Медіація є структурованою процедурою. Наявність чіткої послідовності проходження стадій — це те, що відрізняє її від звичайних переговорів. На відміну від судового провадження процедура медіації є гнучкою. Коло учасників, кількість та тривалість медіаційних сесій, їх періодичність, методика проведення легко можуть бути трансформовані під конкретну ситуацію. Медіація може носити дискретний характер, з перервами між сесіями, з окремими зустрічами медіатора зі сторонами, з можливістю повернутися на попередню стадію, якщо у процесі з’ясували, що не вичерпали завдання попередніх сесій.
Структура медіації — це чітка послідовність етапів (підготовка, вступ, дослідження конфлікту, пошук рішень, фіналізація), спрямована на добровільне врегулювання спору за участі нейтрального посередника.
Перед тим, як ми перейдемо до ознайомлення зі структурою роботи, пропоную ознайомитися з основними принципами медіації та учасниками медіаційного процесу.
Медіація ґрунтується на таких принципах:
1. Добровільність. Участь у медіації є добровільною. Сторони конфлікту (спору) мають право звертатися до медіації тоді, коли вони вважають за необхідне, припинити його в будь-який час і звернутися до суду, арбітражу або третейського суду.
2. Активна участь сторін, самовизначення сторін медіації. Сторони конфлікту самостійно обирають медіатора або вільно погоджуються звернутися до медіатора. Вони самостійно визначають коло обговорюваних ними питань, варіанти врегулювання конфлікту (спору) між ними, зміст домовленостей за результатами медіації, строки та способи їх виконання, інші питання щодо їхнього конфлікту (спору). Медіатор надає сторонам поради виключно з питань організації та процедури переговорів.
3. Незалежність та нейтральність медіатора. Медіатор є незалежним від сторін медіації, державних органів, інших юридичних і фізичних осіб. Він допомагає сторонам налагодити комунікацію та досягти порозуміння, але не має права вирішувати конфлікт (спір) між сторонами або надавати вказівки чи поради щодо його врегулювання. Його поради та консультації стосуються винятково порядку проведення медіації та фіксування її результатів.
4. Конфіденційність. Інформація, яка стала відома учасникам медіації під час її проведення, не підлягає розголошенню. Конфіденційною інформацією щодо медіації є інформація про пропозиції та готовність учасників конфлікту (спору) до участі в медіації; факти та обставини, що стали відомі, судження і пропозиції, висловлені під час медіації; готовність сторони прийняти пропозицію іншої сторони про врегулювання конфлікту (спору), зміст угоди за результатами медіації тощо. Межі конфіденційності визначаються сторонами медіації.
Сторони медіації — фізичні чи юридичні особи, які, задля вирішення існуючого між ними конфлікту (спору), уклали договір з медіатором про проведення медіації.
Медіатор — спеціально підготовлений посередник, який допомагає сторонам конфлікту (спору) у його врегулюванні шляхом структурованих переговорів і не має повноважень на ухвалення рішення по суті конфлікту (спору).
У процедурі медіації сторони можуть користуватися допомогою адвокатів, перекладачів, а також експертів — фахівців у відповідній галузі (психолог, педагог, лікар, інженер, аудитор тощо). За згодою сторін при процедурі медіації можуть бути присутніми й інші особи. У медіації, де стороною є неповнолітня особа, можуть брати участь її батьки чи піклувальники, а в разі залучення малолітньої особи участь її законних представників є обов’язковою.
Основні етапи медіації:
Премедіація, попередня стадія — робота з налагодження контактів зі сторонами, з’ясування їх запиту на медіацію; встановлення довіри між медіатором та сторонами; збір інформації про конфлікт, діагностика конфлікту; вибір моделі та методики проведення медіації; організація простору для її проведення.
Підготовча стадія — формування у сторін конфлікту розуміння процедури медіації; визначення основних організаційних аспектів; підписання договору про проведення медіації. Власне, меді-ація складається із серії зустрічей сторін за участі та підтримки медіатора. Перша зустріч розпочинається зі вступного слова медіатора. Він знайомить учасників з процедурою медіації, її принципами та правилами, встановлює з ними зручний для них порядок проведення медіації, відповідає на запитання сторін. На підготовчій стадії медіатор також повинен дати сторонам зрозуміти, що всі рішення в медіації приймаються ними. Відтак саме учасники конфлікту несуть відповідальність за такий вибір та подальшу реалізацію. На цій стадії також визначається гонорар медіатора.
Стадія дослідження — сторонам пропонується розповісти про ситуацію, яка склалася. Цей етап є базовим у побудові діалогу між сторонами. Завдання цього етапу — надати сторонам можливість щиро і повно висловитися стосовно конфліктної ситуації та їх ставлення до неї. Меді-атор допомагає сторонам почути та зрозуміти одна одну, а відтак спрямовує їх на формулювання важливих для них питань. Так відбувається збирання тем для обговорення сторонами медіації. Завданням медіатора є уважно вислухати всіх, акцентуючи на найважливіших моментах.
Робота з інтересами та потребами сторін — складність цього процесу полягає в тому, що сторони зазвичай можуть висувати вимоги щодо однієї проблеми, а насправді жадати вирішення іншої. Тобто вони таким чином приховують одна перед одною реальні потреби та інтереси за своїми позиціями. Перед медіатором на цій стадії постає завдання не лише виявити всі наявні проблеми та скласти особисту думку про них, а й переконатися у тому, що сторони домоглися порозуміння й усвідомлюють сутність конфлікту. Тут головні цілі: допомогти сторонам розпізнати свої істинні інтереси; створити умови для вільного прояву своїх емоцій; зробити можливим слухання одна одну й розуміння інтересів іншої; підготувати основу для пошуку варіантів вирішення конфлікту.
Пошук варіантів рішення — роль медіатора на цій стадії медіаційної процедури є менш активною, він має стимулювати сторони до напрацювання рішень, які б задовольняли кожну з них та ґрунтувалися на їх інтересах. При цьому меді-атор повинен залишатися нейтральним, не змушувати одну зі сторін приймати пропозиції іншої, а також утримуватися від надання сторонам власних варіантів рішення. У загальному вигляді завдання медіатора на цій стадії можна звести до того, що він має: створити умови для пошуку та напрацювання сторонами варіантів рішень; органі-зувати обговорення цих варіантів; сприяти виробленню спільного рішення. Медіатор фасилітує сторони задля напрацювання взаємовигідних та креативних рішень, що виходили б за межі простих позиційних переговорів. Генерація ідей на цьому етапі є надзвичайно важливим та непростим завданням, адже найчастіше сторони, прийшовши на медіацію, мають досить чітке уявлення про те, чого вони хочуть, засноване на їхній позиції у справі, і бачать винятково один варіант вирішення проблемної ситуації, що склалася. На цій стадії медіатор пояснює сторонам необхідність напрацювання багатьох альтернативних рішень, адже усвідомлення необхідності варіативності задля можливості вибору найоптимальнішого рішення є передумовою успішного укладення медіаційної угоди.
Оцінка варіантів рішення — після напрацювання варіантів рішень сторони повинні оцінити їх на реалістичність та здійсненність, а також обрати ті, які якнайбільше відповідають їхнім інтересам і потребам. Завдання медіатора на цьому етапі — допомогти сторонам оцінити варіанти вирішення проблеми, які вони запропонували, з точки зору їх відповідності справжнім інтересам та потребам сторін і допомогти їм визначити ризики й переваги обрання або необрання кожного з варіантів.
Оформлення домовленостей. Домовленості, досягнуті сторонами за результатами медіації, як правило, виконуються ними добровільно, адже це результат кропіткої співпраці з пошуку взаємо-прийнятного рішення під час процедури медіації. Незважаючи на це, питання коректного оформлення таких домовленостей та правової природи угоди за результатами медіації потребує окремої уваги сторін. Сторони обирають той спосіб закріплення домовленостей, що найбільше «пасує» до їхньої ситуації та відповідає їхнім інтересам. Якщо для сторін важливо мати письмовий договір, то вони укладають угоду за результатами медіації в письмовій формі. Якщо ситуація потребує нотаріального посвідчення (наприклад, у разі, якщо домовленості пов’язані з передачею нерухомого майна), то сторони звертаються до нотаріуса задля укладення відповідного договору згідно з вимогами законодавства. Угода за результатами медіації може виступати дорожньою мапою для сторін медіації щодо послідовності та часових рамок наступних кроків.
Як бачимо, процес медіації доволі кропіткий та послідовний з урахуванням інтересів і потреб кожної сторони. Головне завдання — кожна зі сторін має залишатися у виграші та відчутті, що її почули та гідно поставилися до її інтересів.
Ганна ШЕСТАКОВА,
сертифікована медіаторка.
Текст підготовлений на основі матеріалів сайту Української академії медіації.
Медіація: принципи, учасники, етапи, рішення
