Програми допомоги з відмови відшкідливої звички потрібні уже зараз.
Кількість українців, які зовсім не курять, скоротилася на 4,7% у порівнянні з початком 2021 року і складає зараз 68,8%. Два роки тому не вживали тютюн 73,5%. Про це свідчить порівняльний аналіз результатів опитувань, проведених КМІС на початку 2021 року і наприкінці 2022 року. Зростання кількості курців є суттєвим, враховуючи, що до війни розповсюдженість куріння за цим опитуванням складала 26,5%. Зокрема, на 2,3% зросла кількість «щоденних» курців, і на 2,4% більше стало курців, які вживають тютюн не щодня.
Війна є найбільш очевидною причиною розповсюдження шкідливої звички і по суті відкинула країну на кілька років назад у боротьбі проти тютюну. Про це говорить голова ГО «Здорові ініціативи» Наталія Торопова, представляючи результати соцопитування:
«Загальна тенденція розчаровує. Українці почали курити більше. Це очікувано, це реакція на стрес, пов’язаний з війною, і абсолютна зміна пріоритетів життя».
Ті респонденти, які курили ще до початку війни, стали курити більше (30,3%), курять так само (44,4%), курять менше (17,8%), взагалі перестали курити (6,4%). На пряме запитання до тих, хто не курив до війни, 5,5% відповідають, що почали курити і вже не кидають. 0,6% закурили після початку війни, але кинули. Абсолютна більшість (78,8%) із тих, хто почав курити посилено, вживає звичайні сигарети, які пов’язані з максимальним ризиком для здоров’я.
Незважаючи на зростання кількості курців, програми допомоги з відмови від куріння залишаються поза пріоритетом системи охорони здоров’я України. За опитуванням КМІС, 31% курців розраховували тільки на себе, коли пробували відмовитися від тютюну. І тільки 0,9% — на консультацію в установах охорони здоров’я. Ефективність самостійних спроб відмови від тютюну є низькою.
В умовах війни люди шукають рішення, як зменшити стрес. Описуючи найбільш уразливі групи, серед яких швидко поширюється куріння, лікар Юрій Стратович називає військових, людей в окупації, жителів районів з посиленими обстрілами, переміщених осіб і біженців. При цьому він розвінчує міф, що куріння допомагає впоратися зі стресом.
«Люди, які курять, є залежними і потребують ґрунтовної професійної допомоги»,
— зазначає лікар.
«Куріння під час війни є частиною побутового спілкування. А в окопах, буває, ми або стріляємо, або куримо. Електронні пристрої заряджати там нема де, психологів поруч немає, тільки ліс, окопи і кулі свистять над головою»,
— зазначає голова правління ГО «207 батальйон» Андрій Кульчицький. Він сам був курцем з великим стажем, кинув курити перед війною, але знову повернувся до сигарети після російського вторгнення.
Куріння — це тільки один з індикаторів, який показує реакцію суспільства та його психологічний стан. Хоча під час війни тема куріння може здаватися «не на часі», однак вона має великий середньо- і довготривалий ефект на здоров’я населення, економіку, систему охорони здоров’я та демографію. Потрібна професійна допомога курцям у контексті поліпшення ментального здоров’я та роботи із залежністю від куріння.
ГО «Здорові ініціативи» — аналітичний центр, який здійснює дослідницькі проєкти в Україні, Грузії, Казахстані та інших країнах (загалом у 8 країнах Європи та Азії) на тему економіки та громадського здоров’я. У 2021—2022 роках спільно з Єльським університетом (США) організація розпочала експериментальне дослідження поведінки людей, які хочуть відмовитися від шкідливих звичок. Дослідження проводилося в Києві та Нью-Гейвені. Після нападу Росії на Україну дослідження було перерване, зокрема і тому, що частина українців, які брали в ньому участь і остаточно відмовилися від куріння, повернулися до сигарет, і неможливо було об’єктивно оцінити тривалість їхньої відмови.
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Під час війни українці почали курити більше
