УСЕ ПІД КОНТРОЛЕМ

Пандемія коронавірусу посилюється. Збуваються прогнози вірусологів та епідеміологів. Прогнози політиків та економістів, пов’язані з пандемією, наразі збуваються також. Адаптація до нових умов життя теж проходить успішно. Як заведено нині говорити, «все під контролем». Нічого схожого на холерні бунти ХІХ століття не бачимо ніде.

КОРИСНА ПАНДЕМІЯ
Хоча обмеження, пов’язані з пандемією, викликають невдоволення і протести населення, вони допомагають утримувати владу навіть провальним і некомпетентним лідерам в цивілізованих країнах. У разі збурень народу у політиків готове виправдання застосуванню поліції, національної гвардії і внутрішніх військ. Посиленням пандемії коронавірусу в крайньому випадку можна виправдати перенесення виборів на будь-який час.

Якщо президента США Дональда Трампа не влаштовуватимуть передвиборні настрої американців, якщо йому здасться, що чаша терезів схиляється на користь його суперника Джозефа Байдена, господар Білого Дому цілком здатний витягнути з рукава козир пандемії і спробувати змінити становище, хоча в умовах стійкої демократії зробити це буде нелегко. Та й часу залишається мало.

В умовах демократії нестійкої або декоративної козир пандемії використати простіше. Будь-які промахи в управлінні, будь-які помилки, що посилюють падіння економіки, легко пояснити наступом коронавірусу. І це вже відбувається в країнах Латинської Америки, Азії та Африки, де законно обрані лідери використовують складну ситуацію для зміцнення і посилення влади.

Європа теж не застрахована від використання страху перед пандемією в спекулятивних цілях. У Франції вже зараз політики закликають заборонити демонстрації «жовтих жилетів» через загрозу поширення COVID-19, а в Італії страх перед заразою щосили використовують для підготовки до майбутніх виборів. У парламентах низки країн Євросоюзу зареєстровані законопроєкти, що обмежують права громадян на масові демонстрації і мітинги. У зв’язку з пандемією, зрозуміло.

БРАТИ ПО ЗГРАЇ
Географічно Білорусь є країною європейською. Але там нема потреби обмежувати права громадян на демонстрації і масові зібрання під час пандемії. Такі права (як і в Росії) давно обмежені підміною повідомного принципу на дозвільний з боку влади. Формально Лукашенко має право розганяти незаконні, з його точки зору, збори і демонстрації. Огиду викликають лише методи, до яких вдаються карателі.

Для нас методи розгону демонстрацій шляхом побиття громадян і тортур затриманих категорично неприйнятні. Неприйнятні вони і для країн Євросоюзу. Як і груба фальсифікація виборів, це послужило причиною накладення санкцій ЄС на білоруських чиновників, відпові-дальних за звірства. Але в Росії, де царює подібне насильство і подібні фальсифікації (хіба що менших масштабів), влада прийняла методи Лукашенка як належне.

Тож і не дивує те, що Путін підтримав білоруського колегу. Ворон воронові, як то кажуть, очей не виклює, а за нагоди ще й захистить брата по зграї. У збройному вторгненні російського військового «резерву» в Білорусь, потреба, щоправда, швидко відпала. «Бацька» впорався сам і в статусі переможця білоруської революції 14 вересня прибув у Сочі на зустріч зі старшим братом.

Нагорода — півтора мільярда доларів російського кредиту — на забарилася. Старший брат, за чутками, терпіти не може молодшого брата. Але готовий віддати належне його талантам. І навіть дечому готовий у нього повчитися. Взяти, наприклад, на озброєння фізичне усунення головних опонентів, за допомогою якого Олександр Григорович свого часу зміцнив диктатуру.

Щодо політичних вбивств, то у Кремля, звісно, є певний досвід. Але в Росії раніше робили все, щоб прямий зв’язок розстрілу Нємцова з наказом Путіна не можна було довести. Тепер, вочевидь, соромитися нічого. Отруєння зброєю масового ураження «новачок» полі-тика Олексія Навального було б неможливим без санкції глави російської держави.

Лукашенко, до речі, за 26 років правління в якомусь сенсі «подобрішав». Лідерів революції він садить у в’язницю, висилає з країни, але не вбиває. А Путін, навпаки, озлобився. За його наказами ллються потоки крові. Як своїх військовослужбовців і добровольців, так і українців. Зараз, щоправда, на українському фронті затишшя, але багато хто застерігає, що це затишшя перед бурею.

ХОЛОДНИЙ ДУШ І ТЕПЛА ВАННА
Російське керівництво погодилося на стійке довготривале перемир’я на Донбасі не просто так. 27 липня наказ терористам не стріляти віддали під невизначені обіцянки глави Офісу Президента Зеленського надати окремим районам Луганської та Донецької областей особливий статус і провести місцеві вибори в ОРДЛО одночасно з місцевими виборами в усій Україні.

Не варто повторювати: ці обі-цянки не були і не будуть виконані. Вони суперечать політиці України щодо деокупації Донбасу та опору російській агресії. Але відмову від подібних обіцянок у Кремлі розуміють як відмову України виконувати Мінські домовленості взагалі. І вважають, що їх «кинули». Саме це слово вжив колишній глава Офісу Президента Андрій Богдан, пояснюючи відмову російської сторони найближчим часом проводити зустріч «нормандської четвірки» на вищому рівні.

Інтерв’ю Богдана варто було б присвятити, ймовірно, окремий огляд, а тут слід зауважити, що, за словами колишнього глави офісу, Президент України в сенсі отримання необхідної інформації перебуває в «теплій ванні». Тобто неприємні повідомлення до нього просто не доходять. А коли доходять, відчуття схожі на холодний душ.

Саме таке сталося у вівторок, 15 вересня, коли Зеленський під час візиту до Австрії обговорював пропозиції президента і канцлера цієї країни про перенесення засідань Тристоронньої контактної групи з урегулювання становища на Донбасі з Мінська до Відня. Володимир Олександрович, не вилазячи, мабуть, з «теплої ванни», сказав, що всі лідери країн «нормандської четвірки» готові до проведення саміту.

Холодний душ включився автоматично. Заступник Міністра закордонних справ Росії Андрій Руденко назвав слова Зеленського брехнею. Нам, громадянам України, чути таке прикро. Тим більше прикро, що в теплу ванну і під холодний душ поперемі-нно ми, завдяки нашим політикам, потрапляємо не вперше.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.