Так, із США торік мали повернутися близько двадцяти співробітників посольств та консульств, а по факту повернувся лише один. І це ще не найгірший показник, бо є посольства, звідки не повернувся жоден.
Автор зазначає, щоосновними чинниками, які впливаютьна рішення дипломатів є фінансове питання та проблеми з працевлаштуванням в Україні, дехто ж приймає таке рішення через налагоджене життя сім’ї за кордоном. А після початку повномасштабного російського вторгнення додався ще й страх перед мобілізацією та побоювання, що після приїзду в Україну вони не зможуть виїхати за межі країни, щоб провідати свої родини, які залишаться за кордоном.
«Ще частина не хоче бути частиною системи, яку в ОП шпиняють і не поважають», - вказує Кравченко, спираючись на відгуки дипломатів.
Так, зовнішньополітичне відомство роками відчуває брак фінансування. До прикладу третій секретар Міністерства закордонних справ, який за рангом перебуває в дипслужбі на нижчому щаблі кар’єрних сходів, за місяць заробляє близько 7 тис. гривень, тому охочих працювати в МЗС не так і багато.
Однак попри цебільш як сотня дипломатів, що повернулися в Україну з тривалого закордонного відрядження, місяцями не можуть влаштуватися в центральний апаратміністерства. Це їх і демотивує, і позбавляє шансу кар'єрного росту.
«Коли не повертаються дипломати, які завжди мають на передовій відстоювати інтереси своєї країни, це означає, що вони не вірять у майбутнє цієї країни. І це індикатор як для українського суспільства, так і для іноземних інвесторів. Така ситуація ніяк не сприяє реалізації мети, про яку на нараді послів говорив президент, — повернути українців додому. Як дипломати можуть сприяти поверненню в Україну мільйонів українців, які тікали від війни в США, Німеччину, Польщу, Чехію, якщо самі дипломати не хочуть повертатися?», - наголошує Кравченко.
Він зазначає, що рішення про неповернення в Україну приймають як молоді співробітники дипустанов, так і старші, треті секретарі й радники-посланники.
Цютенденцію українських чиновників уже взяли на озброєння і росіяни, які у своїх ІПСОпояснюють неповернення«небажанням працювати на нацистський київський режим».
«Мотиви можуть бути різні. Але нині йде війна, й кожен мусить чесно виконувати свій обов'язок. Тому рішення «неповерненців» прийняти важко. Тим більше що значна частина дипломатів, які вирішили залишитися за кордоном, займається просто особистим влаштуванням. Але навіть якби не було війни, рішення великої кількості кваліфікованих фахівців не повертатися в Україну — це катастрофа, що демонструє неспроможність держави та її дипслужби», - підкреслює експерт наслідки такої ситуації.
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
БЛИЗЬКО ПОЛОВИНИ УКРАЇНСЬКИХ ДИПЛОМАТІВ НЕ ПОВЕРТАЮТЬСЯ З-ЗА КОРДОНУ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ ВІДРЯДЖЕННЯ
