Це дійство стало справжньою подією для місцевих громад, об’єднуючи людей через інтерактивну форму мистецтва — плейбек-театр, де глядачі розповідали особисті історії, а актори на сцені одразу імпровізували й відтворювали їх. Це було не лише способом самовираження, а й потужним інструментом формування глибоких соціальних зв’язків, підтримкою та переживанням емоцій разом з іншими.
Проєкт стартував у серпні в Одесі — у Зеленому театрі пройшли перформанс та майстер-клас. Перший захід відвідали 118 глядачів, які не лише захоплено спостерігали, а й активно ділилися своїми історіями. Актори підкреслили, що атмосфера була емоційною та щирою: «Давно ми не бачили стільки захоплених облич і піднятих рук, які прагнули поділитися своїми історіями… Кожен учасник відчув себе частиною великої команди…». «Була вперше на такому заході. Наче відвідала сеанс групової терапії... Понад усе сподобалася сама атмосфера, створена організаторами та учасниками заходу… Багато імпровізації та вільного вибору для створення образів, відтворення почуттів і станів… Дивовижна синергія. Такі заходи сприяють кращому розумінню себе та інших, відкритішому спілкуванню між людьми, відчуття підтримки… Ви — дуже потрібні! Щиро дякую за таку чудову можливість пізнання себе та тих, хто поруч!» — такими враженнями-відгуками ділилися глядачі.
У Чорноморську, де події відбулися 13—14 вересня, перформанс та майстер-клас також викликали схвальні відгуки. Передусім глядачів вразила здатність акторів настільки тонко передавати емоції: «Здається, все, що роблять актори, грає на струнах твоєї душі. Це занурює тебе в ті події та відчуття, які знайомі тільки тобі».
А ще аудиторія звернула увагу на арт-терапевтичний аспект такого мистецтва. «Театр «Синергія» в Чорноморську — це було дуже талановито, відкрито і проникливо! Мурашки, тепло, сльози, сміх, здивування, вивільнення і звільнення емоці-йного напруження, відчуття свободи!» — ділиться одна з глядачок. Вона підкреслює, що такі заходи є необхідними для суспільства, особливо нині, у час війни: «Це пробуджує довіру людини до людини і бажання розказати свою історію, поді-литися своїм болем і радістю».
Після перформансу відбувся майстер-клас, на якому тренер Андрій Утєнков розповів про важливість міжособистісної взаємодії: «Сьогодні ми вчилися відчувати своє тіло, його імпульси. Це дає важливий досвід єдності не тільки на сцені, а й у житті».
Учасники майстер-класу також поділилися своїми враженнями: «Для мене було дуже багато цікавих вправ. Особливо сподобався фінал, коли ми самі стали акторами і навіть зіграли кілька історій. І це так незвично: ще вчора ти дивувався, як вони це роблять, а сьогодні вже сам граєш якусь роль. Дякую за цей неймовірний досвід і змогу отримати стільки нової інформації».
У жовтні проєкт продовжився у Роздільній. Попри тривожний контекст — ракетний обстріл напередодні — творчість і тут зіграла свою благотворну роль. Перформанс плейбек-театру, що пройшов у Палаці культури Роздільної, запам’ятається місцевим жителям надовго. З першої хвилини глядачі відчули зв’язок з акторами, а кожна нова історія лише підсилювала цю взаємодію, фінальна ж пісня об’єднала всіх.
Майстер-клас, що відбувся наступного дня, допоміг мешканцям відновити емоційну рівновагу після ракетного обстрілу. Ось одна із думок його учасників: «Ми прийшли з відчуттям важкості, а поверталися додому, наче скинувши із себе той тягар». «Це була творча лабораторія, де кожен міг розкрити свій талант», — додали представники Палацу культури.
Завершальний плейбек-вікенд відбувся 2—3 листопада у Миколаєві та став важливою подією для місцевої громади. Перформанс захопив глядачів, і вони ділилися своїми історіями та емоціями, що оживали на сцені завдяки акторській імпровізації. Актори ж наголошували на потужнів енергетиці, яку отримали від глядачів: «Така взаємодія дає нам сили і натхнення продовжувати свою роботу».
Наступного дня майстер-клас став чудовою нагодою для учасників події спробувати себе у ролі акторів і пізнати терапевтичний ефект театру. Ось один із відгуків: «Перше відчуття — мені було дуже страшно. Актори видавали якусь таку природну емоцію, так вільно самовиражалися. В кінці я зрозуміла, що хочу бути з вами на майстер-класі. Для мене це великий бар’єр вивільнити із себе емоції. Я вам дуже вдячна, не знаю, як це працює, але мені дуже цікаво».
Глядачі та учасники, за їхніми ж словами, залишилися натхненними і зарядженими енергією від перформансу.
Анна ШЕСТАКОВА