Медреформа очима пацієнтів: ілюзія доступності

Сьогодні тим, що діагноз лікарі можуть поставити за телефоном, нікого не здивуєш. Та й до вузького спеціаліста (наприклад, до ЛОРа) з гострим болем не завжди вдається потрапити швидко.

Чому не всі пацієнти задоволені змінами, які відбуваються у сфері медицини, та що кажуть самі лікарі про медреформу?

Діагноз за Вайбером

Рекомендації МОЗ щодо того, що сімейні лікарі можуть не ходити за викликами пацієнтів додому, а вправі ставити діагноз і призначати лікування в телефонному режимі (онлайн), деякими сімейними лікарями було сприйнято абсолютно однозначно: на виклики ходити не обов’язково. І сьогодні є пацієнти, які ніколи не бачили свого сімейного лікаря, з яким підписали декларацію. Документи передали через медсестру, вона все оформила у комп’ютері. Або прийшли до амбулаторії лише раз, щоб цю саму декларацію підписати. Так чисто формально люди отримували свого сімейного лікаря.

Медики зі стажем хапаються за голову: більшість хвороб змінили характер перебігу. Вони успішно «маскуються» під інші недуги. І потрібен чималий досвід лікаря, щоб розпізнати, що відбувається насправді. Зробити це на відстані , без безпосереднього спілкування з людиною – з розряду фантастики. Звідси – неправильні діагнози та лікування, погіршання стану хворого та неминучі більш ранні смертності.

Цікаво, що приватні амбулаторії сімейної медицини зобов’язують своїх лікарів відвідувати пацієнтів удома. Діагностування за телефоном, особливо людей у віці, з букетом хронічних хвороб, там зведено до мінімуму. Як наслідок, відбувається відтік пацієнтів до приватних амбулаторій сімейної медицини. Там лікарі знаходяться у безпосередньому контакті з пацієнтами, і це більше відповідає тому, що прийнято називати охороною здоров’я. Медичною допомогою, а не послугою, яку можна надавати на відстані.

«Швидка» приїде, якщо пощастить

Все частіше чую від людей віком від 70 років, що «швидка» до них за викликом не їде. Так, різке підвищення тиску вночі не вважається важливою причиною приїзду медиків. Оператор “швидкої” порадить звернутися до сімейного лікаря. Порада, звичайно, хороша. Але до ранку, коли відкриється амбулаторія сімейної медицини, треба ще дожити, дістатися туди. А у сімейного лікаря ще запис на тиждень-другий наперед. Може й не прийняти.

Потрапити до лікаря можна, але як

Нещодавно стала свідком такого діалогу. Жінка, онкохвора, прийшла до сімейного лікаря після двох курсів хіміотерапії. Її організм вимагав перерви та підтримки, щоб витримати такі курси хіміотерапії. Їй потрібно було направлення до одного з відділень обласної лікарні для проходження підтримуючої терапії.

– Я не можу дати вам туди направлення, – сказала сімейна лікарка. – Треба піти до поліклініки обласної лікарні.

– Минулого разу мені довелося провести там три дні, – розгублено сказала пацієнтка. – Людей дуже багато. Зараз я такого довгого сидіння у черзі не витримаю.

– Але іншого виходу немає, – підсумувала лікарка.

Не менше проблем виникає і з записом до фахівців. Наприклад, із гострим болем у вусі людині треба показатися ЛОР-лікарю. Спершу направлення до нього потрібно отримати у сімейного лікаря (тоді платити за візит не доведеться). Потім із направленням вирушити до медустанови, де приймає ЛОР. У цього фахівця зазвичай запис на тиждень-другий наперед. Якщо стан погіршується, і пацієнт хоче потрапити на прийом відразу, йому доведеться заплатити. І тоді його справді ЛОР прийме одразу. Направлення на безкоштовний прийом цього, на жаль, не гарантує.

Треба бути здоровим, щоб тебе вилікували

Парадокс? Ні, реальність. Люди повинні мати великий запас міцності, щоб витримати приблизну діагностику за телефоном, вижити від лікарських препаратів, що стандартно призначаються. Щоб вистояти у чергах за направленнями на безкоштовні обстеження, прийом до фахівців. То чи може бути успішною реформа, якщо внаслідок її проведення втрачено найголовніше – людина та турбота про її здоров’я?

 Що кажуть фахівці?

Прокоментувати ситуацію ми попросили голову Одеської обласної профспілкової організації працівників охорони здоров’я Галину Кокшарову.

– Сімейним лікарям гарантували високу заробітну плату за умови, що вони знатимуть кожного, з ким підписують декларацію. Щоб розуміти: до одного пацієнта на виклик треба прийти обов’язково, а іншого можна консультувати за телефоном. Але ніхто виконання цієї вимоги не перевірив. Головне полягало у тому, щоб сімейний лікар набрав 1900 задекларованих пацієнтів на свою зарплатню.

 – Сакраментальне питання: що робити?

– На сьогодні , думаю, треба або запроваджувати стимули за обслуговування викликів вдома, або повертати відвідування вдома як обов’язкові. Аналогічно і з роботою «швидкої». Під час віртуального діагностування гострих ситуацій дійсно можуть траплятися помилки. А це життя людей.

 – Тепер, щоб потрапити на безкоштовний прийом до окуліста, ЛОРа, хірурга, уролога, людина спочатку повинна потрапити до сімейного лікаря і в нього отримати відповідне направлення. Без направлення візит стане платним. Потім із направленням треба йти туди, де приймають фахівці. Це інша лікувальна установа. Оскільки фахівців мало, а пацієнтів – багато, там черга теж на тиждень-другий наперед.

– А навіщо це треба було робити? Раніше у поліклініці приймали і терапевти, і вузькі фахівці. Все було поряд, допомога була доступною. А тепер треба побігати: все – і лікарі та лабораторії – розкидане за різними адресами.

 – Цікаво, що за кордоном, зокрема у США, у сімейних амбулаторіях з’являються кардіологи, гінекологи, ендокринологи та інші вузькі фахівці.

– Їхні амбулаторії перетворюються на наші колишні поліклініки. Зрозуміло, чому багато захворювань перебігають по-іншому, дають ускладнення. Ковід залишив серйозні наслідки. Одному сімейному лікареві в цьому не розібратися. Він має працювати разом із колегами інших спеціалізацій. Тільки чи візьмуть це до уваги у нас?

Світлана Комісаренко