МІНСЬКИЙ ГЛУХИЙ КУТ: ПРОРИВ У... ПРІРВУ

Так давно не з’являлися новини про засідання Три-сторонньої контактної групи в Мінську, що українські політики готові були забути про її існування. Але їм нагадали. Та ще як!

УКРАЇНА ЗНОВУ З КУЧМОЮ

Перед сильним землетрусом сейсмологи зазвичай реєструють слабкі поштовхи. Таким поштовхом було повідомлення про появу на Банковій і про зустріч з президентом Володимиром Зеленським «батька української олігархії», другого президента України Леоніда Кучми у супроводі свого зятя — мільярдера Віктора Пінчука.

У нашій країні забіг олігархів у головні кабінети влади для «вирішення питань» є видом спорту. І ніхто не здивувався, що Віктор Михайлович Пінчук опинився в забігу першим. Але, виявилося, у даному випадку свої послуги главі держави пропонував не він, а Леонід Данилович Кучма. З благородною, зрозуміло, метою — допомогти Україні, вивести з глухого кута «Мінський процес».

До кінця 2018 року з’ясувалося, що мінські домовленості, ні перші, ні другі, російська сторона не збирається виконувати як у цілому, так і в деталях. Кремль на кожну спробу розморозити процес реагував однаково: вимагав прямих переговорів представників України з його маріонетками, які захопили владу в окремих районах Донецької та Луганської областей. На прямі переговори з терористами не можна було погодитися. І не погоджувалися.

У вересні 2018-го Кучма пішов у відставку з поста представника України в Тристоронній контактній групі. Формально — за віком і станом здоров’я. Фактично — тому, що тоді не міг нічого нового запропонувати. Тепер запропонував, і дивним чином його пропозиції збіглися з новим курсом президента Зеленського.

Новий курс, взагалі-то, главою держави ще не вироблений. Але заяви про те, що у нас з Росією нема нічого спільного, крім кордону, найближчим часом, думаю, будуть скореговані до повної невпізнанності. Тому, що у нас, по-перше, спільна війна, а по-друге, взаємовигідна торгівля. Причому, протягом кількох років одне нібито не суперечило іншому.

Рішення про економічну блокаду окупованих районів Донбасу було схвалене РНБО України восени 2014 року. Воно передбачало припинення на цих територіях діяльності всіх державних установ і банків, а також евакуацію їх працівників. Втім, приватної власності це не стосувалося. Що дозволило впродовж кількох років закуповувати, зокрема, у низки «окупованих» фірм вугілля та інші необхідні для України товари.

Однак після того як терористи в 2017-у взяли під своє управління (із завданням — експропріювати) українські підприємства, незалежно від форми власності, а також приєднали ОРДО і ОРЛО до рублевої зони із запровадженням російського податкового законодавства, становище змінилося. 15 березня РНБО України ухвалила рішення про припинення всіх економічних, торговельних і транспортних зв’язків з окупованими територіями. Блокада ОРЛО і ОРДО стала реальною. Логіка війни взяла гору.

ОДНОСТОРОННІ ПОСТУПКИ

Блокада принесла багато неприємностей українським фінансово-промисловим групам (той же антрацит тепер довелося купувати під виглядом росі-йського, а то й польського), але ФПГ ці втрати компенсували збільшенням цін і тарифів усередині країни. Терористам же блокада завдала і продовжує завдавати непоправної шкоди. Частина «керованих» ними підприємств перетворилася на купу брухту і гори неліквіду. Деякі «керовані» шахти стали джерелами екологічної загрози. Російським покровителям раз у раз доводиться втручатися в економічну діяльність своїх маріонеток і зазнавати при цьому великих збитків.

Кучма добре вміє тримати ніс за вітром. Він зрозумів: ось воно, світло в кінці тунелю. Зняття економічної блокади — не вихід, але можливість роз-блокувати весь мінський процес. Можливість мінімальна, але нею варто скористатися для демонстрації поступок з нашого боку. 5 червня представник ОБСЄ в Тристоронній контактній групі Мартін Сайдік заявив, що пропозиція про зняття економічної блокади була зроблена паном Кучмою і підтримана представниками ОРДО та ОРЛО. Представник Росії Гризлов негайно відреагував пропозицією обговорити «відновлення економічних зв’язків» у підгрупі ТКГ.

Пропозиції про зняття економі-чної блокади Сайдік назвав «проривом», але не уточнив, куди прорив, звідки, для кого і з якою метою. Кремль і його маріонетки не клюють на вудку без наживки. Зняття блокади, якщо й не матиме економічного ефекту, то, безсумнівно, дасть політичний ефект. Грубо кажучи, це рішення зруйнує логіку опору російської агресії, яку на внутрішній і міжнародній арені Україна вибудовувала останнім часом. Ціною великих втрат і людських жертв.

П’ятий президент України Петро Порошенко різко відреагував на пропозиції Леоніда Кучми. «Виходить, українська сторона стала на коліна, про що вже говорив Зеленський? Ми ніколи не виступали проти відновлення економічних зв’язків, але вимагали чіткої відповідності з національними інтересами України. За умови виконання зазначеного рішення РНБОУ (від 15.03.2017 — Л.З.), перш за все, встановлення довготривалого сталого режиму припинення вогню, повернення державних і приватних підприємств України».

Можна бути на сто відсотків впевненим, що жодних поступок у відповідь на українські пропозиції з російської сторони не надійде. Більше того, скасування блокади, з великою імовірністю, створить прецедент прямих переговорів офіційних представників України з «керуючими» терористами, чого Кремль домагався протягом п’яти років. І навіть ще більше, підтвердиться російська точка зору, що війна на Донбасі — внутрішній конфлікт. І «сторони» самі про все можуть домовитися.

Порошенко вважає, що директиви для Кучми дав особисто Зеленський, і йому слід з цього приводу виступити з коментарями. Зробити це шостий президент повинен публічно. Не на тренажері у спортзалі, як це було під час інтерв’ю кореспондентові «Радіо Свобода» у Брюсселі, а на центральних телеканалах в Україні, пояснюючи кожне своє слово. Інакше главу держави в його оточенні зрозуміти можуть неправильно. І капітулювати перед Росією без прямої команди.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.