СУЧАСНА. КРЕАТИВНА. ТВОЯ

Найстаріша публічна книгозбірня України – Одеська національна наукова бібліотека – готується до свого 190-річчя.

Нагадаємо, вона (тоді Одеська міська публічна бібліотека) була заснована 13 (25) вересня 1829 року. За дату заснування взято підписання  імператором рескрипту про організацію бібліотеки в Одесі, хоча саме її відкриття відбулося 5 (17) квітня 1830-го.

ЕКСКУРС В ІСТОРІЮ

Як пояснював мотиви відкриття публічної бібліотеки її директор Микола Музаркевич (1843–1852), «заснування її покладено в 1829 році, саме у той час, коли в Одесі казенні та приватні навчальні заклади почали примножуватися числом і збільшуватися кількістю учнів...». Інший директор книгозбірні Михайло Попруженко (1896–1919) у своєму нарисі «Одесская городская публичная библиотека. 1830–1910» пояснював це, зокрема, тим, що «в Одесу задля вигоди торгівлі у перші ж роки її існування прибуло дуже багато іноземців, які принесли сюди широкі погляди на просвітництво, а також бажання не позбавляти себе того, до чого вони звикли у себе на батьківщині».

Серед ініціаторів втілення цього проєкту була група інтелігенції, що гуртувалася навколо газети «Одесский вестник», зокрема майбутній міський градоначальник, розробник статуту бібліотеки Олексій Льовшин (з-поміж однодумців – поет Туманський, археологи Бларамберг і Стемпковський, природознавці Десмет, Стевен та ін.). Почин Льовшина підтримав тодішній генерал-губернатор краю Михайло Воронцов. Звернення відомого історика й етнографа, «чиновника з особливих доручень» до графа – зразок дипломатичності і красномовства: «Я употребил бы во зло снисходительное внимание Вашего Сиятельства и даже оскорбил бы особу Вашу, если стал бы доказывать перед Вами пользу учреждения публичной библиотеки, – читаємо у його зверненні. – ...Если мысль сия заслуживает одобрения Вашего Сиятельства, то позвольте употребить составленный газетой капитал в сумме 15 тыс. рублей на покупку книг, кои составят основание здешней городской библиотеки. Полагать должно, что частные приношения деньгами и книгами доставят значительные средства к достижению желанной цели. Щедрость и любовь к просвещению Ваши послужат первым примером. Подражая оному, и я буду просить общество городское принять от меня приношение книгами».

Фінансування покладалося на місцевий бюджет. (Далі  документи тієї доби цитую у перекладі). «За поданням нашим щодо заснування в Одесі Міської Публічної бібліотеки, – йдеться в монаршому посланні до графа Воронцова. – Я дозволяю використовувати з прибутку міста Одеси щорічно: на утримання цієї Бібліотеки і поповнення її новими книгами, картами та іншим по дві тисячі рублів і на платню Бібліотекарю по тисячі п’ятсот рублів».

У номері «Одесского вестника» від 5 жовтня 1829 року була вміщена інформація такого змісту: «Три місяці тому повідомили ми нашим читачам про організацію тут, в Одесі, публічної бібліотеки і призначення на первісне утримання її 15 тисяч рублів, виручених завдяки виданню «Одесского вестника». Сума ця достатня на перший випадок...». Надалі, завдяки розпорядженню імператора, бібліотека почала регулярно отримувати 3,5 тисячі рублів щорічно.

При бібліотеці, яка первісно розташовувалася у невеличкому за площею приміщенні на Новому бульварі (згодом – Миколаївський, нині – Приморський), діяла також читальня. Ось що писав «Одесский вестник» (який тоді виходив французькою і російською мовами) у №26 від 29 березня 1830 року: «З істинним задоволенням взялися ми повідомити панів передплатників кабінету для читання журналів, що він буде відкритий у понеділок, 31 березня, о 10-й ранку в кімнатах публічної Бібліотеки на бульварі. Хоч передплачені для цього закладу газети і журнали ще не всі отримані, однак багато які періодичні видання, як російські, так і французькі, німецькі, вже відкриті для передплатників. За кілька днів буде відкрита і публічна Бібліотека».

Завдяки щедрим пожертвуванням книжок приватними особами, зокрема графом М. Воронцовим, О. Льовшиним, графинею Є. Ланжерон, істориком А.-Ф. Спадою та іншими, на момент відкриття фонд бібліотеки нараховував 5 тисяч переважно зарубіжних видань, у т.ч. 1000 примірників російською мовою. На 1848 рік, тобто в період перебування на посаді бібліотекаря професора Миколи Музаркевича, він зріс удвічі. Як повідомляв науковець у своїй анонімній статті, опублікованій у «Новороссийском календаре» за 1849-й, «у 1831 році дано розпорядження, згідно з яким друкарні і літо-графії, що є в Одесі, зобов’язані доставляти в Бібліотеку по два примірники кожного видання, які в них надруковані». Завдяки новим щедрим пожертвуванням графа Михайла Воронцова, купця, колишнього міського голови Іллі Новикова фонд бібліотеки помітно збагатився рідкісними виданнями. Так, на подаровані Новиковим 39 тисяч рублів сріблом була придбана знаменита «Острозька Біблія», надрукована Іваном Федоровим. (Нині вона зберігається у відділі рідкісних видань і рукописів ОННБ – правонаступниці Одеської міської публічної бібліотеки). На 1843 рік книгозбірня мала 400 відвідувачів; у 1848-у вже зафіксовано 2600 читачів. На момент відкриття нової будівлі на вулиці Пастера, 13 (1907-й, архітектор М.Ф. Нештурх) кількість відвідувань сягнула 149922, бібліотечний фонд налічував 133673 томів (67 378 назв), розмір грошових вливань упродовж року – 19690 рублів, половина з яких виділялася на утримання штату.

Слід уточнити термінологію: у ті часи не було посади директора – очільника книгозбірні називали «бібліотекар». У період до утвердження в Одесі більшовицької влади  публічною бібліотекою керували: «підданий Великого герцогства Тосканського» А.-Ф. Спада (1829–1842) (він уперше започаткував каталог видань, що зберігалися у довіреному йому закладі), М.Н. Мурзакевич (1843–1852), А.Б. Ашик (1852–1854), М.І. Керстич (1854–1868), М.Ф. деРибас (1858–1882), В.О. Яковлев (1882–1896), М.Г. Попруженко (1896 – 1919). Про це детальніше можна дізнатися з публікацій автора цих рядків у газеті «Чорноморські новини» за 2014 рік (№3, 10, 22, 32–33).

У межах тодішньої Російської імперії Державна публічна бібліотека графів Залуських у Варшаві (1747) прискорила процес створення Імператорської публічної бібліотеки у Петербурзі (1795), куди з Варшави перевезли значну колекцію експропрійованих книг (після Другої світової війни повернена). Остання, своєю чергою, певною мірою уможливила заснування Одеської міської публічної бібліотеки. Так, перший директор А.-Ф. Спада був «почесним бібліотекарем» Імператорської публічної бібліотеки. Разом вони дали поштовх до відкриття нових «публічок» у Кишиневі (1832), приватної у Москві (1863), Києві (1866), Харкові (1886) та інших містах.

190 РОКІВ ОПІСЛЯ: НОВІ ОРІЄНТИРИ

Відзначення такої поважної дати, як 190-річчя ОННБ, мобілізує весь колектив закладу, спонукає до поглибленого дослідження її історії, підведення підсумків, уможливлює у діловій і водночас піднесеній атмосфері  проведення масштабних заходів з розвитку бібліотечної справи.

Центральною подією  святкування стане проведення міжнародної конференції «Бібліотека як складова культурного, наукового та національного розвитку держави: до 190-річчя Одеської національного наукової бібліотеки», яка акумулює колективні напрацювання у різних напрямках упродовж останніх років. Відбудеться вона 25–26 вересня.

ЗАСІДАННЯ  ПРОХОДИТИМУТЬ У СЕКЦІЯХ ЗА ТРЬОМА СПРЯМУВАННЯМИ.

У першій обговорюватимуть нові орієнтири в сучасній бібліографічній діяльності, а також підсумують VI регіональний конкурс на краще методичне та бібліографічне видання публічних бібліотек Півдня України. Його мета – впровадження в  практику кращих наукових розробок з питань методичної діяльності та бібліо-графії, посилення зв’язків між книгозбірнями південного регіону тощо.

Робота у другій секції буде присвячена раніше заявленій темі «Пам’ятки писемності та культури у фондах бібліотек». Семінари щодо вивчення пам’яток на базі ОННБ проводяться багато років поспіль. Досліджуються різні аспекти: краєзнавчі, створення електронних копій рідкісних документів, їх реставрація, робота з гравюрами, ознайомлення з регламентуючими документами щодо відбору літератури до Державного реєстру тощо. У засіданнях беруть участь, крім представників провідних одеських бібліотек, колеги із Харкова, Запоріжжя, Херсона, Кропивницького, Миколаєва, районних книгозбірень нашої області. Буде також презентовано проєкт «Скарби України: цифрова колекція книжкових пам’яток у фондах ОННБ».

У третій секції розглядатиметься інноваційно-проєктна діяльність книгозбірень на сучасному етапі.

ПРО ГРАНТИ І ПЕРСПЕКТИВИ

Про підготовку до проведення міжнародної конференції та перспективи розвитку бібліотеки розмовляємо з генеральною директоркою ОННБ Іриною БІРЮКОВОЮ (на знімку):

– Яке міжнародне представництво очікується на нинішньому форумі?

– Минулоріч ми підписали меморандум про співробітництво з Національною парламентською бібліотекою Грузії, а невдовзі меморандум про співпрацю підпишемо з Національною бібліотекою Республіки Молдова. Зараз готуємо цей документ. Пікова подія відзначення 190-річчя бібліотеки – це конференція. Сподіваємося, що на наше запрошення відгукнуться партнери з Молдови, Польщі, Грузії, Румунії.

Серед заходів, якими наша команда зустрічатиме 190-річчя книгозбірні, хочеться привернути увагу до презентації проєкту «Скарби України: цифрова колекція книжкових пам’яток у фондах ОННБ». Він здобув перемогу в конкурсній програмі «Створюємо інноваційний культурний продукт», що втілюється коштом Українського культурного фонду. Завдяки реалізації цього проєкту ми удоступнимо частину цифрової колекції документів, які становлять особливу цінність з точки зору історії, культури, науки України та світу. На першому етапі планується оцифрування документів українською мовою 1801–1922 років, незалежно від території їх надрукування, та будь-якою іншою мовою тих, що вийшли на території сучасної України впродовж 1801–1860 років.

Нагадаю, у фондах Одеської національної наукової бібліотеки дбайливо зберігаються понад 200 тисяч рідкісних книжкових пам’яток. Це – рукописні книги, стародруки (інкунабули, палеотипи, видання кириличним шрифтом, видання XVIII ст.), українські видання (1801–1945), іноземні (1801–1900 рр.), окремі колекції, зокрема мініатюрних та бібліофільських видань. Такі колекції є унікальною частиною культурної па-м’яті людства, тож організація доступу до них, введення їх у науковий обіг, вивчення та оприлюднення – нагальне завдання діяльності кожної бібліотеки.

Це вже другий проєкт, який ОННБ втілює під егідою Міністерства культури за сприяння Українського культурного фонду – державної установи, створеної у 2017 році з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва, забезпечення сприятливих умов для розвою інтелектуального та духовного потенціалу особистості й суспільства, широкого доступу громадян до національних надбань, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий простір. Перший – «Старовинна гравюра – національне надбання України» – був утілений у 2018 році. Він сприяв введенню в науковий обіг гравюр XVI – XIX ст. майстрів з Англії, Італії, Нідерландів, Німеччини, України, Франції, які зберігаються у фонді ОННБ.

– Що у цьому сенсі плануєте на перспективу?

– Після закінчення оцифрування видань у рамках проєкту і створення однойменного онлайн-ресурсу робота з оцифрування книжкових пам’яток з фонду ОННБ, безумовно, продовжуватиметься. У нас впроваджено довгострокову програму розвитку електронних інформаційних ресурсів, злагоджено працюють ланки цього процесу, багато робиться для розширення парку спеціалізованої комп’ютерної техніки і професіоналізації кадрів, тож ми сповнені стриманого оптимізму й наполегливості у досягненні мети – покращення умов обслуговування читачів завдяки цифровізації відповідних бібліотечних процесів.

Стратегічні орієнтири, пріоритетні напрямки і завдання роботи ОННБ детальніше артикульовані в програмі розвитку на 2019–2023 роки «Бібліотека: сучасна, креативна, твоя», публічно презентованій в Міністерстві культури під час проведення конкурсу на посаду генерального директора нашої книгозбірні. Це, зокрема, кадрове забезпечення, активізація корпоративної співпраці, пошуки додаткових джерел фінансування, найперше щодо комплектування, модернізації інженерних мереж, інформатизації; зміцнення матеріально-технічної бази, особливо з огляду на недостатню кількість та застарілість комп’ютерної техніки... Визначено чотири стратегічних орієнтири: «Безпека», «Розвиток», «Відповідальність», «Визнання».

Щодо завдань, то до пріоритетних належать наукова діяльність закладу й міжнародна співпраця, про що вже побіжно говорилося на початку нашої розмови. Якщо ж вести мову в загальному плані, то крім, зрозуміло, формування і збереження фондів, велика увага й надалі приділятиметься розвитку електронних інформаційних ресурсів власної генерації, оптимізації процесів обслуговування користувачів, активізації культурно-просвітницької діяльності, що має на меті як продовження успішних традиційних соціокультурних проєктів  (Шевченківські читання, Різдвяні читання, «Бібліотека українського воїна»), так і розвиток нових ініціатив, зокрема Інтелект-форуму, програма якого поєднала два потужних потоки подій Всеукраїнської виставки-форуму «Українська книга на Одещині» та ОдесаБібліоСаміту. Цьогоріч разом із бібліотечною, читацькою, видавничою спільнотами ми зробили крок уперед, піднімаючи планку проєкту «Українська книга на Одещині» на новий щабель, формуючи своїми думками і діями Інтелект-форум, місією якого є зміцнення культурного, освітнього, інформаційного потенціалу держави і суспільства шляхом створення ефективного соціокомуні-каційного простору для поглиблення стратегічного партнерства бібліотек та інших закладів культури, науки, освіти за сприяння представників владних структур, громадських об’є-днань, бізнесу тощо. Підсумки першого Інтелект-форуму засвідчують його успіх як відкритого простору обговорення широкого спектру актуальних питань розвитку інформаційного суспільства, зокрема місця та ролі бібліотек у цьому процесі.

Безумовним професійним викликом і задоволенням для нас є подальше впровадження інноваційних форм популяризації книги і читання (воркшопи, промоакції, дискусії, літературно-поетичні студії, літературні діалоги, ярмарки тощо). Палкий відгук читацької громади здобули проєкти з відкриття літнього читального залу «Літера», збір коштів на подальше облаштування якого триває за допомогою краудфандингової платформи «Мой Город», бібліоніч «Поетика кохання», що відбулася 14 лютого 2019-го, ініціатива «Моя бібліотека: розробка айдентики ОННБ» та інші.

Користуючись нагодою, висловлюю вдячність усім партнерам бібліотеки, які долучилися до цих перетворень: будівельній компанії «Стікон», Одеській єпархії УПЦ, АТ «Пласке», ПАТ «Одесанафтопродукт», ПАТ «Єнні Фудз», Одеському морському торговельному порту, «Українському клубу Одеси», «Ротарі-клубу «Одеса Рішельє», краудфандинговій платформі «Мой Город», школі дизайну й маркетингу «Projector.Odessa» та іншим інституціям влади, бізнесу, ЗМІ, громадянського суспільства. Разом ми виявили спроможність наповнити життя найстарішої публічної книгозбірні країни неймовірним виром подій, зустрічей, натхнення і рухатися вперед, єднаючи минуле й майбутнє, насичуючи сьогодення.

Володимир КУДЛАЧ.