Випускникам Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова добре відоме ім’я професора Дмитра Івановича Поліщука. Доктор фізико-математичних наук, завідувач кафедри загальної фізики, декан фізичного факультету, проректор з навчальної роботи, талановитий учений, учасник Другої світової війни, кавалер багатьох нагород.
Народився Дмитро Іванович 22 лютого 1920 року в селі Адамівка Любашівського району в родині сільського лікаря та простої селянки. Невдовзі сім’я переїхала до центру волості — Любашівки, де запрацювала амбулаторія й була робота для батька. У сім літ пішов до семирічної школи, яка відкрилася на території колишнього панського маєтку Любинських і в 1934-у отримала статус середньої. Час навчання у ній припав на тяжкі роки Голодомору, коли більшовицька влада планомірно винищувала українців. По Любашівському району було офіційно зареєстровано більше двох тисяч випадків опухання від голоду і 737 смертей від нього. Ця трагедія назавжди закарбувалася в пам’яті юнака.
У 1937-у відбувся перший випуск десятикласників, серед яких був і Дмитро Поліщук. Того ж року став студентом фізико-математичного факультету Одеського державного університету. Вступні іспити збіглися в часі з роботою Всесоюзної конференції з фотоефекту, на яку приїхали відомі фізики А.Ф. Йоффе, Я.І. Френкель та багато інших. Це міг бути один з перших контактів Дмитра з великою наукою.
Про передвоєнні студентські будні згадував парторг університету Леон Хачикович Калустян, який тоді мешкав у гуртожитку на вулиці Пастера, 29: «У кімнаті проживали від 6 до 9 хлопців, харчувалися в складчину, ділилися продуктами, привезеними з дому. «Спільними» були деякі частини гардеробу — штани та туфлі, хто й коли їх одягатиме, домовлялися заздалегідь».
Але навчання в університеті перервало 22 червня 1941 року. Склавши заліки та іспити Дмитро Поліщук, як і більшість одеських студентів, добровільно пішов до військкомату. Як старшокурсника його направили в Полтавське автотракторне військове училище. Та з наближенням ворога до Дніпра училище евакуювали на Північний Кавказ, у П’ятигорськ. У серпні 1942-го частину його курсантів, у тому числі й Поліщука, кинули захищати містечко Прохладний. 26 серпня у бою за це місто зазнав тяжкого поранення. Підібрали його місцеві жителі й аж до нового року доглядали й переховували, не тільки від ворога, а й від сторонніх очей. 5 січня місто звільнили від загарбників, і Дмитра відправили на лікування до шпиталю. Одужавши, закінчив навчання у військовому училищі і з квітня 1944-го брав участь у боях за визволення рідної України, Молдови, Чехословаччини, Польщі, Німеччини.
У жовтні 1945-го повернувся до Одеси й продовжив навчання в університеті. Через два роки з відзнакою закінчив фізико-математичний факультет і вступив до аспірантури. Одночасно працював молодшим науковим співробітником науково-дослідного інституту фізики ОДУ. В 1951-у захистив кандидатську дисертацію і всю подальшу діяльність пов’язав з фізичним факультетом та університетом.
У 1953 році Дмитро Іванович став старшим викладачем кафедри загальної фізики, із 1956-го по 1960-й — заступник декана фізико-математичного факультету, того ж 1960-го обраний доцентом кафедри загальної фізики і першим деканом фізичного факультету, із 1963-го впродовж півтора десятка літ очолював кафедру загальної фізики, у 1970 — 1982 роках — проректор з навчальної частини ОДУ. У 1973-у захистив докторську дисертацію й отримав звання професора кафедри загальної фізики. На цій посаді працював до останніх днів свого життя.
З теплотою згадував декана фізичного факультету Д.І. Поліщука колишній його студент, друг «Чорноморських новин» Євген Васильович Боровик (вічна йому пам’ять), якому за відмову відповідати викладачам російською мовою загрожувало відрахування з університету. Дмитро Іванович порадив Євгенові перевестися на вечірнє відділення, а заодно влаштуватися в українську школу, й тоді ніхто не зможе нічого заподіяти. І тих, кому за схожих обставин проректор допоміг, було чимало. Потім вони стали знаними фахівцями і з вдячністю згадували свого професора.
Дмитро Поліщук був одним із засновників одеської школи фізики горіння. Вивчав фізику аеродисперсних систем, займався проблемами вдосконалення викладання фізики у середніх та вищих навчальних закладах. Автор понад 200 наукових праць, двох монографій та дев’яти навчальних посібників, а також багатьох статей у закритих виданнях.
Нагороджений орденами Слави III ступеня, Червоної Зірки, Вітчизняної війни ІІ ступеня та майже 15 медалями. У 1990-у удостоєний звання «Заслужений працівник освіти України».
Помер Дмитро Іванович Поліщук 6 серпня 2002 року. Пам’ять про педагога, вченого і прекрасну людину назавжди залишилася у серцях його учнів.
Василь ВЕЛЬМОЖКО,
вчитель фізики Одеської ЗОШ № 105, випускник фізичного факультету
ОДУ ім. І.І. Мечникова 1982 року.
СЛОВО ПРО ВЧИТЕЛЯ
