Пам’яті Валентина Катаєва: 38 років від дня смерті відомого одеського письменника

Валентин Катаєв – радянський письменник, драматург та сценарист народився 28 січня 1897 року в Одесі в сім’ї викладача єпархіального училища.

Батько письменника, Петро Васильович Катаєв, походив із середовища духовенства. Мати, Євгенія Іванівна Бачей — дочка генерала Івана Єлисійовича Бачея, з полтавської дрібномаєтної дворянської родини. Згодом Катаєв дав ім’я свого батька та прізвище своєї матері головному, багато в чому автобіографічному, герою тетралогії «Хвилі Чорного моря» — Пете Бачею.

Валентин рано втратив матір. Сім’я жила небагато, але діти навчалися у гімназії і навіть з батьком подорожували за кордон, Середземним морем.

Суворого нагляду над ними не було, і їм вдалося долучитися до бурхливого та неповторного життя різних районів Одеси. На творчість Катаєва наклало сильний відбиток своєрідність цього південного, багатонаціонального, орієнтованого на середземноморську Європу, міста, де у психології жителів ще зберігалися риси, властиві мешканцям вільного порту. Одеський жаргон вплинув на стиль письменника.

Більшу частину життя прожив у Москві і на дачі в Переділкіно, але до кінця життя так і не позбувся знаменитого одеського акценту. Його твори «Біліє вітрило самотнє», «Час, вперед!», «Діамантовий мій вінець», «Син полку» – вельми різнопланові твори, які демонструють широкий кругозір Катаєва.

 Крім того, він був талановитим сценаристом – у кіно за його сценаріями були зняті фільми «Цирк», «Біліє вітрило самотнє», «Син полку», «Квітка-семиквітка», «Хуторок у степу», які любили глядачі всього Радянського Союзу – у Грузії та Молдові, Казахстані та Естонії, Вірменії та Білорусі, Таджикистані та Литві та інших республіках.