Сила слова, сила єднання: творчо-волонтерська місія Юрія Работіна на Херсонщині

5 лютого 2026 року — 1443-й день повномасштабної війни. День, коли мороз і сніг вкрили українські дороги, але не змогли зупинити головного — людського тепла, віри та сили духу. Саме цього дня Юрій Работін — голова оргкомітету Загальноукраїнського конкурсу «Українська мова — мова єднання», голова правління Одеської регіональної організації НСЖУ — вирушив у творчу та волонтерську місію на свою рідну Херсонщину, до легендарної Чорнобаївки.

Ранок розпочався ще затемна. Засніжена Одеса, морозне повітря, дорога, що вела не просто до географічної точки, а до місця сили, пам’яті та відповідальності. Сніг ніби намагався випробувати кожного, хто цього дня рушив у путь, але водночас дарував і несподівані миті світла — химерні художні візерунки на засніжених автомобілях нагадували: навіть у важкі часи людська душа прагне творити.

Дорога складалася з маленьких символічних перемог. Вчасно під’їхала маршрутка, вдалося без затримок дістатися до місця збору. У цих, здавалося б, буденних речах відчувалася велика правда воєнного часу: життя триває, люди працюють, допомагають одне одному, підтримують країну своєю щоденною працею. Особлива вдячність — водіям, які, попри небезпеки і труднощі, продовжують виконувати свою роботу, забезпечуючи зв’язок між містами і долями.

О восьмій ранку команда однодумців зібралася разом. Волонтери з Біляївки — Інна та Яна, колеги й друзі — Олександр Галантер і Анатолій Себов. Автомобіль, наповнений гуманітарною допомогою, теплом людських сердець і вірою у перемогу, вирушив на південь. Дорога була непростою — місцями слизькою, небезпечною. Але досвідчений керманич Яна впевнено вела автомобіль, адже для неї це була не перша волонтерська поїздка на прифронтові території.Миколаїв зустрів тривогою. Це стало ще одним нагадуванням про реальність війни. Але далі була Херсонщина. Рідна земля. Земля, що вистояла і продовжує жити.

У Чорнобаївці волонтерський гуманітарний вантаж був оперативно розвантажений і переданий громаді. Особливу допомогу отримав дитячий будинок у селі Степанівка — заклад, який перебуває під постійною опікою небайдужих людей, серед яких і Анатолій Недигалов. Це була не просто передача речей — це був акт любові, підтримки і віри в майбутнє українських дітей.

Та головною подією стала урочиста церемонія нагородження волонтерів Чорнобаївської громади в рамках XXVII Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова — мова єднання». У присутності представників громади, духовенства та місцевих жителів відбулося вручення грамот тим, хто своєю працею, словом і серцем наближає перемогу України.

Захід провела талановита ведуча Галина Печуричко за участі представниці громади Олени Каліченко. Атмосфера була сповнена щирості, глибоких емоцій і духовної єдності. Особливою окрасою став концерт творчої групи одеситів, який подарував присутнім хвилини натхнення, світла і надії.

Цей день став справжнім святом незламності українського духу. Бо там, де звучить українське слово, де звучить українська пісня, де люди підтримують одне одного — там живе Україна.

Оргкомітет мовного форуму висловив щиру подяку Чорнобаївській громаді та голові військової адміністрації Ігорю Дударю за гостинність, підтримку і допомогу в організації культурно-патріотичного заходу.

Особливо символічним моментом стало вручення оберегів — ляльок-мотанок, створених майстрами клубу шанувальників народного мистецтва «Берегиня» з міста Чорноморськ під керівництвом Варвари Гоцуляк. Ці обереги були передані матерям загиблих воїнів Збройних Сил України як знак пам’яті, любові та вдячності.

Ця поїздка стала більше, ніж волонтерською місією. Вона стала мостом єднання між регіонами, між людьми, між серцями. Одеса допомагає. Біляївка підтримує. Чорнобаївка приймає. Україна живе.

І поки є такі люди, як Юрій Работін і його однодумці, поки звучить українське слово, поки серця б’ються в унісон із Батьківщиною — Україна буде непереможною.

«До нових зустрічей, рідна Херсонщино. До нових зустрічей, земляки. Україна є. Україна буде», - запевнюэ Юрій Работін.