НАБЛИЗИТИ РОЗУМ ДО МУЗИКИ І ЗРОЗУМІТИ ЇЇ ПРИРОДУ

«Музика стоїть так високо, що розум не в силах наблизитися до неї, вона діє так, що підпорядковує собі все, ніхто не в змозі точно зрозуміти її природу», — писав великий поет Йоганн Вольфганг Ґете. Відомий український музикознавець і культуролог Олена Миколаїв-на Камінська-Маркова, якій нещодавно сповнилося 75, усе своє творче життя присвятила тому, щоб наблизити людський розум до музики і зрозуміти її природу…

Музика, час, простір, число, історія людства, нації, Схід та Захід, особистість, геніальність, сенс життя, вічність, символи — фундаментальні знання Олени Маркової дають можливість об’є-днувати, синтезувати, аналізувати, народжувати нові концепції, досліджувати й відкривати… Музична культурологія, якою вона займається, — для неї не просто наука, а, за її словами, — це можливість підніматися у небеса, щастя нових відкриттів, послідовники та учні...

Олена Маркова народилася 13 березня 1944 року в Одесі, буквально напередодні визволення міста від окупантів. І мати, Наталія Таранушенко, і батько, Микола Камінський, мали шляхетне походження. Познайомилися вони, навчаючись в Одеському залізничному технікумі.

— До медичного інституту мама змогла вступити, лише змінивши прізвище, — розповідає Олена Миколаївна. — Все життя вона працювала лікарем, а ще була чудовим математиком…

Олена Миколаївна вважає, що аналітичним складом розуму завдячує своїм батькам: не кожен зможе побачити в музиці числові показники музичного сенсу, а потім, підрахувавши кількість смислових одиниць у музичних образах, відшукати ключ до геніальності композиторів…

Коли дівчинці було чотири рочки, батька заарештували, звинувативши в тому, що під час окупації він продовжував працювати на залізниці. Й досі у пам’яті — побачення у в’язниці: туди потрібно було приходити на світанку й довго чекати у черзі, щоб побути разом 20 хвилин. Родину засудженого залізничника виселили із трикімнатної квартири у маленьку кімнату біля сарайчиків, де не було ні світла, ні води, ні туалету. Забрали все майно. Матері довелося викуповувати піаніно у тих, хто його реквізував, щоб донька продовжувала займатися музикою.

Пані Олена згадує, як по багато годин на день при благенькому світлі керосинової лампи грала на старовинному піаніно фабрики Новицького. Коли вступила до школи Столярського, вчителька, яка до того вихвалювала її музичні здібності, відмовилася з нею займатися, дізнавшись про заарештованого батька. І все ж, знайшовся інший педагог, Віра Петрівна Василенко, яка не побоялася взяти у свій клас талановиту дівчинку.

До 11 років, розповідає, не вживала ні риби, ні м’яса — у дитячому таборі навіть міняла шпроти на огірки. У школі навчалася добре. Лише одного разу її маму викликали на розмову: коли Оленка обмалювала портрет Сталіна в газеті.

— Я тоді не розуміла, чому не можна прикрасити «вождя народів» — це ж гарно, — усміхається Олена Миколаївна.

Сім’я не припиняла боротися за звільнення свого ні в чому не винного батька. Йому довелося пройти через кілька судів і таки ви-правдатися, провівши у в’язниці сім довгих років. У 1950-у обвинувальну ухвалу суду було скасовано й Миколу Камінського реабілітовано, але тільки у 1955-у він вийшов на волю. Тривалий час його ніхто не хотів брати на роботу. Влаштувавшись на канатний завод чорноробом, невдовзі став начальником транспортного цеху.

Школу Столярського Олена Камінська закінчила у 1962 році й вступила до Одеської консерваторії. Непрості то були часи. Знову ж таки «добрі люди» доповіли ректору С.Д. Арфєєву про статус її батька, втім, він, фронтовик, не звернув уваги на ті наклепи. Так потроху талановита дівчина змогла «уві-йти» в реалії радянського часу…

У 1965-у, ще студент-кою третього курсу, почала викладати спеці-альність «фортепіано» у школі педпрактики при Одеській консерваторії. У 1968-у, отримавши диплом за фахом «музикознавство», викладала у школі імені професора Столярського. У 1971-у повернулася в консерваторію на кафедру історії музики, де під її керівництвом у 1971—1974 роках були підготовлені перші дипломні роботи. Сьогодні її випускники — відомі музикознавці, які працюють у різних профільних вишах світу.

Із 1975-го по 1979 рік навчалася в аспірантурі Київської консерваторії, нині — Національна музична академія імені П.І. Чайковського, у класі професора І.О. Котляревського, а в 1983-у захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетичний аспект інтонаційної теорії та аналіз музичних творів».

У ті часи Олена Миколаївна активно працює як критик та пропагандист музичної культури.

— Тоді під егідою товариства «Знання», головою якого був Валерій Тарасович Сухомлинов, проводилися безкоштовні концерти-лекції в робітничих колективах, інтернатах, на фабриках, заводах і в колгоспах, і я завжди з радістю погоджувалася виступати, — розповідає професорка Маркова. — Мені подобалося доносити до людей музичні знання і своє розуміння музики. Це було зручно, коли лекторка могла проілюструвати свою розповідь фрагментом музичного твору, виконавши його на фортепіано…

У 1983—1987 роках під керівництвом Олени Маркової в консерваторії діяв навчальний театр музикознавчих інсценізацій, а ще вона активно реалізувала себе як журналістка: з-під її пера у періодичних виданнях під різними псевдонімами вийшло понад 70 статей та художніх творів…

1991-го Олена Миколаївна захистила докторську дисертацію «Інтонаційність історії музики» і таким чином прорвалася у чоловічий світ музичного мистецтво-знавства. Тендітна жінка у модній міні-сукні на фото — перша в історії Одеси жінка-доктор мистецтвознавства.

— Я завжди буду вдячна моєму чоловікові, Володимиру Борисовичу Маркову, який підтримував мене у моїх наукових прагненнях. Талановитий фізик і математик, він був першим слухачем, читачем і критиком моїх теорій. Саме він допоміг мені розвивати ідеї музикознавства, які згодом перетворювалися у статті, монографії, книжки… Мені пощастило знайти в житті таку людину, яка була відданим супутником усе життя, аж до його смерті в 2008-у…

Із 1992-го Олена Миколаївна — професорка кафедри історії музики в Одеській консерваторії. Під її керівництвом розгортається активна підготовка кандидатських та докторських дисертацій — так закладалися основи створення аспірантури з музикознавства, історії та теорії музичної культури в нашому музичному виші, яку відкрили в 2005-у.

Мабуть, така у неї місія: бути у музикознавстві першовідкривачем. Першою з учених вона почала досліджувати виконавську майстерність музикантів високого класу. Завдяки Олені Миколаївні в українському музико-знавстві було встановлено своєрідний місток між Сходом і Заходом. Вона започаткувала проведення наукової конференції «Схід—Захід: культура і мистецтво», яка в останні п’ять років набуває в Україні цілком нових сенсів…

Авторка п’яти книжок, сотні наукових праць, більшість яких опублікована після захисту докторської дисертації, редакторка наукових збірок. Її дослідження здобули міжнародний резонанс: як єдину доповідачку від України її запрошували на міжнародні музикознавчі конференції — у Дублін (1995 рік), у Берлін та Загреб (2000), на симпозіум у Лондоні (1997) від Міжнародного музикологічного товариства (IMS), членом якого вона є з 1995-го. Роботи Олени Маркової «Нариси з історії зарубіжної музики 1950—1970-х років» (співавтор Фам Ле Хоа), «Системні аспекти музично-історичних концепцій» отримали гранти фонду «Відродження» (1994) та IMS (1996). У 2001-у професорка стала «Жінкою 2000/2001» від Кембриджського біографічного центру в номінації «Хто є хто в музиці».

Колеги-музикознавці кажуть про неї: Олена Миколаївна розмовляє так, що кожне її речення — це тема кандидатської дисертації, а кожна фраза — докторської. Тож ні для кого не дивина, що у середовищі музичної культурології вона — багатодітна мама, яка виховала 47 кандидатів та чотирьох докторів наук. Її творчі діти працюють, розвиваючи нові музичні ідеї, в Україні, Росії, Польщі, Сербії, Колумбії, на Кубі, у В’єтнамі, Китаї. Серед них — історично другий у В’єтнамі доктор мистецтвознавства Фам Ле Хоа, декан Національного університету в Боготі (Колумбія) С. Скрягіна-Перес та багато інших. Такий обсяг підготовки науковців-музикознавців — єдиний у своєму роді.

Олена Маркова — авторка оригінального курсу сучасної зарубі-жної музики, в тому числі музики української діаспори, концепцій курсів музичної культурології, методології музикознавства самостійного методологічного спрямування. За її активної участі та під її керівництвом проводяться міжнародні музикознавчі конференції, на багатьох форумах вона виступає як доповідачка та наукова консультантка.

У 2015 році, до свого творчого ювілею, Олена Маркова видала нову книжку «Методологія музикознавства та проблеми музичної культурології», яка стала справжнім подарунком для всіх, хто професійно цікавиться цим видом мистецтва. Не зупиняючись на досягнутому, і в свої 75 вона продовжує наукову, педагогічну і просвітницьку діяльність, продовжує надихати учнів та колег новими ідеями.

Сьогодні, як ніколи, її хвилюють повторення в історії:

— Усе в світі відбувається 300-літніми періодами. Генеральне ж оновлення відбувається раз на 600 років. Це метафізика історії: повертається все, що було раніше… Знання та розуміння цього дозволяють людству не лише знаходити закономірності, повторення певних подій, а й прогнозувати та коригувати історію… Що на нас чекає? Неоготика? Неоренесанс?.. Настають нові часи, які знаходять своє відображення і в музиці…

30 квітня — 2 травня в Одесі знову пройде міжнародна науково-творча конференція «Трансформація музичної освіти: традиція і сучасність». У стінах Національної музичної академії імені А.В. Нежданової зберуться вчені-музикознавці з різних країн, щоб обговорити питання музичної освіти, поді-литися досвідом, послухати одне одного і знайти спільні рішення. Цю видатну в світі музикознавства подію ось уже понад два десятиліття поспіль організовує Олена Миколаївна Маркова. Активна, запальна, молода душею, вона з радістю займається улюбленою роботою, тому що це, на її думку, справжнє щастя — служити тій справі, до якої лежить душа.

Ольга ФІЛІППОВА.