Одразу три свята — століття кіностудії, 60 років Одеського відділення Національної спілки кінематографістів та День українського кіно — відзначили минулої п’ятниці наші кінематографісти. Врочистості відбулися в сучасному мультимедійному Арт-центрі Віри Холодної.
Кінематографісти, або, якщо сленговою лексикою, кіношники — люди особливі. Достатньо емоційні й у міру стримані, не надто говіркі, хоча й добре поінформовані, а тому досить іронічні, не заздрісні, але прискіпливі до успіхів колег (бо ж мистецтво!), сентиментальні, хоча ретельно приховують це, до обраного фаху ставляться з великим пошануванням. Минула епоха радянського кіно все ж таки залишила на них свій відбиток, і від цього нікуди не втекти, та й навіщо? Ностальгійність — також не найгірша фахова риса. Так, приємно згадувати про те, як на двох майданчиках поряд у дружній обстановці, як мовиться, знімалися «Три мушкетери» та «Місце зустрічі…». Але час, як знаємо, не лише міняється сам, але й людей міняє. На жаль… А найулюбленіше місце для них — рідна кіностудія. Та, на якій гарні режисери колись дуже давно робили гарне кіно. Хоч гарне кіно, як відомо, не завжди було хороше кіно. Далеко не завжди. Декотрі про це знали, інші — ні, треті — зазвичай не хотіли знати.
Сьогодні інше знімається кіно, воно не таке, зовсім не таке. Стає дедалі кращим, вирівнюється, як то кажуть . Але то — десь там, у столиці. Хоча перемога «Атлантиди» на Венеційському фестивалі — одному з найпрестижніших у світі — велика спільна радість. Як і проєкт Одеської кіностудії «Режисер», який разом зі ще двома студійними проєктами переміг у конкурсному відборі Держкіно. І хтозна, може, отой проєкт, тризер якого був показаний на святі, оте пригодницьке кіно стане в стрічку нових досягнень й Одеської кіностудії. Вочевидь, з надією і вірою в це її директор Андрій Осіпов запропонував колегам «оцінити масштабність зйомок та сміливість експерименту». І, можливо, через століття знову прославлять нашу кіностудію такі ж молоді, як і Олександр Довженко, коли починав тут втілювати свої ідеї, переможці конкурсу молодих режисерів, що отримав назву «Короткі зустрічі» — в пам’ять про славетну Кіру Муратову, котра на цій студії зняла свій перший «короткий метр».
— Попри пережиті трагедії, різні проблеми, політичні перипетії українське кіно тут є, воно буде зніматися, студія — розвиватися, і в цьому заслуга нашого відділення НСКУ.
Це з виступу заступника начальника управління культури облдержадміністрації Ярослави Різникової.
Хоч, можливо, і є привід для критичного осмислення. А якраз критичне мислення притаманне кінематографістам. Талановитим. Кращим з багатьох. А таких багато в Одесі — і діючих і тих, хто вже на заслуженому відпочинку. Це засвідчив справжнісі-нький зорепад найрізноманітніших відзнак і нагород, який Муза кіно щедро сипонула того дня немовби з чарівного кошика. А поміж тих нагород і відзнак — мабуть, найшляхетніша: «Легенди Одеської кіностудії». Називались неймовірні цифри трудового стажу на кіностудії: 30, 40… 50 років (справжнє багатство!), безцінний скарб цих людей, умудрених життєвим та фаховим досвідом. Вони виходили на сцену, намагаючись «тримати форму», бо ж — свято, їхнє, заслужене, і… з відтінком смутку все-таки, хоч і з жартами теж. «Таке відчуття, наче «Оскара» отримуєш», — вигукнула у мікрофон Людмила Кватамелідзе.
У планах керівництва — також оновлення павільйону, в якому відбувалося свято. От лише вивіску варто би поміняти — написати її все-таки українською мовою, бо таки ж українська це кіностудія. Мабуть, є тут і завдання для спілки. Яка, власне, і спричинилась до свята. Бо юві-лей кіностудії вже минув, а День українського кіно ще був попереду. Тут можна було б трохи пірнути в історію створення творчих спілок, та все-таки об’єднання кінемато-графістів в одну організацію — окрема стаття, як мовиться. І не в свято про це говорити. Та, як сказав у вітальному слові Ярослав Лупій, голова Одеського відділення НСКУ і знаний режисер, спілка не втратила своєї гідности.
— Ми не втручалися у творчий процес жодного разу. Хоч і призначалися «доработчікі», але всі відмовлялися, і правки робили у Москві або в Києві… Або сам директор… Були різні часи… Ми відстоювали свої права, хотіли чогось нового… Спілка виконує свій обов’язок. Вона покликана плекати таланти, запрошувати, треба створювати умови, єднатися… Спілка мусить змінитися повністю. Прийшли нові умови, інше вже виробництво, новітні технології… Можливо, зараз твориться історія, сучасна кіностудія…
Роман КРАКАЛІЯ.
З нагоди 100-річчя Одеської кіностудії та спеціально до дня народження культового режисера Кіри Муратової наша кіностудія разом з Міністерством культури започаткували конкурс короткометражних стрічок «Короткі зустрічі». Головна ідея — пошук талантів серед молоді та розкриття їхнього потенціалу.
Конкурс проходить за напрямом «Кінопроєкти ігрового короткого метру (хронометраж до 20 хвилин)». Призовий фонд – 1,5 млн грн (перше місце — 600 тис. грн; друге — 500 тис. грн; третє — 400 тис. грн).
Заявки прийматимуться до 14 жовтня (детальніше – на сайті www.odesafilmstudio.com.ua/konkurs-kinoproektiv).
ПОТРІЙНЕ КІНОСВЯТО