"Під час вступу до ЄС нам доведеться потренувати вміння не розчаровуватися". Інтерв’ю Стефанішиної

Серед урядових кадрових ротацій цього тижня звільнення і потім призначення Ольги Стефанішиної стало одним з найменш проблемних у пошуку голосів – але від того не менш дивним.

У середу її звільнили з посади віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, щоби вже у четвер знову призначити на ту саму посаду, але тепер – суміщену з керівництвом Міністерством юстиції.

Навіщо ці зміни?

Чи не означає це, що для євроінтеграції залишиться менше уваги? (Забігаючи наперед, Стефанішина стверджує, що ні, і пояснює, чому.)

Що на нас чекає далі у переговорах з ЄС, у тому числі зважаючи на проблеми з Угорщиною?

 

Про все це, а також про "улюблену посаду", про майбутні зміни до Конституції та про те, чи лишив міністр Малюська легендарні "три конверти", Ольга Стефанішина розповіла "ЄвроПравді" у першому інтерв’ю після призначення.

"Передусім я – віцепрем'єрка з питань євроінтеграції"

– Ви – віцепрем'єрка з євроінтеграції чи міністерка юстиції?

– І віцепрем’єрка, і міністерка одночасно.

– Але в таких випадках одна з посад сприймається як "головна", а друга – "за сумісництвом". Яка робота є головною для вас?

– Звичайно, передусім я – віцепрем'єрка з питань євроінтеграції, тож уся моя робота також у статусі міністра юстиції буде наповнена духом повноважень віцепрем'єрки.

Зрештою, наші переговори щодо членства в ЄС від початку і до закриття будуть пов’язані із завданнями у сфері фундаментальних прав і верховенства права – а це теж тематика Мін'юсту, який відповідає за правову політику, за права людини.

Тому я вважаю, що робота Мін'юсту стає невіддільним елементом європейської інтеграції.

– А як і чому взагалі з’явилася така ідея?

– Насправді вона з’явилася доволі давно. Ще у 2023 році, коли ми вже готувалися до рішення про відкриття переговорів, ми обговорювали з прем'єр-міністром і президентом те, як має бути посилена моя спроможність як віцепрем’єрки.

Одночасно йшлося про оптимізацію міністерств.

Як результат, з’явилося розуміння, що я маю в статусі віцепрем'єрки очолити одне з існуючих міністерств. А оскільки йдеться про величезний масив, пов'язаний з наближенням законодавства України до права ЄС, то виникла ідея про Міністерство юстиції.

Більше того, Денис Малюська, який ще два дні тому був міністром юстиції, говорив, що готовий передати цей мандат наступнику.

Словом, найефективнішим з точки зору підсилення мого мандата як віцепрем’єрки став Мін'юст.

– А в чому сенс? Навіщо віцепрем'єрці бути також міністром, які від цього плюси?

– В першу чергу, це адміністративний ресурс. Обсяг роботи буде величезний! Якщо для відкриття переговорів з ЄС нам треба було виконати сім політичних критеріїв, то зараз, у рамках переговорів, йдеться про тисячі зобов'язань.

По-друге, важливо, що йдеться саме про Міністерство юстиції, яке формує правову політику держави.

Але щоб усе це запрацювало ефективно, Мін'юст буде реструктурований, щоб система заступників і підрозділів забезпечувала процес переговорів з ЄС.

Та я хочу особливо наголосити, що урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції продовжить свою роботу тут, у будівлі Кабміну, в його статусі не буде ніяких змін, він не переходить до Мін'юсту. Ця координаційна функція дуже важлива, і вона лишиться у моєму підпорядкуванні як віцепрем’єрки.

– А ваш кабінет де буде?

– У мене буде за законом дві служби і буде два кабінети, один – той, де ми зараз сидимо, і один кабінет у Міністерстві юстиції.

Звичайно, це вимагає дуже серйозного тайм-менеджменту, але частину часу я буду проводити тут (зрештою, тут відбуваються засідання урядів, урядові наради тощо), а частину часу – в Мін'юсті.

"Можливо, Денис Малюська прийде на зустріч з трьома конвертами"

– Чи не піде це суміщення на шкоду європейському вектору? Адже Мін'юст – це не тільки аналіз "євроінтеграційних" законів. Це також тюрми, нотаріат, і так далі – і все це відбирає час на питання, не пов’язані з євроінтеграцією.

– Це питання, звичайно, звучало, у тому числі у парламенті перед моїм затвердженням на посаді. Але у мене є план та бачення, як правильно налагодити цю роботу. Давайте будемо оцінювати за результатом.

І тут треба не забувати, що у Міністерстві юстиції є заступники, які відповідають за ці та інші напрямки, за формування політик. Я погоджуюся з тим, що зрештою відповідальність буде на мені як на міністрові, але кадрові питання (делегування. – ЄП) будуть в пріоритеті.

– Будете змінювати команду Мін'юсту?

– Ми плідно співпрацювали з Денисом Малюською усі попередні роки в уряді, тож я знаю його команду і у мене немає до неї якихось принципових претензій. 

Зараз я, звісно, поспілкуюся з усіма заступниками. Будемо визначати, чи маємо спільний шлях, чи ні. Але я не маю наміру щодо якихось радикальних рішень.

Що точно зміниться – то це те, що Мін'юст буде посилений з точки зору євроінтеграції. Мають з’явитися окремий заступник та підрозділ, які відповідатимуть за наближення законодавства України до права ЄС. Тому гарантовано будуть нові призначення, пов'язані саме з євроінтеграційним вектором правової політики.

– А глибша реформа Мін'юсту планується?

– Звичайно, в мене є певне бачення. У мене вже є підготовлений аудит за всіма політиками, які реалізуються Мін'юстом. У мене також запланована зустріч з Денисом Малюською, який розкаже про стан справ відповідно до його бачення.

З урахуванням цього – робитиму висновки.

– Тобто не буде, як в анекдоті, де попередній керівник лишає наступнику три конверти з порадами щодо дій у кризових ситуаціях, і в останньому конверті написано: "Готуй три конверти"?

– Ну, я скоро дізнаюся – можливо, Денис прийде на зустріч з трьома конвертами:)

А якщо серйозно, то я вважаю, що передавати справи – це нормальна цивілізована практика.

Коли в 2019 році я йшла з посади очільниці урядового офісу з євроінтеграції, то ми підготували "перехідну книгу". І для мене надзвичайною гордістю було побачити цей документ на столі у прем'єр-міністра Шмигаля, коли у 2020 році я прийшла до нього на співбесіду на посаду віцепрем'єрки з євроінтеграції.

Це було дуже щемливо. Це означало, що такий принцип працює! І так само я бачила цю книгу на столі у Дмитра Кулеби, який працював віцепрем'єром з євроінтеграції переді мною.

Тому це вже дуже важливо, що така практика є і зараз, і я зможу прийняти справи у Дениса і, відповідно, продовжити ту роботу, яку він робив на посаді міністра.

"Щоби вступити до ЄС, нам доведеться змінити навіть Конституцію"

– Окрім того, що ви віцепрем’єрка і міністерка юстиції, ви також очолюєте делегацію України щодо переговорів з ЄС. Це ще один шмат роботи. Є припущення, що він вимагатиме фактично "жити" у Брюсселі.

– Переговори про вступ – це пріоритет, я з цим погоджуюся абсолютно.

Та насправді і ковідні, і воєнні часи дуже сильно переорієнтували нашу роботу в онлайн-формат. Крім того, є спільне бачення і наше, і Єврокомісії, що на момент, коли ми приїжджаємо на фізичні переговори, 90% питань мають бути закриті за допомогою онлайн-комунікації, яку ми ведемо з Києва.

– До слова, яких новин ми чекаємо ближчим часом у переговорах про вступ до ЄС?

– Найближча новина – звіт Єврокомісії про розширення, він буде фактично готовий у жовтні, але коли саме він буде оприлюднений – невідомо, це політичне рішення, яке мають ухвалити у Брюсселі.

Цей звіт буде зрізом, оцінкою нашої роботи за рік. Я його називаю "зріз державності".

З урахуванням цього звіту ми будемо формувати базу нашої переговорної позиції з ЄС по кожному напрямку.

До кінця року ми маємо завершити всю роботу, яка стосується так званого кластера fundamentals, тобто засадничих питань – щоб бути готовими до відкриття переговорів за цим напрямком.

І я вважаю, що в першій половині 2025 року ми зможемо також відкрити переговори по блоку "Внутрішній ринок".

Кластер "Внутрішній ринок" – це така мікроконституція членства, це базові питання, які нам треба виконати якнайшвидше, щоб далі ефективніше рухатися і за іншими напрямками.

– А які глави у цих кластерах ми пропонуємо відкривати першими?

– За новою методологією розширення ЄС, коли відкривається кластер – то всі глави цього кластера відкриваються автоматично.

Першим відкривається fundamentals (прим. ЄП: до нього входять глави "Судочинство та основні права", "Юстиція, свобода, безпека", "Публічні закупівлі", "Статистика", "Фінансовий контроль").

ЄС ухвалює рішення про відкриття або виставляє передумови для відкриття, які можуть стосуватися будь-якої сфери з цього кластера.

Одночасно готуємося до відкриття кластера "Внутрішній ринок" (глави "Вільна торгівля товарами", "Вільний рух робочої сили", "Надання послуг і відкриття бізнесу", "Вільний рух капіталу", "Корпоративне право", "Інтелектуальна власність", "Політика щодо конкуренції", "Фінансові послуги", "Захист споживачів та здоров'я").

Це – база для переговорів.

Але так само ми готуємося і до переговорів щодо подальших секторів. Наприклад, у таких сферах, як енергетика і транспорт, хоча скринінг за ними передбачений на більш пізніх етапах – та ми домовилися з Єврокомісією про певну переговорну роботу ще до офіційного скринінгу. Тому вже у вересні делегація Мінінфраструктури і Міненерго поїде до Брюсселя разом із делегацією, яка працюватиме за "фундаментальними" розділами 23-24.

– Які розділи для нас пріоритетні для початку переговорів?

– Політично я не віддаю пріоритету жодним розділам.

Для мене важливо відкрити всі переговорні розділи. Тому що лише відкриття всіх дає розуміння усього обсягу зобов'язань і домашньої роботи, яку ми маємо організувати всередині країни. Це дає можливість формувати графік політичних рішень на наступні періоди.

Тому я би сказала, що є більш прості, і є важкі блоки.

– А які напрямки є складнішими, більш проблемними?

– Я утримаюся поки що від того, щоб їх називати. Але йдеться не про найскладніші питання з точки зору перемовин, а про найскладніше з точки зору спроможності України.

Треба також розуміти, що на етапі переговорів про вступ питання наближення законодавства має дещо інше значення, ніж багато хто звик в Україні. Це тепер набагато більш комплексний процес.

Право ЄС має бути імплементоване в наше законодавство. Крім того, приєднання України до ЄС потребуватиме змін до Конституції України. Мають змінитися засади функціонування державних інституцій.

– Але зміни до Конституції – це вже останній крок, в кінці переговорів про вступ?

– Не обов'язково. Але без цього не обійтися.

Бо є питання застосування рішень Європейського суду вже зараз, під час переговорів це постане. Питання про застосування регламентів ЄС, які стануть нормами прямої дії для України.

В рамках членства в ЄС у нас з'являється наднаціональна система правового регулювання.

Безумовно, може йтися про те, що ці зміни до Конституції набудуть чинності разом із набуттям Україною членства в ЄС. Але підготовку до цього ми маємо вести вже зараз, щоб уся наша правова система була до цього готова.

"Моя мета – стерти хибне сприйняття нашої країни в ЄС"

– Відкриття кластерів, оцінка виконання умов, закриття кожної глави – усе це потребує одностайних голосувань у ЄС. Що дає впевненість, що тут не виникне перешкод? Особливо враховуючи складні відносини з Угорщиною.

– Перш за все, немає у нас тут жодних гарантій.

Понад те, ці складнощі 100% будуть виникати, причому вони виникатимуть постійно і регулярно. Тому що це нормальне функціонування ЄС.

Ми тут не унікальні: подібні труднощі виникають завжди і у всіх, у тому числі між державами-членами ЄС. І в Європейському Союзі це називається family business.

Ми усвідомлюємо, що майже щокварталу нам потрібна буде єдність 27 членів ЄС для тих чи інших кроків у наших переговорах про вступ. Не завжди на рівні лідерів – часом на рівні міністрів чи послів – щодо відкриття кластерів, схвалення звітів, закриття певних розділів або переходу на наступний етап.

Це стає нашою нормальністю.

Тому президент задав завдання, вектор на те, що будь-що ми маємо вибудувати міцні відносини з нашими сусідами.

І я підкреслю, що йдеться не лише про Угорщину. Бо коли доходить до рішень, які потребують консенсусу, то ми іноді з’ясовуємо, що коло наших друзів ширше, ніж ми очікували, і коло скептиків теж ширше, ніж ми очікували.

І оскільки це стає нашою нормальністю, то нам доведеться тренувати спроможність не розчаровуватися. Бо ми, особливо у часи війни, часто розраховуємо на дружнє ставлення до України – але практика свідчить, що інтереси наших партнерів можуть превалювати над дружбою.

– На завершення. Яку мету ви ставите перед собою? Про що мріє віцепрем'єрка та міністерка юстиції?

– Про сон (сміється).

– Але це – далека мрія:) А щось більш осяжне?

– Я абсолютно впевнена, що цей новий етап перезапуску уряду з точки зору поєднання моєї посади віцепрем'єрки і очільниці Мін'юсту буде успішним. І я вбачаю в цьому величезну цінність.

Є таке французьке слово "ambiance".

Я вважаю, що моя робота на цій посаді дозволить нарешті стерти ту атмосферу помилкового, хибного сприйняття нашої країни як країни меншовартісних, корумпованих, невпевнених у собі чиновників.

Ми вже дуже багато зробили за останні роки і маємо зробити ще більше, щоб забути про цей наратив, який несправедливо прикріпився до нашої країни в силу багатьох об'єктивних обставин.

Я вважаю своєю великою місією в цьому статусі перегорнути цю сторінку для нашої держави.

Інтерв'ю взяв Сергій Сидоренко, 

редактор "Європейської правди"

Газета: Слово