«Ліки на замовлення»: хто і навіщо в Одесі робить препарати вручну

Ручне не заводське виготовлення лікарських препаратів сьогодні зустрічається досить рідко. У День фармацевтичного працівника України, «Одеське життя» оновлює інтерв’ю за 2020 рік із завідувачкою аптеки №22 мережі «Фармація» Наталією Киссою, щоб розповісти про особливості ручного виготовлення ліків та їхню відмінність від фабричних аналогів.

— Так, є. Їх, щоправда, небагато, всього шість аптек — п’ять звичайних і одна гомеопатична. Раніше це було ціле виробництво з бюреточними системами, але зараз усе змінилося. Ми готуємо зовнішні, внутрішні та дитячі форми ліків. Лікарі іноді призначають ліки за індивідуальними рецептами і підбирають такі дозування, яких у заводському виконанні не знайти. Наприклад, свічки або «бовтанки», які виписують дерматологи, а ми виготовляємо за цими рецептами ліки. Це дуже індивідуально, наприклад, для новонароджених кожного разу змінюється дозування — адже дитина росте.

— Хто має право готувати ліки?

— Фахівці — фармацевти та провізори. Фармацевт безпосередньо бере участь у процесі приготування, а провізор-аналітик перевіряє його роботу. Для цього пишеться «контролька», де вказано, що фармацевт поклав, у якій кількості та в якому порядку. Тобто готують ліки не менш як двоє людей, а потім усе перевіряє провізор-аналітик. До речі, у нас перевіряється абсолютно все. Навіть коли лікар призначає пропис порошків, ми перевіряємо дозування — чи правильно він написав, чи не помилився. Адже людський фактор ніхто не скасовував.

— У чому різниця між фармацевтом і провізором?

— Фармацевт — це той, хто закінчив фармацевтичне училище, а провізор — інститут. Обов’язки фармацевта — готувати препарати або відпускати готові лікарські засоби, як ми їх називаємо, «першостольники». Провізор також може відпускати і готувати ліки, але при цьому він ще виконує організаційно-управлінські та ліцензійні завдання, тобто документальне управління аптекою.

— Хто навчає молодих провізорів і фармацевтів?

— Коли приходять молоді фахівці, їх якийсь час обов’язково навчають досвідчені співробітники, які працюють в аптеці, постійно перевіряють, що вони роблять і як. Їм можуть, наприклад, доручити приготувати якусь нескладну мазь, але все, що вони роблять, контролює старший провізор.

— Чи відрізняються ліки, приготовані вручну, від тих, що виробляють на фабриці?

— Звісно, відрізняються — ми не додаємо напівфабрикатів і консервантів, але через це у ліків, приготованих в аптеці, менший термін придатності. Ось, наприклад, є такий засіб, як натрію тетраборат. Цей препарат є заводський, але багато лікарів хочуть, щоб його готували ми, оскільки через допоміжні речовини, які додають на виробництві, може знижуватися ефективність основної речовини. Це і є одна з основних відмінностей наших ліків від фабричних — відсутність допоміжних речовин, які дають змогу продовжити термін придатності. А максимальний термін придатності лікарських форм, які готують в аптеці, — 30 днів.

— Чи трапляються помилки під час виготовлення препаратів?

— Ні, ніколи. В аптеках це абсолютно виключено. Усе, що ми готуємо, перевіряється не один раз, усі етапи контролюються.

— Чи є різниця між приготуванням дорослих ліків і дитячих?

— При виготовленні ліків для дітей існують інші вимоги. Дитячі форми готуються в асептичних умовах. Тобто безпосередньо перед тим, як приступити до приготування дитячої форми, фахівець переодягається, надягає рукавички, шапку, інше взуття, і тільки після цього заходить у приміщення, де відбувається приготування. Дорослі форми готуються в асистентській, там теж усе стерильно, працюють кварцові лампи, але там усе одно трошки інші умови.

— Чи знають працівники аптеки всі препарати, які існують, адже нові ліки з’являються постійно?

— Знання основної бази фармакології ми отримуємо в училищах та інститутах, але наука не стоїть на місці, і нам доводиться весь час удосконалюватися. Адже фармацевтичний ринок розвивається дуже швидко. Нам допомагає і інтернет, і постійне оновлення щодо препаратів — ми черпаємо інформацію з усіх фахових джерел. Це колосальний досвід і праця — розвиватися і не стояти на місці. Крім того, є комп’ютери, де містяться всі дані, вся база, проте основне ми тримаємо в голові — практично всю фармакологію.

— Друзі, сусіди та знайомі по допомогу звертаються?

— Так, часто буває. Але ми нормально реагуємо на такі речі. Звісно, приємно, що тобі довіряють, і хочеться допомогти людям.

— Що найскладніше або найнеприємніше у вашій роботі?

— Неприємного нічого немає. Якщо любиш свою роботу, немає якихось негативних думок чи жалю. А найскладніше, напевно, — спілкування з людьми, адже вони всі різні, і до кожного потрібно знайти правильний підхід. Іноді доводиться тримати себе в руках, а іноді бути психологом. Адже до нас звертаються не тільки по допомогу, а й приходять поспілкуватися — це самотні люди, яким нема з ким поговорити. Ну а конфліктів у нас не буває, ми намагаємося гасити їх у зародку.

— А що найприємніше?

— Сам процес роботи, а також коли люди приходять і кажуть: спасибі, допомогло, спрацювало.

— Чи існують міфи про роботу фармацевта?

— Багато хто уявляє собі фармацевта як дівчину в білому халатику, яка просто стоїть біля каси і відпускає медикаменти. Але за цією легкістю у кожної з нас — колосальна праця, великий багаж знань, розвиток, саморозвиток і важка фізична праця. Багато хто не бачить цей бік нашої роботи і навіть не підозрює про нього.

Ірина Сорокіна