Її Величність Скрипка: вечір, що став музичним одкровенням

22 лютого 2026 року, у морозний зимовий вечір, під величними склепіннями Одеської кірхи – Собору Святого Павла Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України відбувся концерт вишуканої класичної музики «Її Величність Скрипка», який по-справжньому зігрів серця слухачів. Атмосфера храму, наповненого світлом і тишею очікування, стала ідеальним простором для музичного дива.

Головною героїнею вечора стала заслужена артистка України Олена Єргієва — скрипалька, чия гра поєднує бездоганну техніку, глибину почуття й сценічну харизму. Її партнеркою виступила органістка Вероніка Струк, чиє тонке відчуття стилю та майстерність створили розкішний музичний діалог. Ведуча концерту Ельвіра Паламарчук майстерно провела слухачів крізь епохи та образи, надаючи програмі особливої інтелігентної вишуканості.

У програмі звучали виключно шедеври світової класики — справжня подорож крізь століття: від барокової величі до експресії модернізму.

Прозвучала Соната №4 Ре мажор для скрипки та клавіру Георга Фрідріха Генделя — музика урочиста й світла, сповнена внутрішньої рівноваги. Далі — витончена Соната №1 До мажор та знаменитий «Турецький марш» із фортепіанної сонати ля мінор Вольфганга Амадея Моцарта в обробці для скрипки та органу — грайливо, блискуче, з ювелірною легкістю.

Справжнім відкриттям стала Соната Ре мажор Йозеф Мислівечек — її перше виконання у цій програмі. 

Ліричне Cantabile Нікколо Паганіні прозвучало надзвичайно проникливо — без зовнішньої ефектності, але з глибоким внутрішнім світлом. «Сторінка з альбому» Ріхарда Вагнера додала камерної інтимності, а «Шість румунських танців» Бела Бартока — експресії, ритмічного драйву та яскравих барв. Орган у цій інтерпретації надав знайомому твору нового, несподіваного звучання.

Фінальним акордом основної програми став концерт «Зима» з циклу «Пори року» Антоніо Вівальді — стрімкий, контрастний, сповнений кришталевої холодної енергії, яка в руках виконавиць перетворилася на вогонь емоцій.

Публіка не відпускала артисток. На біс прозвучала ніжна Серенада №5 Франца Йозефа Гайдна — як музична усмішка наприкінці вечора. А справжнім емоційним вибухом стало Oblivion Астор Пьяццолла — пристрасне, щемке, сповнене глибокої ностальгії. Публіка була у захваті, овації довго не вщухали.

Цей недільний вечір став справжнім святом музики — подорожжю крізь епохи, стилі й настрої. Скрипка постала у всій своїй красі: ніжній і драматичній, граційній і пристрасній, камерній і концертній.

«Її Величність Скрипка» ще раз довела: жива класична музика — це не просто звучання, це емоція, яка об’єднує, надихає і зігріває навіть у найлютіший зимовий холод.