Через що в Одесі заборонили їздити на мотоциклах сто років тому

Повідомлення про офіційне обмеження їзди на мотоциклах дорогами Одеси вперше було опубліковано в газеті «Маленькі одеські новини» 19 вересня 1914 року. Одеська влада намагалася хоч якось захистити мешканців міста та знизити лякаючий шумовий ефект від цього порівняно нового виду транспорту.

Власники мотоциклів і в той час не зважали на нерви одеситів. Мотоциклетки, як їх тоді називали, викликали в одеситів «сильне занепокоєння» своїм шумом, запахом та тріском. Вони рухалися з великою швидкістю та періодично провокували аварії, а іноді й калічили пішоходів. Тому градоначальник Одеси заборонив рух мотоциклів центральними вулицями міста — Дерибасівською, Пушкінською, Рішельєвською, Преображенською, Катерининською, Садовою, Ланжеронівською, Великою Арнаутською та Миколаївським бульваром.

В Одесі правила дорожнього руху діяли з 1903 року, і власники «автоматичних екіпажів» повинні були їх дотримуватись. У межах Одеси всі водії мали підпорядковуватися правилам, викладеним у розпорядженні міського голови, яке мало довгу назву «Проект обов’язкових постанов про перевезення пасажирів та вантажів на автоматичних екіпажах у межах Одеського містоначальства».

Щоб бути впевненим у тому, що засіб пересування, що димить і гарчить — точно «мотоциклет», існувало навіть спеціальне визначення, який транспорт можна так називати. Тоді мотоциклом називали «автоматичний екіпаж, на якому їздять, сидячи на сідлі, який має не більше трьох коліс і важить у готовому для їзди стані, але без запасу палива… не більше 10 пудів» (близько 164 кілограмів).

Швидкість мотоциклів обмежувалася до 20 верст, тобто приблизно 22 кілометри на годину. Крім того, їх власники зобов’язані були їздити із закритими глушниками, тільки праворуч дороги, знижувати швидкість на перехрестях і біля місць зупинки трамваїв і не мали права ігнорувати сигнали поліції.

Ирина Сорокина