Арбітр — Олександр Омельченко (Слов’янськ), асистенти — Тарас Чопілко (Київська область) та Станіслав Марулін (Херсонська область). Арбітр ВАА Віталій Романов (Дніпро), помічник ВАА Сергій Приступа (Черкаська область).
Після матчу, особливо виграного, футбольна громадськість (вболівальники, журна-лісти, ветерани) часто обирає найкращого гравця зустрічі. Я б у складі господарів поля таким назвав лівого вінгера Бєляєва. Голевими діями він не відзначився і взагалі в ігровому плані нічим особливим не запам’ятався. Проте його внесок у перемогу господарів поля важко переоцінити. Двічі він «косив» свого одеського візаві Бутка, і обидва рази це закінчилося вилученням у команді «моряків».
На 17-й хвилині він в одному епізоді примудрився порушити правила два рази — спочатку настав на ногу, а потім врізав по п’яті. Суддівський свисток мовчав, і «городяни» відкрили рахунок. До головного арбітра Омельченка кинулися шукати правду Рудько та Петряк. Останній, судячи з усього, у висловлюваннях не соромився, чим дав привід судді цiлком на законних підставах видалити його з поля. Вищий пілотаж суддівства! Рудько отримав попередження. Найцікавіше, що й ВАА не помітив явного порушення з боку Бєляєва. Але, як співав Володимир Висоцький, «это только присказка — сказка впереди».
Після півгодини гри Бєляєв уже відверто врізав Бутка по ногах. І знову суддівський свисток мовчав. Мало того, наблизившись до постраждалого, Омельченко жестом показав (що сказав, мені невідомо) — вставай, мовляв, нема чого розлежатися. У відповідь почув нову порцію, мабуть, аж ніяк не парламентських висловів і з почуттям виконаного обов’язку відправив із поля і Бутка. Атмосфера настільки розжарилася, що головний тренер «Чорноморця» Олександр Бабич (теж отримав «гірчичник») у знак протесту мало не вивів команду з поля, але швидко одумався, і гра продовжилася. Якщо це можна назвати грою.
У коментарях після матчу О. Бабич наголосив, що його команда регулярно стикається з некваліфікованим (або упередженим?) арбітражем. І навіть звернувся до господарів клубу з проханням вжити заходів. Може, варто й новообраному складу федерації футболу Одеської області зайняти принципову позицію? Втім, боюся, ні до чого це все одно не приведе. Ну визнають помилки (можливо визнають, але не обов’язково, адже у нас і футбольний закон — що дишло), ну пожурять суддів, і, дивишся, через пару турів вони знову вершать футбольне правосуддя, як вони його розуміють. Як на мене (писав про це не раз) таких треба негайно видаляти зі спорту, але у футбольних функціонерів із цього приводу інша думка.
Так, судді… А що ж інші головні дійові особи — Петряк та Бутко? Обидва — далеко не юнаки, пограли у великих за українськими мірками клубах, удостоєні купи регалій. Вони, що, не знають, як поводитися в подібних обставинах? Хіба після вилучення Петряка важко було здогадатися про настрій та наміри Омельченка? А капітан команди замість того, щоб заспокоїти партнерів, дає волю емоціям і виявляється поза грою.
Емоції футболістів зрозумілі. Очок бракує, гра команди проглядається лише фрагментами. Одного бажання для перемог в українській Суперлізі замало. Потрібна майстерність, а її у більшості виконавців явно не вистачає. І ось, нерви відмовляють саме у тих, хто здатний і повинен у скрутній ситуації давати результат. Поведінка Бутка і Петряка змушує замислитися: а чи все гаразд із мікрокліматом у колективі?
Власне про гру говорити особливо нічого. Треба віддати належне «морякам»: довгий час вони, маючи у складі на двох виконавців менше, витримували натиск суперника. Лише під кінець зустрічі сили та моральні ресурси закінчилися.
В Олександрії зуст-річалися один із лідерів чемпіонату з одним із аутсайдерів. Проте якоїсь помітної переваги фаворита не проглядалося. Про що це каже? Про силу аутсайдерів чи про слабкість лідерів? Як співається у тій самій пісні Висоцького, «раз уж это присказка — значит, дело дрянь».
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Емоції та судді
