В українській археологічній науці сезон літа 2020 року запам’ятається знаковою подією: у стінах пам’ятки національного значення — Аккерманській фортеці — успішно працювала міжнародна Білгород-Тірська археологічна експедиція. За її підсумками у пресцентрі «Paritet» відбулася пресконференція.
Дослідники мали амбітну мету — відкрити раніше не відомі сторінки історії давньої Тіри. Перед розкопками були проведені масштабні георадарні роботи. Фахівці просканували понад шість тисяч квадратних метрів території фортеці, збудованої на території досить великого давньогрецького міста-держави Тіра. Про роботу експедиції розповідали: Андрій Красножон, доктор історичних наук, завідувач кафедри історії України Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського; Олег Савельєв, кандидат історичних наук, начальник Білгород-Тірської археологічної експедиції НАН України; Олексій Гончаренко, народний депутат України, член фракції «Європейська Солідарність».
Олег Савельєв:
— Результат, якого ми очікували, досягнутий. Дослідження і розкопки проводилися на локаціях, які вже вивчалися, а також на нових. Робота науковців викликала інтерес у громадськості. У складі експедиції працювали волонтери, наші студенти та їхні колеги з Львівського університету. Це вже традиція, яка, сподіваюся, матиме продовження.
На цьому місці у 1930-х працювали румунські археологи. Пам’ятка надзвичайно складна, багатошарова, тому досліджувати її слід планомірно. У верхніх рівнях були шари й знахідки середньові-чного періоду. Одразу, з «першої лопати», ми натрапили на камінь античного походження. То була велика блок-плита, що, як з’ясувалося згодом, служила входом до середньовічного приміщення, скоріш за все, казарми, розмір її наразі невідомий, вона може бути досить великою. Ми її обі-йшли і заглиблювалися далі у давніші шари. Наразі маємо не повністю відкриті фрагменти казарми, найвірогідніше — XVIII ст., ями льоху того ж періоду.
У приміщенні турецьких часів XVI століття виявили чимало знахідок: полив’яну кераміку, металеві вироби, фрагменти амфор, а також кістки тварин. Заглибившись, ми натрапили на фрагмент великої плити, далі була кладка з великих блоків. Під середньовічною стіною виявилася стіна античних часів. Окрім того, ми вийшли на рівень дороги, її покриття було з жорстви. Ця стародавня дорога проходила вздовж фортечного муру, а далі розгалужувалася на схід і захід.
Андрій Красножон:
— Археологічна експедиція — справа надзвичайно затратна й трудомістка. Наш сьогоднішній звіт — це не просто результат роботи лопатою, а й великого тилового забезпечення, яке включає проживання, харчування, оренду техніки, закупівлю інструментів.
Зроблене нами певною мірою є відкриттям або, щонайменше, унікальним заділом. Ось бачимо на мапі вигляд згори па-м’ятки археології та архітектури Акерманської фортеці, яка впізнавана, та античної Тіри. Антична Тіра представлена на центральному розкопі. Близько 50 тисяч квадратних метрів було розкопано перед воротами нинішньої середньовічної фортеці. Розкопано за останні 120 років. Сюди спрямовували основний акцент. Шукати межі античної Тіри в межах фортеці було сміливим кроком. Ми шукали античну систему оборони.
Серед наших знахідок — предмети османських часів: восьмигранна столова пляшка з тонкого скла, ціла, без подряпин, мусульманський оберіг, який носили на шиї, бронзовий ключ і понад 20 середньовічних монет. Жителі приватних будинків, розміщених неподалік фортеці, розповідали, що, зводячи житло, також розкопували багато різних фрагментів. Можна говорити, що це було передмістя Тіри, яке розташовувалося за межами міських мурів.
Дослідження продовжаться і в майбутньому. Зроблені нами розкопи наразі законсервовано для збереження від атмосферного впливу та від вандалів.
Олексій Гончаренко:
— Археолог відкриває шари не лише у ґрунті, а й у нашій свідомості, у розумінні світу, який нас оточує. Відкриває для нас пам’ятки, власну історію, власну культуру, власну країну.
Останні три роки ця унікальна пам’ятка — еллінське і давньоримське місто — не досліджувалася. Тому як голова Одеської обласної організації партії «Європейська солідарність» я мав за честь надати допомогу в організації цієї експедиції. Наголошу, що на експедицію не витрачено жодної бюджетної копійки, вона проведена на волонтерських засадах за фінансової підтримки групи меценатів, до якої входимо й ми.
На мій погляд, досягнуті результати — чудові. Є розхожа думка, що наш край облаштовувався із XVIII століття, а до того, мовляв, тут було дике поле, на якому нічого не було. Результат роботи експедиції демонструє, що це абсолютно не так, що це була жвава точка на мапі світу, починаючи із IV ст. до н.е. На мапі видно, настільки великою була давньоримська Тіра. Ми вже маємо уявлення про місто II ст. н.е., — а це, друзі мої, 1900 років тому — це було досить велике місто, не рибацьке село, не якесь незначне поселення, а велике кам’яне місто з правильним плануванням вулиць, зі стінами, які збереглися 1000 років після того, як Тіра була покинута. Й Аккерманську середньовічну фортецю спорудили на цих стінах, а не на голому місці. Це знаково.
Що таке Стародавня Греція та Стародавній Рим для сучасного світу? Це колиска цивілізації. Елліно-романський світ заклав основи сучасної Європи, сучасного цивілізованого світу, і ми були його частиною вже тоді. Коли мандруєш Європою, фактично всі найбільші європейські міста стоять на місці давньоримських міст. Це дивовижно і свідчить про спадковість. Отже, ми — частина Європи впродовж останніх двох тисяч років! І сьогодні ми через безвізовий режим, через Угоду про асоціацію з ЄС, через перспективу вступу до Європейського Союзу не приходимо, а повертаємося в своє лоно, у нашу європейську сім’ю, в якій ми були спочатку і споконвіку. Народи мінялися, приходили-відходили, але ця земля була частиною цивілізованого світу.
Експедиція завершилася успішно, маю надію, що це буде новим туристичним об’єктом, де, серед іншого, можна буде побачити давньоримську вулицю. Тож відкриваймо для себе свою країну!
Володимир ГЕНИК.
PS. Експедиція організована Інститутом археології НАН України у співпраці з політичною партією «Європейська солідарність».
В.Г.
ДИКЕ ПОЛЕ ЧИ ЦИВІЛІЗАЦІЯ?