«Головне — не вчити все підряд, а зрозуміти, де твої прогалини»

Цього року, за даними Українського центру оцінювання якості освіти, понад 40 тисяч осіб уже встигли зареєструватися на НМТ. Кожен із них — окрема історія страху, зубріння, безсонних ночей і спроб не зламатися під тиском.

Юлія Попазова — одна з майбутніх вступниць. Ми поговорили з одинадцятикласницею про те, як насправді триває підготовка — без мотиваційних плакатів і порад «просто вір у себе».

— Юліє, коли ти почала серйозно готуватися до НМТ?

— Десь у жовтні минулого року. До того були якісь спроби, але несерйозні: прочитала параграф, закрила підручник, сказала собі «молодець» і пішла дивитися серіал. Справжня підготовка — це коли ти сідаєш, робиш пробний тест і бачиш свій результат. Він мене тоді добряче отверезив. Жалкую, що не почала готуватися ще в десятому класі, коли в тебе ще є час розібратися спокійно, без паніки. В одинадцятому ти постійно відчуваєш, що часу немає, навіть коли він є.

— Які предмети даються найважче, і як ти з цим справляєшся?

— Математика. Без варіантів. Я гуманітарій до мозку кісток, і математика для мене — це як спілкування чужою мовою. Ніби розумію окремі слова, але речення вже не складається. Справляюся по-різному. Спочатку — репетитор двічі на тиждень. Потім зрозуміла, що мені потрібно більше практики, а не пояснень, і почала просто розв’язувати варіанти НМТ минулих років — щодня по одному блоку. Не цілий тест, бо це виснажує, а саме блок. Поступово щось почало клікати. Не скажу, що я полюбила математику, але перестала її боятися — це вже прогрес.

— Репетитори, курси, YouTube — що спрацювало, а що виявилося марнуванням часу?

— Репетитор з математики — однозначно так. Але тут важливо знайти свого: перший, до якого я ходила, пояснював добре, але надто академічно. Мені потрібна була людина, яка скаже: «ось цей тип задач буде на НМТ, ось алгоритм, запам’ятай». Другий репетитор так і робив — і це спрацювало. YouTube — скарб, якщо вміти ним користуватися. Є канали, де люди розбирають конкретні теми дуже доступно. Але є і безодня контенту типу «топ-10 лайфхаків для НМТ», що має вигляд корисного ресурсу, а насправді — вода. Що точно не спрацювало — дорогі онлайн-курси з красивими обіцянками. Можливо, комусь підходить, але мені потрібні живий контакт і можливість запитати прямо зараз, а не через форму зворотного зв’язку.

— Яким є твій день у період підготовки? Був якийсь графік?

— Спочатку я намагалася жити за розкладом — прямо по годинах: з 16.00 до 17.30 математика, з 18.00 до 19.00 українська. Трималася десь тиждень, потім зламалася. Пізніше знайшла систему, яка мені підійшла: два предмети на день, по 45 хвилин кожен, з перервою. І жодної підготовки після 21.00 — мозок просто перестає сприймати інформацію, і ти сидиш, дивишся в підручник і нічого не бачиш. Краще лягти спати й зранку повторити за 20 хвилин — засвоїться краще. Неділя — вихідний. Це було залізне правило. Без нього я б не витримала.

— Звідки більше тиску — від батьків, вчителів чи від себе?

— Від себе. Батьки в мене досить спокійні — вони казали: «роби що можеш, головне здоров’я». Я їм вдячна за це, але парадокс у тому, що від цього легше не ставало. Бо внутрішній критик нікуди не дівся. Вчителі тиснули по-іншому — не словами, а самою атмосферою. Коли весь клас готується, коли кожен урок нагадує про НМТ, коли вчителька питає: «а ти вже пробний тест проходила?» — це фоновий стрес, від якого нікуди не дітися. Але найтяжчий тиск — соціальні мережі. Коли бачиш, як однолітки пишуть: «зробила 400 варіантів за тиждень» або «вже знаю всю програму», хочеться або закрити телефон назавжди, або сісти і плакати. Зазвичай я робила і те, і інше.

— Чи був момент, коли хотілося все кинути?

— Так, у лютому. Я написала пробний з математики на 112 балів — це був мій гірший результат за всю підготовку. Просто сиділа і думала: навіщо все це? Може, взагалі не вступати, взяти рік, поїхати кудись, перезавантажитися. Врятувала подруга — вона просто прийшла, ми поїли піцу, вона нічого мудрого не казала. Але наступного дня я знову сіла готуватися. Думаю, іноді просто потрібно, щоб хтось поруч побув — без порад і без «все буде добре».

— Як плануєш готуватися в останні тижні перед НМТ і чого насправді очікуєш від самого тесту?

— Останні тижні — це вже не час вчити нове. Я собі це чітко сказала і намагаюся дотримуватися. Зараз моя стратегія — повторення і симуляція. Щодня один повноцінний пробний тест в умовах, наближених до реальних: телефон убік, таймер увімкнено, жодних підказок. Після — розбір помилок. Саме помилок, а не всього варіанту. Це займає менше часу і дає більше користі. Ще я повернулася до своїх старих конспектів — тих, що робила на початку підготовки. Іноді перечитуєш щось написане власноруч і розумієш краще, ніж із підручника. Не знаю, чому так, але працює. А от чого очікую від самого тесту — складніше питання. Якщо чесно, я не будую великих очікувань. Не в сенсі «здам і забуду», а в сенсі — не малювати собі конкретну цифру, до якої буду прив’язана. Бо якщо ти вирішила, що тобі потрібно 190, і отримуєш 183 — ти себе знищуєш, хоча це об’єктивно хороший результат. Я хочу зайти в аудиторію і відчути, що зробила все, що могла. Якщо це відчуття буде — байдуже, скільки балів покаже екран. Ну, майже байдуже. Я все ж таки людина.

Лілія ПОПАЗОВА

Студентка 3-го курсу факультету журналістики, реклами та видавничої справи ОНУ ім. І. І. Мечникова