«МУЗИКА УКРАЇНИ» в Одеській кірсі: святковий концерт до Дня Незалежності

24 серпня 2025 року, у День Незалежності України, в Одеській кірсі Святого Павла Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України відбувся традиційний недільний концерт під символічною назвою «Музика України». Вечір подарував глядачам неповторну атмосферу духовності, мистецької піднесеності та національної єдності.

На сцені виступили відомі українські виконавці:

1. Анна Богач (сопрано),
2. Віталій Білий (баритон, заслужений артист України),
3. Вероніка Струк (орган),
    а також ведуча вечора – Ельвіра Паламарчук, яка майстерно пов’язувала музичні номери з історичними та культурними контекстами.

Музичний вечір відкрився сонатою Фа мажор Дмитра Бортнянського у виконанні Вероніки Струк. Органні переливи стали своєрідним прологом до духовного звучання концерту. Далі прозвучала арія «Benedictus» у виконанні Анни Богач – ніжна й урочиста, вона занурила слухачів у глибину сакральної музики.

Окремий блок був присвячений творчості Семена Гулака-Артемовського. Інтродукція до опери «Запорожець за Дунаєм» прозвучала в обробці для органу, після чого Віталій Білий виконав арію Султана,

 а в дуеті з Анною Богач вони представили яскраву сцену Одарки та Карася.

Органне мистецтво знову постало в «Ноктюрні» Миколи Лисенка, який продовжила пісня Наталки з опери «Наталка-Полтавка» у ніжному виконанні Анни Богач.

Пісенна спадщина українських класиків пролунала у творах:

1. Кос-Анатольського на слова Івана Франка «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» (Віталій Білий),
2. Юрія Янівського «Червона калина, чого в лузі гнешся» (Анна Богач). 

Сучасний відтінок вечора надала органна композиція Ганни Куркової «Tylynka», де старовинний народний образ ожив у новому музичному вимірі.

Духовний пласт програми підкреслили пісні Ігоря Соневицького «Богородиця, діво, радуйся» та «Алілуя» у виконанні Анни Богач. Завершальним акордом став зворушливий дует «Ми підем, де трави похилі» Платона Майбороди на слова Андрія Малишка, який об’єднав голоси Анни Богач і Віталія Білого.

Зал кірхи був наповнений особливою енергетикою. Під величними склепіннями храму українська музика звучала не лише як мистецтво, а й як молитва, як духовна опора та символ сили народу. Концерт став нагадуванням про невичерпність української культури, її красу та життєдайну силу.