Мобільні страждання, або як в Одесі клієнтів дурять

Все почалося із покупки нового телефону. Старий, котрий вірно служив мені п’ять років, я вирішила «підвищити на посаді» – залишити виключно для додатків, необхідних для роботи. А оскільки після відомих подій зв’язок почав барахлити, мені потрібний був хороший інтернет. Хтось порадив купити з цією метою сім-карту «Водафона».

Щодня я проходжу через Старосінну площу, де знаходиться салон мобільного зв’язку «Водафон», куди я і вирішила заглянути. У салоні мене зустрів дуже бадьорий і активний молодий чоловік. Я пояснила, що мене цікавить і він запропонував 20 гігабайт інтернету за 250 гривень. Я попросила щось демократичніше і ціна різко впала до 125 гривень. Мене це чомусь не збентежило, мабуть, то був не мій день. Молода людина зажадала у мене паспорта, а коли я засумнівалася, чи потрібні документи для купівлі стартового пакету, він сказав, що зараз, під час військового стану, інакше і бути не може.

Днів через п’ять я почала отримувати повідомлення, що для користування інтернетом мені потрібно заплатити 250 гривень. Сказати, що я здивувалася – значить нічого не сказати. Я практично інтернетом і не користувалася, куди поділися обіцяні 20 гігабайт і мої кревні 125 гривень? Після зрілого роздуму я запідозрила, що на мене без мого відома та згоди оформили договір, за який і вимагають гроші.

У вихідний я вирушила до салону – з’ясовувати, що сталося. Співробітники зустріли мене променистими посмішками. На запитання, чому мені не повідомили, що на мене оформлюють договір, і на якій підставі у мене вимагали паспорт, ніхто мені не сподобався відповісти. Вони посміхалися. Один із співробітників лише помітив, що щодо цього вони мають розпорядження. Коли я зажадала показати мені його, вони опустили очі, і це було промовистіше за будь-які слова. Не думаю, що керівництво «Водафону» вимагає своїх співробітників обманювати потенційних клієнтів. Ймовірно, це була, так би мовити, приватна ініціатива.

Замість вибачитись за свої методи роботи з клієнтом, мене стали переконувати (і це через кілька днів після поповнення рахунку!), що мій борг становить лише близько п’яти гривень, і якщо я його оплачую, то знову зможу користуватися інтернетом. Їм і на думку не спало, що обдурена людина може мати почуття власної гідності і користуватися нав’язаним йому договором не стане. Тепер мені доведеться відправитися в головний офіс мобільного оператора, щоб розірвати договір.

До речі, в іншому салоні «Водафон», де співробітники ввічливі та доброзичливі, я легко купила нову сім-карту і поповнила рахунок. Так що одеситам я пораджу: при підключенні до мобільної мережі «Водафон» будьте гранично уважні та пильні, інакше ви ризикуєте втратити час, гроші та нерви.

Ірина Сорокіна