ВІТАЛЬНА ЕНЕРГІЯ АНАТОЛІЯ ГОРБЕНКА

З нагоди 75-річчя народного художника України, голови Одеської обласної організації НСХУ, громадського діяча, педагога Анатолія Горбенка у Музеї західного та східного мистецтва відкрилася ювілейна виставка митця.

У трьох залах представлені різні за стилістикою та колористичними рішеннями твори, які дають уявлення про пошуки й творчу еволюцію художника. Це лише частина того великого творчого набутку, який автор хотів подати на суд публіки.

Привітати майстра прийшли друзі, колеги, поціновувачі мистецтва. Згадалося висловлювання одного київського мистецтвознавця на іншому, не менш велелюдному, вернісажі у цьому ж музеї, яка була захоплена солідарністю й активністю одеської інтелігенції під час проведення мистецьких акцій.

Нагадаємо, що не так давно Анатолій Горбенко провів персональну виставку у своєму рідному місті Чорноморську, почесним громадянином якого є. Жити в мистецтві — це виконувати певну моральну, естетичну місію, наголошувалося у виступах під час відкриття.

Ольга Тарасенко, доктор мистецтвознавства: «Чому в Одесі пейзаж є найбільш поширеним жанром? На те є багато причин, але акцентую увагу саме на творчості Горбенка — це пошук цілісності, поєднання з Єдиним, що втілене у природі, це момент істини, досягнення результату, який дає свободу володіння матеріалом, здатність зосередитися...

В Анатолія Горбенка чудовий тембр голосу, і він може проявлятися у різних напрямках, як у кольорі, так і в звуці. І хоча в цих пейзажах, за рідкісним винятком, відсутнє безпосереднє зображення людини, її присутність відчувається через одухотворення природи. Вітальна енергія, яка струменить від полотен художника, робить їх затребуваними, викликає добрі почуття...».

Тетяна Маркова, начальник департаменту культури й туризму Одеської міськради: «Хотіла б відзначити надзвичайну різносторонність і скромність Анатолія Олександровича, його відданість організації, яку очолює. Наскільки пам’ятаю, не було жодного звернення від нього в департамент, яке стосувалося б безпосередньо його персони. Це приємно. Рідкісна якість людини у наш непростий час».

Тетяна Маркова також закликала митців до активної участі у програмі міськради «Культурна столиця».

Ярослава Різникова, заступник начальника управління культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини ОДА: «Велика увага до особи ювіляра, свідками якої ми нині є, говорить на користь того, що він достойно пройшов свій життєвий шлях, і дай Боже, щоб ми ще багато років зустрічалися на його днях народження! Картини пана Анатолія — переважно реалістичні, у них виражене його ставлення до природи, до людей, до світу взагалі. Дякуємо йому за багаторічну участь у різноманітних мистецьких проектах, ініційованих нашою адміністрацією».

Сергій Гриневецький, меценат, голова Одеської облдержадміністрації у 1998 — 2005 роках, народний депутат України 3-го, 6-го, 7-го скликань: «Організувати роботу творчого колективу — це не лише талант, це й відповідальність, сміливість, велике терпіння. Що таке 75 для творчої людини? Деякі всесвітньо відомі твори створювалися майстрами і в 90! Хто такий художник? Я часто роблю порівняння з композиторами: у природі лише сім нот й акорди — кольори різні. Але якщо ми точно знаємо, що сім нот, то фарби набагато різноманітніші. Це те, що закладено в душі людини. Чому переважає пейзаж? Це філософія нашого краю, те, що ми пропагуємо.

Близько я почав працювати з Анатолієм Олександровичем, коли він очолив журі «Рожевого бульдозера». Робота з молоддю — це надзвичайно витончена, філігранна робота! Я побачив не лише прекрасного організатора, але й видатного педагога».

Ювіляра також привітали представники депутатського корпусу, народний артист України Микола Свидюк, голови обласних організацій національних спілок журналістів — Юрій Работін та архітекторів — Василь Мироненко.

Сергій Савченко, заслужений художник України: «…Нинішній час демонструє нам два основних вектори, що визначають магістральні моделі репрезентацій візуального мистецтва. Одна з них — активно прогресуючий арт-ринок, з його вибором пріоритетів, як, певною мірою, і його споживчий інтерес до визначення цінності мистецтва, в тому числі й у колекціонуванні…

Ринок у стихії пошуку лідера для формування стереотипів попиту, в цьому процесі готовий нівелювати будь-яку іншу щодо його пріоритетів — індивідуальність.

Тож Спілка художників в епоху боротьби ринку за монополію на експертизу творчості закономірно опинилася перед потребою постати патроном кожного художника як особистості, якого б масштабу творчості він не був. Спілка художників у своєму оновленому образі, після років репресивного застою, стала тією організацією, що здатна надати прихисток беззаборонній творчості.

Ці реалії часу підсилюють роль голови Спілки художників, як того генератора, що активізує динаміку творчих процесів, як у середині організації, так і наповнює актуальність творчого діалогу з безкраїм арт-простором, стимулом для широкого кола художників у сенсі їхньої активної участі у цих процесах.

Протягом останнього десятиліття постать Анатолія Горбенка грала головну роль у модернізації як виставкових залів спілки, так і в активізації входження художників у різні виставкові проекти в Одесі, у тому числі і в більший арт-простір.

Висловлюю велике сподівання на подальшу успішну та результативну діяльність Анатолія Горбенка, що націлена на розвиток обласної організації НСХУ та забезпечує її органічне входження в майбутнє, яке вже проголошує свої пріоритети нам — сучасникам...».

І схвильований подячний виступ Анатолія Горбенка:

«Якби мені сказали, що я коли-небудь очолю Одеську обласну організацію НСХУ, я би в це не повірив. Почуваюся гордим і щасливим, що Одеса мене прийняла в своє лоно, що я знайшов себе тут, зустрів прекрасних людей на своєму життєвому, творчому шляху, які сьогодні надають мені наснаги, позитиву. Це ви, мої творці, мої художники, мої соратники, мої друзі! Я усе роблю так, щоб кожна потенційно творча особистість вливалася в лави нашої завжди відкритої організації, яку Київ, поряд з Харковом, ставить багатьом у приклад».

Володимир КУДЛАЧ.