ТРИ СРІБНІ ГОЛУБИ НА ЗОЛОТОМУ ПОЛОТНІ

Яськи, Троїцьке, Градениці… Це українські села з багатющою історією, села справжніх куркулів, працьовитих і небідних людей, про яких знають далеко за межами області. Що не обійстя — то гарний заможний дім, міцне господарство, а при кожному — неодмінно розбитий пишний черешневий чи яблуневий сад, вино-градник, зведені теплиці. Місцеві смачнющі черешні, свіжі помідори, які на столах покупців цілоріч, а особливо квашена капуста — справжні бренди.

12 квітня цього року село Яськи отримало свідоцтво про реєстрацію офіційних символів, відтак має свій герб і прапор. У горішній частині прапора — три срібні голуби, що символізують святу Трійцю (Троїцьку церкву і село Троїцьке, що входить тепер до складу ОТГ), у нижній — козацькі срібні шаблі на тлі червоного золота. Дуже гарно!

Люди в цих селах хазяйновиті й метикуваті, від того й не прості. Щоденною тяжкою працею здобуваючи достаток для своїх родин, уміють грамотно обійтися з копійкою, але при цьому гостинні й привітні.

Володимир Федорович Курко — один з тутешніх. Два роки тому, коли на сільських сходах схвалювали створення об’єднаної територіальної громади, до складу якої увійшли Яськи і Троїцьке, саме йому доручили її очолити.

Авторитет цей чоловік має беззаперечний. Більше 40 років працює біля землі, з вірною дружиною Наталією Борисівною народили й виховали трьох синів, двоє з яких залишилися у селі, підхопивши з батьківських рук турботу про землю-годувальницю. Шестеро онуків — велика дідусева гордість і любов. Усі його знають як працьовитого господаря, справедливу, відповідальну і небайдужу людину.

Коли два роки тому Володимир Федорович пішов «на службу», взявши під керівну опіку більше 10 тисяч жителів двох сіл, Яськів і Троїцького, дружина очолила колективне фермерське господарство й дотепер разом із синами справно його веде.

А спадок на новому робочому місці пан Курко отримав «багатирський». У сільській раді Яськів, яка впродовж останніх десятиліть не знала ремонту, не було жодного комп’ютера, зате збереглися стара замусолена рахівниця і закуплені ще за радянських часів кілька товстоногих столів. У практично порожньому сейфі сільської громади танцювали миші. До самої сільради у негоду можна було пройти хіба що в гумових чоботах. Взагалі людям ніде було зібратися навіть на схід. І це при тому, що майже кожна садиба заможна й прибрана, як до свята.

Це ж своє, сказали б місцеві раніше, а то… по суті, нічийне.

Два роки минуло відтоді, як за добровільною згодою селян було створено Яськівську ОТГ.

Щоб довідатися про те, як їй живеться нині, ми, журналісти, й вирушили у дорогу. А разом з нами — керівники й активісти з інших ОТГ області. Вони їхали за досвідом, і це вже стало доброю традицією: люди переймають краще, а заодно придивляються, в чому можуть згодом скооперуватися, щоб разом вирішувати певні проблемні питання. Об’єднання в громади, розуміють, — це не відокремлення, не поділ території на «хутори», а важливий державний крок розвитку місцевого самоврядування, передача повноважень на місця.

* * *

У приміщенні сільради в Яськах — краса і затишок, свіжий ремонт. Люди заходять сюди у справах і мають на чому присісти, чекаючи своєї черги до фахівця, а не туляться під дверима, як раніше. Працівники інфраструктурних відділів виконавчого апарату привітні й уважні до кожного відвідувача, сидять у світлих, обладнаних сучасною оргтехнікою кабінетах, з кондиціонерами, тож навіть у немилосердну цьогорічну спеку тут прохолодно й комфортно.

Звідки взялися такі пишноти?

Марина Дерус, начальник фінансового відділу виконкому Яськівської сільської ради, розповіла, що після об’єднання громада акумулювала на спільному рахунку майже 18 мільйонів гривень, суму тут до того небачену.

Ми на власні очі переконалися, куди пішли ці кошти і як багато зроблено за два останні роки, а якби раніше створили ОТГ, то встигли б і набагато більше. Це вони так кажуть.

Наприклад, звели добротний мур довкруж сільського цвинтаря, поставили гарні ворота, а також проклали широкий тротуар до нього, щоб люди не ходили туди по трасі.

Гості запитували, у скільки обійшовся той тротуар. Виявилося, у 280 гривень за квадратний метр. Не повірили, що так дешево, мовляв, оскільки так економно, то і тротуар, напевно такий, що плитку вітром здуває?

Голова пояснив, що ощадливо освоюють кожну громадську копійку, відтак шукали і знай-шли варіанти, які відповідали б стандарту «ціна — якість». Пісок свій, бригаду не наймали, стоїть тротуар, не руйнується. А доведеться підновити — майстри поправлять.

Перша солідна придбана за кошти державної субвенції річ — 18-метрова автовишка, про яку більшість громад сьогодні лише мріють.

Довідалися, що в районній службі електромереж скоротили бригаду ремонтників, а часто траплялося, що люди у селах, особливо взимку, сиділи без світла, чекаючи, доки хтось приїде з Біляївки усунути поломку, то виходило, що тепер, у разі чого, ніхто вже й не приїде?

То недобре, подумали й узяли на роботу електрика та купили автовишку.

За допомогою цієї автовишки вже провели освітлення практично всіх сільських вулиць. Причому поставили економні лампи, які й прослужать набагато довше, й збережуть громадську копійку при оплаті послуг за спожиту електроенергію. Вдень, повірте, ліхтарі тут не горять.

Автовишку також задіюють для підрізування верхівок дерев, інших робіт на висоті. Можливо, здаватимуть в оренду сусідам. За гроші, зрозуміло, чи в обмін на інші важливі послуги.

До кінця цього року за субвенцію планують придбати трактор та автогрейдер, а може, й асфальтовий коток, який потрібен для масштабних дорожніх робіт.

Коли інші витрачали гроші на залатування вибоїн на дорогах, метикуваті люди з Яськівської ОТГ дбали про техніку. І не прогадали.

Взагалі, метикуватість — характерна риса цих хазяйновитих людей.

Цьогорічна ожеледиця на дорогах принесла немало проблем автомобілістам: затори, аварії... От тут і додумалися пустити по трасі два розкидувачі добрив… з піском, що швидко нормалізувало ситуацію. Сусіди спершу посміювалися, та, зрештою, зробили те ж саме.

* * *

Чим ще можуть похвалитися? Два дитячі садочки нині виблискують після євроремонтів. Охорона, протипожежна сигналізація — все тут до ладу, як годиться.

У Троїцькому дитсадочку донедавна було лише восьмеро дітей, нині ж уже ходять до нього 56 та ще 20 записалися на осінь, бо там гарно й безпечно, багато іграшок, а громада виділяє гроші на смачні сніданки та обіди.

У Троїцькій загальноосвітній школі, в якій також зробили капітальний ремонт, полагодили дах, а ще — закупили майже на мільйон гривень нових меблів й поповнили шкільну бібліотеку, цього року сформували аж три перших класи. Відтак не вимирає село, а омолоджується, приростає людом.

У тому ж Троїцькому розбили молодий парк і встановили пам’ятний знак землякам, які відали своє життя, захищаючи рідну землю.

На території громади є державний притулок «Надія» і три храми. Обрана людьми місцева влада посильно підтримує їх.

Люблять тут масові свята, особливо дні села, які проводяться вже два роки поспіль. Щоб вистачило на всіх, і своїх, і гостей, варять величезний, на 300 літрів, казан козацької юшки і трохи менший — з наваристою шурпою.

26 червня цього року громада взяла на свій баланс центр первинної медико-санітарної допомоги, де вже подбали про лабораторію і про запас ліків.

Повітову лікарню збудували ще в 1903 році, а вона й досі міцна. Перший повітовий лікар Борис Григорович Сатов похований на території закладу. За його могилою старанно доглядають, навіть маленькі діти знають, хто тут упокоєний і як багато він зробив для людей.

Немалі гроші виділяє громада на культуру. На часі — палац культури і відпочинку у Троїцькому, який дуже скоро зведуть, бо ж в обох селах є вокальні й танцювальні ансамблі, свій хор, своя, спільна, футбольна команда.

До речі, недавно яськівські футболісти з рахунком 4:3 здолали команду з Єреміївки Роздільнянського району і пробилися у півфінал обласних змагань. Звісно ж, односельці радісно зустрічали переможців.

У школі у нас була приємна зустріч з директоркою Біляївського краєзнавчого музею Євгенією Василівною Коваленко, родина якої сукупно має 545 років педагогічного стажу. Цю жінку можна слухати нескінченно. Вона тут знає кожного, як знає історію кожної місцевої родини, бо й сама місцева, свято береже і посвячує молодь у минуле свого краю, розповідаючи їй про героїчні будні і про тяжкі часи, які пережили земляки. У 1966 році, скажімо, троїцька школа взагалі не мала випускників — тяжкий відгомін війни, на яку пішло 12 тисяч земляків і кожен другий — загинув.

* * *

Здобутків, якими може похвалитися громада, чимало. Але ще більше необхідно зробити. А на це, кожен розуміє, потрібні гроші. Вкрай потрібні ще дві артезіанські свердловини, адже тих двох, які нині качають воду, для п’яти тисяч дворів замало. Потрібні нові дороги, які не доводилося б часто латати. Потрібно ще багато чого.

Ігор Пукас, секретар Яськівської сільської ради, повідав, звідки у них, окрім субвенції, беруться гроші на рахунках. Непогане наповнення бюджету, сказав, дає робота з місцевими підприємцями, яким допомогли впорядкувати чесну сплату податків.

Дуже активно працюють також із землекористувачами. Тільки за квітень-травень цього року додалися ще 23 орендні договори і 20 нових платників податків.

Багато землі, яка належить громаді, допоки взагалі не обліковано, хоча жодного клаптя сьогодні не гуляє. За найскромнішими підрахунками, взяття її на облік може додати до бюджету більше мільйона гривень на рік. У цьому напрямку й працюють, запросивши експертів з області.

Мають два майданчики під колишніми фермами, куди люди нині потай стягують сміття, відтак планують знайти інвестора і звести на тому місці сміттєпереробний цех, що дозволить спекатися як свого непотребу, так і заробляти, виручаючи сусідів. Інвестора вже знайшли, але той наразі попросив паузу, чекає, поки в країні стане спокійніше.

Цікавість до території громади виявила солідна німецька фірма, яка хоче розгорнути тут виробництво сонячних батарей, а також цех із заготівлі екологічно чистого очерету… У най-ближчій перспективі — праце-влаштування не менше 250 осіб.

Що Бог дав, кажуть люди, — все у торбу! Не так давно порадувала новина, що громада стала однією із 13 на Одещині, які можуть розраховувати на грант від фонду соціального розвитку Японії, а це — частка майже від 3 мільйонів доларів. Розподілені гроші мають піти на розвиток комунальної та соці-альної сфер.

Як зазначив Ігор Пукас, їх збираються спрямувати на роботу з проблемними сім’ями, організацію догляду за ветеранами та зміцнення соціальної інфраструктури ОТГ.

На території Яськівської громади вдруге пройшли змагання зі спортивного автотуризму «Турунчук-2019», які мають перспективу набрати всеукраїнського масштабу, що також може вилитися в досить прибуткову справу.

Усе ніби ладиться, все запрацювало. Шкодують лишень за тим, що стільки згаяли часу, відтягуючи процес створення ОТГ.

* * *

Ідеологія реформи — це самоврядування. Місцеві мешканці знають краще за всіх, що потрібно саме їм і куди витрачати власні кошти, тому сходи й громадські слухання тут проходять часто і не тихо.

А раніше як було? «Ми вас обрали, — казали, — от і працюйте!»

— Е, ні, — заявив тоді Володимир Курко людям. — Громада — це турбота спільна, а не моя особиста.

Небайдужість до перетворень, яким було дано хід, а також згуртованість і підтримку голова ОТГ відчув на громадських слуханнях, коли заговорили про розмір місцевого податку на благоустрій. Запропонували збирати з двору по 30 гривень, що вкрай усіх обурило: ми що, казали, злидарюємо, побираємося? Зупинилися на 200 гривнях, а далі, домовилися, знову ж таки разом вирішуватимуть, чи підвищувати і на скільки податок на благоустрій. Бо ж кожному хочеться, щоб не лише у власному дворі, а й у всьому селі було чисто, світло й безпечно.

Сьогодні допомагає держава, а як і за що житиме громада потім — мусить бути виписано у стратегії розвитку, яку, починаючи із 2020-го, складатимуть не менш як на сім років. Важливо, щоб такі серйозні документи були власним продуктом кожної ОТГ, а не підправленими копіями чужих планів, адже такі стратегії стають головною рушійною силою розвитку об’єднаних громад, сприяють згуртуванню людей, надають нові фінансові можливості.

У Яськівській громаді це добре розуміють, тому й будують плани цілком реальні, зрозумілі кожному.

* * *

— Доброго здоров’я! — вітаюся з чоловіком на новенькому спортивному велосипеді, який котив свого «китайського коника» і з цікавістю розглядав наш невеличкий гурт. — Ви місцевий?

— Ні, я з Градениць, це недалечко, — охоче пристає до розмови сивочолий пан, який назвався Гришею. — У сестри був, навідався заодно до кума, покликав на вихідні і його на допомогу, бо надумав до холодів вимурувати кам’яний гараж.

— Під велосипеда? — перепитую жартома.

— Ні, — відповів, — син нову машину купив, а в старому гаражі моя стоїть, не помісти-мося.

— А чи знаєте, — питаю, — що Яськи і Троїцьке об’єдналися в одну громаду, чи вас кликали до гурту, адже землі ваших Градениць лежать до них упритул? Жили б ви дружно й ладно, немов ті срібні три голуби на яськівському прапорі.

— Я особисто тільки «за», — широко посміхається, видно, що сподобалися йому мої слова про благородних птахів. — Бо ми тут між собою спрадавна якщо не рідня, то добрі знайомі чи куми, хоча й національностей намішано, як у вінегреті. Чув, що агітують Градениці не до Яськівської громади, а до Біляївки приєднатися. Люди ще думають…

* * *

У нас на Одещині багато де ще тільки «думають», ніяк не наважуючись створювати ОТГ, хоча вигоди від того очевидні. Он у Яськах і Троїцькому лише за два роки стільки зробили, чого не надбали й за попередні чверть століття. На даний час в області є 32 об’єднані територі-альні громади, хоча могло б бути набагато більше. Втім, процес, нехай і поволеньки, таки просувається.

Нещодавно облдержадміністрація затвердила висновок щодо відповідності Конституції та законам України проєктів рішень про добровільне об’є-днання Іванівської селищної і Баранівської, Білчанської та Бузинівської сільських рад Іванівського району. Майбутня ОТГ об’єднає 15 сіл і райцентрівське селище.

Як повідомляє Одеський центр розвитку місцевого самоврядування, створений за підтримки Програми «U-LEAD з Європою» та Мінрегіону України, із червня це вже п’ята потенційна ОТГ, яка отримала позитивний висновок ОДА. Раніше відповідні документи було надано Андрієво-Іванівській громаді Миколаївського району і Чогодарівській, Петровірівській та Старомаяківській — Ширяївського.

Ніна ЗАЛЕВСЬКА.
Яськівська ОТГ
(Біляївський район)