Школа смерті

Поки в Україні обговорюють зустріч Трампа та Путіна на Алясці, в далекій Мексиці стурбовані іншими проблемами.

На початку літа мексиканські спецслужби нібито попередили українських колег, що деякі з латиноамериканських добровольців могли приєднатися до Сил оборони лише для того, щоб опанувати пілотування бойовими дронами і передати ці знання злочинним картелям. Стверджується, що Служба безпеки України разом із ГУР уже провела відповідне розслідування. 

Таку інформацію оприлюднило французьке видання Intelligence Online.

У матеріалі наводяться слова високопосадовця СБУ: 

Справді, за три з половиною роки Україна перетворилася на справжню школу смерті. У кого ще вчитися сучасної війни, якщо не в нас чи нашого супротивника? Хто на планеті знає більше про нові способи знищення ворогів?

У цьому плані примітною є зміна ролей, яку наша країна пережила за останні роки.

2022-го, відразу ж після російського вторгнення, Україна була учнем, який намагався засвоїти чужі уроки. Численні радники з Європи та Сполучених Штатів ділилися з українцями власними знаннями про війну. Словосполучення "стандарти НАТО" звучало як одкровення згори.

Але до 2025 року нещодавній учень сам став учителем – і тепер іноземці вже переймають український досвід.

Свого часу схожий шлях пройшла Іспанія. Коли 1936-го там спалахнула війна, піренейська країна виступала в ролі учня, який відставав. Будь-який ветеран Першої світової або учасник громадянської війни в Російській імперії, який прибував до Іспанії, виявлявся володарем безцінного досвіду. І спочатку в іспанських боях використовували застарілу зброю, що залишилася на складах Європи після 1918 року.

Але незабаром учень перетворився на вчителя. Іспанія стала ідеальним полігоном для випробування найновіших зразків бойової техніки – німецької, італійської, радянської. На іспанській землі та в іспанському небі відпрацьовували нові тактичні прийоми. І до кінця тридцятих років ветерани Іспанії знали про сучасну війну більше, ніж будь-хто інший.

Якщо в 1930-х іспанська війна виявилася містком між Першою світовою та Другою світовою, то в 2020-х російсько-українське протистояння стало сполучною ланкою між війнами ХХ та ХХI століть.

Повномасштабне вторгнення РФ на нашу землю починалося як своєрідний епілог до Холодної війни. У 2022 році в хід пішло те, що так і не використали в гіпотетичному зіткненні НАТО й Варшавського договору. Росія спиралася головним чином на радянські розробки. Україна швидко перейшла до використання західного озброєння поряд із радянським. Але і стратегічно, і тактично відбиття російської агресії не виходило за рамки великих воєн минулого століття.

За три з половиною роки картина змінилася. Затяжні бої в Україні переросли в якісно нову війну, що увібрала в себе всі здобутки ХХI століття: від всюдисущих дронів до штучного інтелекту. І тепер ексглавком Валерій Залужний констатує, що "завдяки безпілотним системам та цифровим технологіям традиційні і відомі вам види озброєнь, які десятиліттями визначали характер війни, залишилися в історії". Експерти пишуть про повну прозорість поля бою, про беззахисну бронетехніку, про принципово нові виклики протиповітряної оборони etc.

Для закордонних спостерігачів це стало сюрпризом – до того ж дуже неприємним. У нових умовах військова міць та безпека Заходу теж опинилися під питанням. Достатньо згадати реакцію Сполучених Штатів на зухвалу операцію "Павутина" 1 червня 2025 року.

– заявив міністр армії США Деніел Дрісколл.

– зауважив сенатор-республіканець Джон Бузман, голова підкомітету з питань військового будівництва та справ ветеранів.

– підкреслив начальник штабу ВПС США генерал Девід Оллвін, який назвав українську спецоперацію "моментом пробудження".

Стурбованість американців та інших зарубіжних коментаторів можна зрозуміти. По-перше, нові технології війни опановує не тільки Україна, а й Росія разом зі своїми авторитарними союзниками. І, на жаль, по деяких позиціях умовна вісь зла вже вирвалася вперед.

А по-друге, розповзання цих технологій планетою у будь-якому разі стає лише питанням часу. Відносна дешевизна робить їх доступними не тільки для агресивних диктатур, а й для кримінальних угруповань і, звичайно, для терористів. Очевидно, криваві теракти із використанням безпілотних систем – справа найближчого майбутнього. Для західного комфортного існування це серйозний виклик.

Але якщо західні політики та військові стурбовані таким поворотом подій, то звинувачувати в цьому треба насамперед самих себе. Адже де-факто саме наші партнери відповідають за перетворення України на глобальну школу смерті.

Теоретично колективний Захід мав можливість зупинити Путіна в 2022 році, коли Росія ще не адаптувалася до великого військового протистояння. Країни НАТО могли добитися швидкої поразки Москви і завершення російської агресії, задіявши весь свій економічний та військово-технічний потенціал.

У цьому випадку повномасштабне вторгнення РФ в Україну так і залишилося б епілогом до Холодної війни – і не перетворилося б на пролог до війн майбутнього. Старі технології, які Захід мав три роки тому, довели б свою ефективність. А нові смертоносні технології просто не встигли б еволюціонувати та пройти перевірку боєм на українській землі та в українському небі. Відповідно, в найближчій перспективі вони не стали б загрозою ні для колективного Заходу, ні для решти світу.

У 2022 році в Європі та США перемогла думка, що стратегія повільного і поступового вимотування Росії українськими руками найменш ризикована і тому оптимальна. Але, за іронією долі, ця обережна стратегія породила якісно нові ризики. Західні партнери уподібнилися до лікарів, які спробували лікувати небезпечну інфекцію недостатніми дозами антибіотиків. У результаті збудник хвороби набув резистентності до старих препаратів і став ще небезпечнішим.

Війна, яку не зупинили 2022-го, змінювалася з кожним роком. Вона ставала дедалі витонченішою, винахідливішою і смертоноснішою. Вона крок за кроком прощалася з двадцятим століттям і пристосовувалася до двадцять першого. Віддалялася від минулого та захоплювала майбутнє. І тепер загнати джина сучасної війни назад у пляшку вже не вдасться. Ні Дональду Трампу, ні комусь іншому.

Михайло Дубинянський

Джерело