Від "корупції" до телемарафону: що ЄС чекає від України та як оцінює готовність до вступу

Показники, які у ньому є, не дають багато підстав для оптимізму.

Прогрес, тобто швидкість втілення реформ Україною, ЄК оцінила на минулорічному рівні – але це все одно дуже низький показник.

За рівнями від 0 до 4, які застосовує Єврокомісія, ми отримали 1,82 бала (торік було 1,68). У 6 з 33 сфер Україна показала "добрий прогрес", тобто на трієчку.

Найвищий бал оцінки швидкості реформ не маємо за жодною главою майбутніх переговорів з ЄС.

Результат – відповідний.

За рік ми не стали ближче до того рівня вимог, який мала би виконувати держава-член Євросоюзу. Лише за однією главою ("Підприємництво та виробництво") Брюссель додав 0,5 бала за п’ятибальною системою до рівня готовності України.

З такими темпами можна йти до вступу ЄС ще не одну сотню років!

Можна, звісно, тішитися, що Україна, за оцінкою ЄК, також ніде не показала "відкату", немає жодної сфери, де ми віддалилися від ЄС. Але це – слабкий привід для радості.

Здавалося б, для євроінтеграторів це мало б бути сигналом тривоги. Але ж ні!

Усі співрозмовники "ЄвроПравди" і у Києві, і у Брюсселі закликають не робити помилкових далекосяжних висновків та наголошують, що ця пауза хоч і є прикрою, але вона перекривається іншими досягненнями.

"Зараз головне – не цей звіт, а відкриття переговорних глав, до якого ми активно готуємося, проводимо скринінг. Якраз тут все іде дуже позитивно", – пояснив один з європейських дипломатів, що розповідав на умовах анонімності про внутрішню кухню переговорів України та ЄС. "Основне – це переговори і скринінгові звіти, а також план Ukraine Facility (містить перелік реформ, умов для виділення Україні допомоги на 50 млрд євро)", – підтримав цю позицію один з українських посадовців.

Те, що скринінг (підготовчий етап перед початком змістовних вступних переговорів) зараз має ключове значення і що він іде дійсно добре, підтверджує також сам звіт. Ще один позитивний сигнал – те, що Єврокомісія навіть у офіційній заяві наголосила на прагненні відкрити найближчим часом відразу кілька переговорних кластерів з Україною. Ця деталь може здатися технічною, але для Брюсселя це справжній прорив.

Це свідчить, що у ЄС налаштовані на пришвидшені переговори з Україною

Хай там як, фактом лишається те, що за збереження нинішнього темпу реформ цей аванс не буде використаний Україною. Прискоритися треба. І прискоритися треба радикально. Втім, є підстави для оптимізму, що цей процес почнеться у 2025 році. Чому? Пояснимо трохи далі.

Угорщина вже не проти

Важливим і несподіваним успіхом України у цьому звіті стало те, як у ньому описані угорські вимоги щодо прав національних меншин.

Як відомо, єврокомісаром з питань розширення є ставленик Віктора Орбана Олівер Варгеї. Він має репутацію комісара, який всупереч правилам лишається залежним від уряду своєї країни та неодноразово лобіював появу в українських рішеннях ЄК норм, які співзвучні з позицією уряду Орбана.

У грудні склад Єврокомісії має змінитися і Варгеї втратить свою посаду. Тому те, що звіт оприлюднили зараз (і Варгеї особисто його представив), змушувало дещо хвилюватися.

Однак формулювання документа перевершили найсміливіші очікування.

Єврокомісія нарешті поставила крапку щодо того, що реформа законодавства стосовно прав нацменшин, яку Україна провела торік на вимогу ЄС та Угорщини – є достатньою. Досі угорський уряд і наближені до нього структури продовжували висувати претензії до України, не погоджуючись із виконанням цієї рекомендації. 

Натомість Брюссель чітко пояснив, що зараз взагалі не бачить потреби у нових змінах меншинного законодавства. Єдине, що Київ має робити – це "продовжувати втілення зміненого законодавства… у тісній співпраці з представниками національних меншин".

Понад те, у Брюсселі пішли на безпрецедентний для себе крок і повідомили, ще не мають наміру чекати на висновок Венеційської комісії (яка останнім часом ухвалює критичні щодо України рішення). "Ми звернули увагу, що Венеційська комісія оновила свої рекомендації. Але попри це, Єврокомісія вважає, що Україна вжила всіх необхідних заходів", – йдеться у документі. Хоча все це абсолютно суперечить нещодавній позиції угорського лідера, який і далі продовжує висувати вимоги для законодавчих змін (див статтю "11 вимог Орбана").

Поза тим, комісар Варгеї не лише погодився на ці формулювання у документі, але й потім, на пресконференції, не сказав ані слова про питання щодо меншин. Здавалося, ніби його підмінили!

Попри те, що ця зміна є дійсно вагомою, треба бути свідомими: навіть якщо зараз Угорщина тимчасово послабила тиск і зняла блокування руху України до вступу – це не означає, що "меншинний блок" не з’явиться знову, в майбутньому. Так, у коментарі ЄП служба речників Єврокомісії пояснила, що навіть для відкриття змістовних переговорів з Україною за кожним із кластерів Рада ЄС може висунути нові умови (на кшталт так званих "7 кроків", які ми отримали у 2022 році).

А оскільки рішення про відкриття кластерів ухвалюється державами-членами ЄС одностайно – то Угорщина має реальні важелі для того, щоб одного дня знову включити свої вимоги до порядку денного відносин Україна-ЄС.

Без виборів, без марафону

Євросоюз – це передусім торговельний блок. Але коли доходить до вступу нових членів, визначальними та найважчими стають не економічні, а політичні, ціннісні критерії. Вони обіймають чільне місце і у звіті ЄС про розширення стосовно України.

І якщо у галузях на кшталт сільського господарства, транспорту або рибальства відповідність критеріям членства можна оцінити більш-менш об’єктивно (є чіткі норми спільного законодавства ЄС, вони мають перенесені до національного права і мають втілюватися за тією ж методикою, як і в інших членах ЄС), то у політичній частині подібної чіткості бракує.

В ЄС немає єдиного стандарту організації, до прикладу, судової системи. Неможливо перенести правила з однієї держави до іншої. Поза тим, без якісного та чесного правосуддя економічна частина ЄС також не працюватиме. Навіть якщо там будуть втілені усі стандарти.

Тому ЄС не соромиться диктувати державам-кандидатам і політичні вимоги.

Навіть коли формально їх називають "рекомендаціями".

З деякими з них можливо і навіть треба сперечатися, якщо держава-кандидат має інший, ефективніший шлях втілення спільних європейських цінностей. Але частіше – просто доводиться виконувати.

Звіт щодо України приніс кілька приємних несподіванок. Єврокомісія нарешті зважилася "помітити" проблеми, про які Брюсселю давно було відомо, але бракувало політичної волі їх офіційно визнати. А також вона прямо підкреслила хибність деяких претензій до України, що лунають у світі.

У тому числі це стосується питання боротьби з корупцією; утім, про неї трохи далі.

А спершу хочеться відзначити: Брюссель кількаразово наголосив, що не чекає від України проведення виборів до завершення воєнного стану.

Ця теза, зокрема, наведена першим пунктом у блоці з головними висновками Єврокомісії щодо стану демократії в Україні: там йдеться, що будь-які рекомендації у виборчій сфері стосуються "підготовки до повоєнних виборів". ЄК також нагадує, що з цим підходом погодилися усі парламентські групи: вибори мають відбутися лише після того, як воєнний стан буде знятий, а виборчому процесу має передувати "достатній" час для повідомлення про нього.

А до виборів від України чекають змін у роботі парламенту чинного скликання.

Це – одна з родзинок політичної частини звіту ЄК.

У Брюсселі нарешті вирішили перервати мовчанку про давно відомі їм проблеми щодо прав та повноважень опозиції. Щоправда, наразі – у м’якій формі, без прямих звинувачень. На кшталт фрази "парламентська опозиція повинна отримати можливість виконувати свою функцію" у блоці про необхідні зміни у сфері дотримання демократичних стандартів.

Варто наголосити, що у звіті 2023 року подібних натяків не було.

Є і конкретніші претензії. Брюссель стверджує, що знає про "випадки непропорційних обмежень на подорожі представників парламентської опозиції, які потребують належного реагування". "ЄвроПравда" також розповідала про цю проблему, що дійшла рівня, коли обмеження почали шкодити державі на міжнародній арені (детальніше – у статті "Диктатура Верховної Ради"). Але те, що Єврокомісія відкрито виступила з критикою дій влади, означає, що проблема набула завеликого масштабу.

Хоча загалом у ЄС достатньо позитивно оцінюють роботу Верховної ради. Напевно, навіть більш позитивно, ніж це хотіла би бачити згадана опозиція.

Наприклад, звіт стверджує, що якість законодавчої роботи посилюється (хоча й недостатньо – Верховній Раді бракує механізмів оцінки впливу законопроєктів, каже ЄК). А деякі обмеження, що існують, у Брюсселі називають прийнятними для воєнного часу. Наприклад, те, що зараз парламентський нагляд зводиться до зустрічей міністрів з лідерами проурядових груп – це недобре, але в ЄС з розумінням ставляться до того, що це не буде змінюватися аж до завершення воєнного часу.

ОНОВЛЕНО: Втім, у парламенті наполягають, що у цьому фрагменті звіт не врахував змін які вже відбулися у Верховній раді. Перший віце-спікер Олександр Корнієнко підкреслив, що парламент вже відновив проведення "години запитань до уряду" на засіданнях ВР. "В частині відкритості парламенту та підзвітності уряду здійснено ряд важливих кроків, про що, на жаль, не вказано у звіті. Сподіваємось, у наступних звітах це знайде відображення", – заявив він у коментарі ЄП після публікації цієї статті. 

Хоча в окремих секторальних питаннях (як-от правила роботи Рахункової палати та контролю за нею) Брюссель наголосив, що чекає від України посилення парламентського контролю вже зараз, не чекаючи на завершення війни.

А от до блоку щодо прозорості роботи Верховної Ради увійшли справді революційні тези. У той час як влада частіше критикує опозицію за те, що її представники, як-от Олексій Гончаренко та Ярослав Железняк, організовують онлайн-трансляції засідань, які є закритими на час воєнного стану – в ЄК наводять їхні дії як позитивний приклад.

Ще більш революційною стала критика так званого телемарафону.

Ця тема тривалий час була табуйованою для публічних заяв європейських посадовців. Ті чудово знали про неї, піднімаючи її на кожній закритій зустрічі з медійниками ще з 2022 року, але принципово утримувалися від публічних оцінок. Тепер це в минулому.

Одне з критичних зауважень Брюсселя стосується фінансування з держбюджету телемарафону "Єдині новини". Також прозвучали сумніви щодо об’єктивності телемарафону.

"У 2023 році український уряд інвестував державні кошти у проєкт телевізійного марафону. Варто переоцінити, чи є це найкращим майданчиком для вільної дискусії", – йдеться у документі. Окрема критика була адресована парламентському телеканалу "Рада", який всупереч задекларованій неупередженості ігнорує опозицію.

Але найголовніше – те, що зміни у медіаполі ЄС вніс у блок найактуальніших задач для України як країни-кандидата на найближчий час. Дотично до роботи телевізійних мовників у документі міститься відповідна норма: ЄС чекає, що влада України "має поступово відновлювати прозорий, плюралістичний і незалежний медіаландшафт", що означає, зокрема, можливість для телеканалів мовити незалежно від телемарафону.

Причому тут є радикальна відмінність погляду ЄК від попереднього року.

Торік у рекомендаціях ЄК йшлося про розробку плану "повоєнного відновлення плюралістичного ландшафту". Натомість формулювання цього року вимагають негайних змін, що не чекатимуть на завершення війни. Україна має привести безпекові обмеження в медіасфері у відповідність до прав та інтересів суспільства, у тому числі щодо доступу до інформації та медіасвободи, наголошує документ.

Цей епізод – наочна ілюстрація того, що Захід починає ставитися дедалі прискіпливіше до посилань Києва на воєнний стан як причину обмеження прав. І якщо в одних темах (як-от питання виборів) цей аргумент і далі працює, то в інших – фактично вже не діє.

Ще одна сфера, де ЄС також зазначив, що не вважає війну достатнім обґрунтуванням дій влади – це питання незалежності місцевої влади. В ЄС застерігають від поширення практики, коли Київ запроваджує пряме управління громадою через військові цивільні адміністрації, відсторонюючи обраного мера. Цей інструмент надалі має застосовуватися лише у крайньому разі, застерігає Єврокомісія.

Боротьба з корупцією? Краще, ніж здається

А от у питанні протидії корупції оцінки ЄС – набагато кращі за очікування багатьох.

Насправді останнім часом серед посадовців Євросоюзу, безпосередньо долучених до української тематики, склався консенсус: великою проблемою України стає "абсолютизація корупції" серед західних політиків та міф про "Україну як найбільш корумповану державу", який фахівці з українських питань вважають геть необґрунтованим.

А цей наратив лунає не тільки від Дональда Трампа або Джей Ді Венса.

"Доводилося чути навіть від послів, які приїхали до України, думку на кшталт "за останні п'ять років корупції в Україні стало тільки більше". Ми пояснюємо, що це абсолютно не так! Про корупційні випадки стало більше відомо, їх більше розкривають. Але це означає, що зросла не корупція, а ефективність боротьби з нею!" – емоційно пояснював нещодавно один із західних посадовців на зустрічі з журналістами, де була також "ЄвроПравда".

Єврокомісія у своєму звіті, схоже, також поставила за мету докластися до спростування цього міфу.

Визнаючи, що бізнес в Україні "і досі відчуває вплив корупції", документ підкреслює, що Брюссель цілком задоволений тим, куди рухається Україна у цій сфері. Особливо – у 2024 році.

"Показники боротьби з корупцією ще більше покращилися… а загальна кількість обвинувальних актів та судових рішень протягом звітного періоду досягла найвищого рівня за весь час існування ключових антикорупційних інституцій", – проголошує документ Єврокомісії і наводить графіки на підтвердження своїх тверджень.

Задачі, які ЄC поставив перед Україною у цій сфері (окрім загальних фраз про продовження боротьби з корупцією і доведення справ до вироків), є наступними. Україна має збільшити кількість суддів та персоналу Вищого антикорупційного суду (ВАС); надати НАБУ право проведення судових експертиз та оперативного прослуховування телефонних розмов; повноцінно запустити систему електронного управління справами антикорупційних органів та ВАС; забезпечити ВАС постійним приміщенням.

Задачі є, строків немає

Загалом 100-сторінковий звіт щодо України видається якісним і збалансованим документом. Критика України є, і вона влучна. А там, де зусилля Києва заслуговують на підтримку – є і позитивні сигнали.

Велика кількість деталей впадає в очі як ілюстрація того, що Єврокомісія добре відчуває контекст реальних проблем України, а не стереотипів про неї.

Ще один приклад на додаток до написаного вище: автори звіту кілька разів підкреслили, що дедалі більшою проблемою бізнесу в Україні стає брак персоналу. А це дійсно серйозна проблема, над якою європейській бюрократичній машині варто думати вже зараз, готуючи, зокрема, програми стимулювання біженців до повернення у повоєнну Україну. Бо без цього програми з відбудови, на які витрачатимуться величезні кошти західних платників податків, матимуть значно менше шансів на успіх.

Але є у звіті і недолік, що продиктований його форматом.

Оскільки розширення ЄС – це процес, що не має часових обмежень та залежить від зусиль держави-кандидатки, то й у документі відсутні будь-які дати, до яких необхідно провести ту чи іншу реформу.

А це насправді є однією з ключових причин того, чому в останній рік прогрес України у зближенні з ЄС стрімко загальмував.

Це – особливість саме української державної машини.

В Україні для того, щоб запустити законодавчий процес та дійти схвалення комплексних реформ, дуже потрібно мати їхній чіткий перелік і крайній термін, який збіжить ось-ось.

Ця комбінація здатна робити дива законотворчості, що Україна бачила не раз, і під час втілення так званих "7 кроків", і коли ми виконували "безвізовий" план дій.

У останній рік Україна перебувала у проміжному періоді, коли ми працювали над формальним запуском переговорного процесу, але ще не розпочали переговори по суті. Тому не було ані списку найпріоритетніших реформ для вступу, ані строків.

Утім, це дає також підстави для обережного оптимізму щодо прискорення нашої держави у наступні рік-півтора, коли нарешті побачимо відкриття ключових глав. З ними з’являться цільові плани. Державна машина матиме шанс показати, що наше бажання вступити до ЄС є не лише риторикою.

І тут варто повторитися. Якщо темпи впровадження норм ЄС в українське законодавство лишаться такими, як останнього року, то не буде підстав говорити про наш вступ ані за 10 років, ані будь-коли. Але наступного року це можна докорінно змінити.

Євросоюз, задекларувавши готовність відкрити у 2025 році відразу кілька переговорних глав з Україною, зробив свій хід. Тепер черга за Україною.

 Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"