Контрнаступ імені Трампа

Двадцять чотири місяці тому мільйони наших співвітчизників не мали сумніву, що повномасштабна війна закінчиться вже наступного 2023 року. Тоді ця віра була пов'язана з анонсами майбутнього контрнаступу ЗСУ, який прирівнювався до розгрому ворожої армії та краху російського режиму.

Сьогодні Україна переживає часткове дежавю: багато хто з нас переконаний, що гаряча фаза війни завершиться вже наступного 2025-го. Тільки тепер ця віра пов'язана з приходом Дональда Трампа до Білого дому та гучними обіцянками майбутнього американського президента.

Звичайно, мало хто сподівається, що гіпотетичний мир по-трампівськи виявиться справді справедливим, і що після дзвінка з Вашингтона зляканий Путін поверне нам Донеччину, Луганщину та Крим. 

Ні, найчастіше від Трампа чекають на реалізацію горезвісного "корейського сценарію" – заморожування воєнних дій без звільнення всіх окупованих територій. Але в сьогоднішній Україні цей сценарій уже не викликає такого беззастережного відторгнення, як кілька років тому.

Згідно з опитуваннями, проведеними американським інститутом Gallup у серпні та жовтні 2024 року, орієнтовно 52% українців хотіли б, щоб їхня країна якнайшвидше домовилася про припинення воєнних дій. Більше половини респондентів із цієї групи погоджуються з тим, що заради припинення війни Україна має змиритися з певними територіальними втратами. Причому логіка підказує, що насправді ця цифра може бути вищою.

Що спільного між українськими прихильниками припинення вогню та американськими виборцями Трампа? І тих, і інших соціологія виявляє із помітною похибкою; оскільки і ті, й інші часто не схильні до відвертості. 

І 2016-го, і 2024-го передвиборні опитування суттєво занижували популярність Трампа: частина його електорату просто соромилася зізнаватись у тому, що підтримує епатажного Дональда. А з погляду українського обивателя, висловлюватися на підтримку "заморозки" не лише соромно, а й загрожує неприємностями. 

Якщо в недавньому минулому така позиція вважалася відверто зрадницькою, якщо вона досі розходиться з офіційними меседжами Києва, якщо влітку 2024-го на бесіду в СБУ викликали скандальну блогерку Настю Умку, яка закликала до припинення війни за всяку ціну, то під час соцопитувань важко розраховувати на поголовну щирість та чесність респондентів.

Так чи інакше, для багатьох українців стає пріоритетом завершення гарячої фази війни – а не деокупація всіх територій, захоплених агресором. І для цієї частини суспільства Дональд Трамп виступає в ролі Кирила Буданова дворічної давнини: він дарує людям надію. Надію на те, що вже скоро все закінчиться. Що в українському небі перестануть літати ворожі ракети та "шахеди". Що на фронті перестануть вмирати українські солдати. Що з вулиць українських міст зникнуть співробітники ТЦК, а кордони України будуть відкриті на виїзд. Що мобілізовані чоловіки, батьки та сини нарешті повернуться додому…

Два роки тому переможний характер майбутнього контрнаступу ЗСУ став аксіомою, яку в Україні практично не ставили під сумнів. Тепер аксіомою для значної частини українців ризикує стати неминуче умиротворення від Дональда Трампа, який "прийде та порядок наведе".

Цьому сприяють коментарі доморослих експертів, які вже подають завершення війни у ​​2025-му як факт, що майже відбувся. Цьому сприяє публічне обговорення підходів на гіпотетичних українських виборах наступного року. Цьому сприяє і реальна підготовка до виборів, яку про всяк випадок розпочали деякі політсили.

А тим часом віра в успіх миротворця Трампа має під собою не більше підстав, ніж віра в успіх вітчизняного контрнаступу 2023-го.

Припустимо, зараз американський president-elect справді збирається заморозити російсько-українське протистояння та вірить у таку можливість. Проте Дональд Трамп – не лише не Господь Бог, а й навіть не товариш Сі Цзіньпін. У майбутнього президента США та його команди немає прямих важелів впливу на Росію. А наскільки дієвими виявляться непрямі важелі, сказати важко.

Проте цілком очевидно, що заморозка війни неможлива без згоди Кремля, який цю війну розв'язав. Припинити бойові дії в Україні нереально, якщо не примусити до цього РФ, яка їх розпочала. Будь-які домовленості стануть можливими лише в тому разі, якщо Москва перестане вимагати капітуляції Києва. 

Це залежить від того, як у Кремлі оцінюватимуть власні військові перспективи, російські втрати та здобутки, ресурси для подальшого ведення війни, можливі загрози та ризики для правлячого режиму тощо. А влізти в голову до Путіна не в змозі ні Дональд Трамп, ні українські обивателі, які готові повірити в Трампа.

До перспектив завершення гарячої фази війни в 2025-му можна ставитися по-різному. За самим поняттям "заморозка" можуть ховатись різноманітні варіанти: від більш прийнятних для Києва до відверто руйнівних.

Але один із найгірших варіантів пов'язаний з масовою хибною надією. Уявімо, що мільйони українців повірять у швидкий кінець війни, розслабляться та будуть з нетерпінням чекати на повернення до мирного життя, а потім опиняться перед необхідністю воювати далі – з новими жертвами та втратами, з черговим затягуванням поясів, з майже неминучим зниженням мобілізаційного віку etc.

Для нас це загрожує такою ж масштабною фрустрацією, як і невдача розрекламованого українського контрнаступу в 2023-му. Причому фрустрація може виявитись особливо небезпечною, якщо в народних очах винуватцем неприпинення війни буде виглядати не Путін і не Трамп, а Зеленський.

На жаль, є ймовірність що в разі провалу трампівських мирних планів усіх собак спробують повісити саме на Україну – і не лише у Москві, а й у Вашингтоні.

Таким чином, найближчими місяцями від українського керівництва буде потрібна максимально грамотна публічна комунікація. По-перше, не можна просто так відібрати у своїх громадян надію, яку їм уже подарував іноземний лідер-популіст. По-друге, не можна допустити, щоб ця надія надмірно посилилися і переросла у впевненість та нетерпляче очікування. По-третє, потрібно не опинитися в ролі цапів-відбувайлів, якщо ця надія не виправдається.

Ну а нашим співвітчизникам, які встигли пов'язати свої плани на найближче майбутнє з Дональдом Трампом і його обіцянками, можна порадити лише одне. Найкращий спосіб уникнути болісного розчарування в новому 2025 році – це не зачаровуватися під кінець 2024-го.

Михайло Дубинянський

Джерело