Осінні мрії в Одеській кірсі Святого Павла

2 листопада 2025 року під величними склепінням Одеської кірхи Святого Павла Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України панувала особлива атмосфера. Надворі — осінній вечір, тихий і трохи туманний, із запахом дощу та опалого листя. А всередині — тепло, світло й очікування дива. Саме в таку пору розпочався концерт класичної музики «Осінні мрії», що став справжньою подією для шанувальників високого мистецтва.

Зала була заповнена поціновувачами довічної класики. Люди прийшли не просто послухати музику — вони прагнули відчути її душею. І ця зустріч дійсно стала музичною сповіддю — глибокою, щирою, майстерно втіленою двома талановитими виконавицями.

Чудовий дует народної артистки України Тетяни Анісімової (сопрано) та лауреатки міжнародних конкурсів Веронікі Струк (орган) — це гармонія професіоналізму, духовності та жіночої ніжності, що розквітла у звуках осені. Ведуча вечора, Крістіна Шумєєва, створила невимушену атмосферу, наповнивши простір розповіддю про красу, віру та вдячність митцям, які дарують людям світло.

В програмі концерту звучали твори, які торкаються найпотаємніших струн серця. Органна «Прелюдія та фуга ре мінор» Вінсента Любека відкрила вечір потужним звучанням, що відразу налаштувало слухачів на урочистий лад. Потім, мов промінь світла, прозвучала «Аве Марія» Джуліо Каччіні у виконанні Тетяни Анісімової — ніжно, натхненно, з тією чистотою, яка властива лише справжнім майстрам.

У виконанні Вероніки Струк публіка почула Фантазію соль мінор Яна Кухаржа та Сонату № 3 Фа мажор Вільяма Гершеля — твори, що наповнили простір кірхи величчю і духовною глибиною. Особливим моментом стала арія Норми “Casta diva” із однойменної опери В. Белліні — Тетяна Анісімова втілила в ній молитву жінки, її тривогу і надію, її велич і тендітність.

Кожен номер був окремою історією — про любов, віру, покаяння, красу. Прозвучали «Аве Марія» П’єтро Масканьї, «Молитва Тоски» Дж. Пуччіні, арія Адріани з опери “Адріана Лекуврер” С. Чілеа — у них голос Анісімової звучав, немов струмок чистої води, що омиває душу.

Вероніка Струк доповнила програму творами Жозефа Йонгена, В. Петралі, створюючи розкішне тло для вокальних перлин, а у фіналі прозвучала прониклива «Заборонена мелодія» С. Гастальдона — ніжний штрих, що завершив вечір, мов осінній лист, який тихо падає на землю.

Коли стих останній акорд, у залі запанувала тиша — та сама, найцінніша, коли серце ще продовжує звучати в унісон із музикою. Потім вибухнули оплески — довгі, щирі, вдячні. Люди не хотіли відпускати чарівниць, які подарували їм вечір справжньої краси.

Концерт «Осінні мрії» став не просто музичною подією — він перетворився на сповідь душі, на діалог між мистецтвом і людським серцем. І, можливо, саме тому, виходячи з кірхи, кожен ніс із собою те, що не можна виміряти словами — тепло гармонії, віру в добро і спокій, який дарує класична музика.