Досі, ось уже майже п'ять місяців, не залишає відчуття ірреальності всього, що відбувається. Наче обволікаючий летаргічний сон навалився на мене, і в ньому відбуваються жахливі речі. А десь у підсвідомості, глибоко-глибоко, віра в те, що, зрештою, прокинуся, і весь цей абсурд, абсурд зануреного в летаргію мозку відступить і відпустить. На жаль, знову і знову розумію: це реальність.
П'ятий місяць людство спостерігає за нею: військові розвідки — з космосу, решта — у телеграм-каналах, у ютубі, на сайтах новин, в інших інформаційних джерелах.
П'ятий місяць триває бійня, яка забирає десятки тисяч людських життів; вже на мільйони йде рахунок скалічених - фізично, психологічно, морально; продовжується знищення зовсім нещодавно квітучих міст, селищ — землі української.
І світ спостерігає НЕ за деякими сутностями в комп'ютерній грі, де чим більше їх, сутностей, знищиш, тим більш високий рівень піднімешся; НЕ за розвитком подій у черговому «жахливості» чи бойовику, де гори трупів; НЕ за простенькою грою в морський бій на листку в клітинку; НЕ за битвами чи то олов'яних, чи якихось інших неживих солдатиків на столі чи іншій поверхні; а за тим, як живі, з плоті та крові, люди захищають рідну землю, свій дім, своїх співгромадян від нашестя недолюдини.
Безмірна подяка воїнам – захисникам України. Безмірна подяка всім, хто допомагає нашій країні, чим може, простягає руку і підставляє плече — приймає людей, що біжать від біди, дає їм засоби до існування; тоннами шле продукти, речі, все необхідне для влаштування побуту, що залишилися тут; відправляє найрізноманітнішу сучасну військову техніку, за допомогою якої наша армія стоїть на смерть, обороняє нашу країну, кожного з нас. Але…
Важко уявити собі, що розвідці — західній, американській — за сучасних технологій невідоме місце, де знаходиться закомплексований, з незліченними маніями хтось під назвою Путін, який уявив себе імператором усієї Землі, молох, який пережовує своїми безжальними щелепами наші життя. Чому досі йому залишають декларація про існування? Чому його виродки та їхні сім'ї мають право на життя, а мої співгромадяни все гинуть і гинуть? Не лише на полі бою. Гинуть люди у тилових містах. І серед них діти. ДІТИ!!
Досі, ось уже майже п'ять місяців, не залишає відчуття ірреальності всього, що відбувається. Наче обволікаючий летаргічний сон навалився на мене, і в ньому відбуваються жахливі речі. А десь у підсвідомості, глибоко-глибоко, віра в те, що, зрештою, прокинуся, і весь цей абсурд, абсурд зануреного в летаргію мозку відступить і відпустить. На жаль, знову і знову розумію: це реальність.
І ось, що дивно, незрозуміло, що ранить ще більше: вона, реальність, така, що всі нас підтримують, агресію ганьблять, а війна триває, і прогнози не вселяють особливого оптимізму. Наприклад, в черговий раз Європейський Союз найрішучішим чином засуджує нелюдські дії Росії щодо України, що продовжуються. Про це йдеться у нещодавній спільній заяві Верховного представника Європейського Союзу із закордонних справ та політики безпеки Жозепа Борреля та європейського комісара з кризового регулювання Янеша Ленарчича:
«Агресивна війна Росії проти України вирує в країні вже понад чотири з половиною місяці. Буча, Маріуполь, Краматорськ, Кременчук, Слов'янськ, Годинник Яр, Харків, Миколаїв, Одеса, а тепер і Вінниця — збройні сили Росії та їхні маріонетки залишають кривавий слід по Україні. Тисячі мирних жителів уже вбито. Ця варварська поведінка Росії за повного ігнорування міжнародного гуманітарного права має бути негайно припинена, — зазначено в заяві. — Не може бути безкарності за порушення та злочини, вчинені російськими силами та їхнім політичним керівництвом. Усі винні у цих злочинах будуть притягнуті до відповідальності за свої дії відповідно до міжнародного права. ЄС підтримує всі зусилля щодо забезпечення відповідальності за порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права».
На жаль, ключове слово – «будуть». У майбутньому правосуддя відбудеться, запевняють нас. Адже треба вже зараз, у справжньому часі, — зупинити і покарати, просто знищити виродків. Сьогодні весь світ знаходиться на мушці одного шантажиста. Його і людиною не назвеш. Це тварь небожжя, виродок пекла, породження диявола. Він загрожує всьому світу пальчиком, яким нібито готовий натиснути на "ядерну кнопку". І ступінь його підступності, аморальності, аморальності такий, що світ боїться - страшно це усвідомлювати - весь світ боїться одного демона.
Християнська мораль не велить бажати зла ближньому. Але зараз у повітрі висить ненависть, почуття, що руйнує особистість зсередини та моральну екологію всього людства. Ось рядки з фейсбуку:
«Я ніколи не хотіла смерті раніше. Тепер щохвилини — усім, хто за цим (кривавою агресією — ред.) стоїть, усім, хто підтримує, усім, хто продовжує вірити пропаганді. Ще трохи, і я хотітиму на це подивитися. І цю зміну в собі я їм теж не пробачу».
І я не пробачу. Як жити з цим непрощенням? Так, я хочу смерті виродку пекла і йому подібним. Як жити далі з таким лякаючим бажанням? Як зберегти людину? Ось ще з фейсбуку:
«Якщо ми не впораємося із цим завданням — зберегти в собі людину, ми не збережемо цивілізації. Самі себе знищимо».
Не хочеться такого сумного кінця. Тому, незважаючи на весь жах того, що відбувається, жива надія: рано чи пізно закінчиться війна. Боляче усвідомлювати, але пізно закінчиться для тих тисяч і мільйонів людей, кого вона сміла на своєму кривавому шляху, позбавила життя, для тих, хто втратив рідних, друзів, дім — все й усіх. Зараз воістину зволікання смерті подібне, тому надактуально лише одна вимога, одна звернення, одна петиція до всіх урядів світу: зупинити вбивцю, виродка людського роду, його оточення — і стратити найстрашнішою стратою. Щоб знищити конвеєр смерті.
Пам'ятаєте? Поет Джон Донн:
«Немає людини, яка була б, як острів, сама по собі, кожна людина є частиною материка, частиною суші; і якщо хвилею знесе в морі береговий стрімчак, менше стане Європа… Смерть ко жної людини применшує і мене, бо я єдиний з усім людством, а тому не питай, по кому дзвонить: він дзвонить по Тобі».
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Війна у прямому ефірі
