують колективного рішення, свідчать джерела "ЄвроПравди".

Зокрема, жоден президент США не здатен самостійно, без згоди союзників, вирішити питання про формат співпраці України і НАТО – бо в Альянсі для всіх рішень потрібен консенсус. У Рамштайні Байден та лідери ключових держав-союзників планували обговорення про те, чи реально надати Києву запрошення до НАТО і за яких умов (детальніше читайте у статті "Генсек без запрошення: чи дійсно НАТО готується до вступу України та якими є найбільші перепони").

Ще одна очікувана тема для обговорення у Рамштайні – дозвіл на удари по Росії західними далекобійними ракетами.

Утім, ні рішення, ні навіть дискусії не буде. Жовтнева зустріч лідерів скасована з ініціативи США.

Чому цю надважливу зустріч скасували в останній момент?

Офіційні пояснення американської сторони відомі. У вівторок Білий дім заявив, що Байден не поїде до Німеччини через наближення до американського узбережжя тропічного урагану "Мілтон".

Ще кілька годин після цього зберігалася невизначеність щодо того, чи відбудеться "Рамштайн" без його особистої присутності, але американська сторона дуже швидко розвіяла сумніви: держсекретар Ентоні Блінкен повідомив, що також не полетить до Німеччини. Після цього будь-які ідеї про включення Байдена по відеозв’язку абощо розвіялися. США дали сигнал, що перемовин найвищого рівні на "Рамштайні" не буде. А уночі (за вашингтонським часом) звідти повідомили вже остаточно: зустрічі у форматі "Рамштайн" 12 жовтня не буде взагалі.

Тож іншим західним лідерам, що готувалися до цього візиту, довелося терміново змінювати графіки.

Через те, що у США від початку відкинули усі гібридні формати, варіант відеоучасті Байдена, делегування ним інших посадовців тощо, у багатьох виникло питання:

чи була щирою причина скасування, оголошена Білим домом?

 Тож на цьому треба зупинитися детально.

Якщо дуже коротко – то так, візит дійсно скасували через ураган. Це не був "протест", чи "покарання для України", "небажання підтримувати Зеленського", чи щось подібне. Однак є також нюанси, які дають нашій країні тривожні сигнали. Тепер про все детальніше.

Перш за все, ураган "Мілтон" дійсно є непересічним. За попередніми оцінками, він може стати одним з найбільш руйнівних за останні 100 років. Утім, і це не було ключовою причиною для екстреного перегляду планів.

По суті, зустріч лідерів щодо допомоги ЗСУ довелося скасувати під тиском виборів у США та особисто Дональда Трампа.

Річ у тім, що за останні дні однією з ключових підстав для критики чинної адміністрації з боку Трампа стала нібито бездіяльність федеральної влади під час попереднього урагану "Гелен", який вирував два тижні тому і завдав шкоди кільком штатам. Причому критика Трампа, як це нерідко буває, абсолютно позбавлена ґрунту і містить відверті фейки. Він, зокрема, переконує своїх виборців, що Байден і Гарріс не переймалися руйнуваннями від "Гелен" і постраждалими від нього (хоча і президент, і його заступниця особисто їздили на місця руйнувань), а також каже, що Байден не відповідав на дзвінки губернаторів постраждалих штатів (хоча вони особисто це спростували і подякували президентові за допомогу).

Ці звинувачення зараз обговорюють у ЗМІ, і Білий дім переймається тим, щоб довести їхню неправдивість. І за цих умов для Байдена неприпустимо полишати країну саме тоді, коли вона буде оговтуватися від наслідків нової стихії, бо це дасть Трампові нові козирі для публічної атаки.

А зараз, коли до виборів у США лишається всього місяць, ціна помилок стає особливо високою. Тож найближчими днями Байден буде змушений робити вигляд, що весь свій час інвестує саме у захист американського народу від стихії – навіть тоді, коли його участь у цьому процесі насправді не має багато сенсу.

Словом, немає жодних підстав ставити під сумнів, що оголошена причина термінового скасування є щирою.

Утім, є й неприємні деталі.

Україна? Не на порядку денному

Варто також наголосити: в той час як для нас візит Байдена до Німеччини був важливий саме через зустріч у Рамштайні, у США сприйняття було геть іншим.

Чимало американських медіа, що повідомляли про перегляд графіка Байдена, навіть не згадали про "українські" переговори, які президент мав провести на території європейської авіабази США.

Річ у тім, що для американської аудиторії зустріч щодо підтримки України взагалі не видається важливою подією. Американські медіа писали про скасований двосторонній візит у Берлін та до Африки, куди Байден мав полетіти згодом; про зірвану зустріч з Шольцом тощо.

Окремі медіа десь наприкінці своїх повідомлень додавали, що також була запланована участь у засіданні контактної групи щодо допомоги Україні і вона також не відбудеться. І все.

Історична "Рамштайн-зустріч"? План перемоги? Далекобійна зброя? Ні, не чули!

Це ілюструє одну з фундаментальних проблем, яку має російсько-українська війна у США.

Нею опікуються окремі політичні лідери та друзі України, у той час як у суспільному і навіть медійному дискурсі вона взагалі відсутня.

Решта політиків згадують про українське питання радше тоді, коли можна використати Україну у своїх інтересах, для атаки на політичних опонентів – як це, до слова, і відбувалося під час нещодавнього візиту Зеленського до США, коли Україна несподівано та без реальних для того підстав опинилася у центрі політичного шторму, протистояння між республіканцями і демократами.

Про те, що це підриває стабільність підтримки нашої держави з боку США у майбутньому, за нової влади, говорили неодноразово. Між тим ця історія створює питання також щодо підтримки ще за Байдена (який, нагадаємо, буде лишатися президентом до 21 січня 2025 року).

Президент Байден, оголошуючи про скасування поїздки до Німеччини, підкреслив, що має намір повернутися до цих планів згодом і "відвідати всі конференції, у яких мав намір взяти участь". Це дає певні сподівання, що до ідеї провести "Рамштайн" на рівні лідерів США ще повернуться. Але до дня виборів цього точно не станеться.

Бо на підтримку України в США, на жаль, немає суспільного запиту.

Що ж стосується періоду після 6 листопада, то все залежатиме передусім від результатів голосування.

Якщо новим президентом США буде обрана Камала Гарріс, то в останні два місяця президентства Байден матиме вікно для створення свого політичного спадку, legacy – включно зі сміливими ініціативами щодо підтримки України.

У разі перемоги Трампа ця можливість, дуже ймовірно, буде втрачена.

За такого сценарію "Рамштайн" 12 жовтня дійсно був останнім вікном можливостей. Але ураган "Мілтон" відніс його геть.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"

Джерело