Світла музика Франса Шуберта, Вольфганга Амадея Моцарта і не тільки…

У морозну неділю 1 лютого 2026 року, Одеська кірха Святого Павла стала місцем особливого музичного дійства — вечора органної музики. Засніжене місто залишилося зовні, а всередині панували тепло, світло і звуки, що з’єднували сучасність із величною музичною спадщиною минулого.Концерт класичної музики «Музика Ф. Шуберта, В.-А. Моцарта і не тільки» став яскравим і зворушливим завершенням різдвяного концертного циклу в кірсі Святого Павла. У програмі прозвучали шедеври віденського класицизму та романтизму, оперні сцени й яскраві інструментальні композиції, які поєднали духовну глибину з емоційною щирістю.

Особливою прикрасою вечора стало виконання творів Вольфганга Амадея Моцарта. Органна «Фантазія ре мінор» у виконанні Вероніки Струк відкрила концерт велично й зосереджено, задавши високий духовний тон усій програмі. А сцени з опери «Дон Жуан» перетворили храмовий простір на живу театральну сцену, сповнену драматизму, гумору й пристрасті.

Справжнім відкриттям для автора цієї статті став баритон Василь Добровольський — співак із сильним, оксамитовим голосом, яскравим темпераментом і переконливим артистизмом. Його Лепорелло в арії «Madamina», серенада Дон Жуана та дует з Церліною звучали легко, впевнено й надзвичайно харизматично, викликаючи щире захоплення слухачів.

Юлія Терещук, заслужена артистка України, як завжди, вражала бездоганною вокальною культурою й глибиною інтерпретації. Її арія Донни Анни «Non mi dir, bell’idol mio» прозвучала зворушливо й піднесено, а участь у дуетах та в шубертівському творі «Пастух на скелі» стала прикладом тонкого музичного діалогу.

Проникливе, тепле звучання кларнета у виконанні Леоніда Попова додало програмі особливої ліричності. Анданте з концерту Моцарта та ансамблеві номери зіграні з бездоганним смаком і глибоким відчуттям стилю, засвідчили високу майстерність музиканта та його чудове володіння інструментом.

Образ і звучання цього вечора формував орган і його справжня господиня Вероніка Струк — органістка кірхи Святого Павла. Її виконання творів Моцарта, Шуберта, Фелікса Нововейського та Коннора Лихарца розкривало весь спектр можливостей величного органа — від камерної інтимності до монументального звучання. Особливе враження справили Фуга ля мінор Шуберта та польська фантазія Нововейського, наповнені внутрішньою напругою й духовною силою.

Неперевершеною провідницею слухачів у світ музичних смислів стала ведуча концерту Ельвіра Паламарчук. Її розповіді, насичені історичними фактами й тонкими коментарями, допомагали глибше відчути музику, розкрити її приховані сенси та контексти музичних творів.

Цей вечір став справжнім мистецьким переживанням — зустріччю з вишуканою музикою, сильними голосами й величним органом, що наповнили простір кірхи Святого Павла світлом, пам’яттю та натхненням. Світла музика Франса Шуберта, Вольфганга Амадея Моцарта і не тільки… ще довго звучатимуть у серцях слухачів, як нагадування про те, що справжнє мистецтво здатне зігрівати навіть у найлютіші зимові вечори.