Чи знаєте ви, що із 60 млн га території нашої держави понад 70% складають сільгосп-угіддя? І хоча за площею чорноземів (28 млн га) Україна посідає четверте місце в світі, після Росії, США та Китаю, на кожну тонну отриманого нашими аграріями зерна припадає близько 10 тонн втраченого в результаті ерозії безцінного ґрунту.
Лісозахисні смуги, висаджені 50 — 70 років тому, зокрема у південних областях нашої держави, бо лісів у нас завжди катастрофічно бракувало, впродовж цього часу виконували роль своєрідних оберегів родючості, захищаючи ґрунти від вимивання, а села — від нищівної спеки та пилових бур. Але ніхто за ними, принаймні останні три десятиліття, не доглядав і, що найжахливіше, не вберіг від сокири.
Інформаційні онлайн-ресурси порадували цікавою новиною: вітчизняний благодійний фонд Peli can live запускає проєкт «Лісосмуги життя».
У якому стані українські лісосмуги сьогодні, чому нашим аграріям украй важливо про них дбати та чи буде охоплена проєктом Одещина — про це ми телефоном попросили розповісти співзасновницю та виконавчу директорку БФ Peli can live Яну БОБРОВУ (на знімку із сайта kurkul.com), яка мешкає в Києві.
— Нині в Україні налічується близько 350 тисяч гектарів полезахисних і 90 тисяч гектарів водорегулюючих лісових смуг. Вони захищають 13 мільйонів гектарів угідь, а це приблизно 40% ріллі.
На жаль, нині лісосмуги у жалюгідному стані, адже чимало фермерів прагнуть отримувати прибутки, жодної гривні не інвестуючи у збереження довкілля. А такий підхід рано чи пізно закінчиться катаклізмом.
Першими від такого споживацького користування нашою землею постраждали лісосмуги. Так, щоб забезпечити роботу великогабаритної техніки й розширити площі земельних угідь, уздовж деяких полів їх повністю викорчували і продовжують безкарно так чинити. Лісосмуги вирубують і палять, перетворюють на смітники, заливають нечистотами та залишками отрутохімікатів…
Ото й виходить, що з роками площа орних земель збільшується, часто — ціною винищення лісосмуг. Геть знищується те, що було створене 50—70 років тому. Така ситуація, не в останню чергу, пов’язана з допоки чітко не визначеним статусом лісосмуг. Про що — трохи згодом.
До ініціативи «Лісосмуги життя» ми прийшли поступово, в ході реалізації інших екологічних проєктів, зокрема навчального для школярів — «Оселя для комах», а також пізнавально-практичного, спрямованого на відновлення екосистеми для пернатих, — «Дерева для птахів». Ми садили кущі та дерева, щоб птахи на них гніздилися і мали чим годуватися взимку. Поступово, вникаючи в суть екологічних проблем, почали думати про масштабніші дії, бо нас підтримали екологи та численні активісти з різних куточків України.
Сформувалася колективна думка про те, що лісосмуги — то наша спільна надія, адже їх масове відновлення на території всієї держави може стати глобальним внеском України в протидію кліматичним змінам.
Усе це, зрештою, спрацює на користь сільгоспвиробникам, котрі першими мусять зацікавитися відродженням лісонасаджень, адже вони затримують сніг, якого щороку чекаємо, як манни небесної, зберігають дорогоцінну вологу, стримують пориви спекотного південного вітру, оберігають ґрунти від вимивання… Більше того, захищають села від можливого рознесення вітром отрутохімікатів, якими обробляють поля, «охолоджують» від спеки. Зрештою, це гарні місця для пасік і для культурного організованого відпочинку людей. За належного догляду лісосмуги залишатимуться і сировинною базою, зокрема при вирубуванні сухостою та пошкоджених хворобами чи вітром дерев.
Як відомо, ліси у нас мають впорядкувальників, вони захищені в законодавчому порядку, особливо мисливські угіддя, природоохоронні території, тоді як лісосмуги останні 30 років практично не мали господарів, відтак нинішні селяни, напевно й забули, для чого садили ті акації та липи їхні батьки. До слова, остання інвентаризація лісо-смуг проводилася на державному рівні ще у 1975 році, відтоді цим ніхто не займався. Зате активно працювала сокира.
Справді, люди саме в «нічийних» лісосмугах запасалися дровами на зиму, а кращі стовбури пускали на дошки та підпори. Один чоловік, здається, на Одещині, про що писали ЗМІ, відкрито торгував такими дармовими дровами. Тракторний причеп відпускав по 5 тисяч гривень. Люди ставали в чергу, поки хтось не поцікавився, чи має він дозвіл на той промисел. З’ясувалося, що не мав. Влучивши слушний момент, тобто гостру потребу в дровах, хутко організував прибутковий бізнес — вирубування навколишніх лісосмуг.
Чинне законодавство відкрило можливість аграріям брати лісосмуги в оренду й самостійно дбати про насадження, від яких залежить стан ґрунту, а відтак і врожайність. Бо ж відомо, що хороша захищеність полів лісосмугами не лише протидіє водній і вітровій ерозії ґрунту, а й сприяє збільшенню врожаю на 18—30%.
Наш проєкт передбачає співпрацю з місцевими агропідприємствами та ОТГ задля відновлення лісосмуг шляхом висаджування дерев, які най-краще підходять до кліматичних умов регіону, для забезпечення максимально позитивного мелі-оративного впливу на сільгосп-угіддя та збереження біорізноманіття агроекосистем. Чи стануть вони для них справжніми господарями?
Наш партнер — S&P Investment Risk Management Agency — готовий безкоштовно надавати підтримку пілотним проєктам і зробити дорожню мапу всього процесу передачі в оренду лісосмуг.
Варто зазначити, що допоки нема затверджених Кабміном правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення. Це, мабуть, найкритичніший чинник, що зупиняє фермерів та інших сільгоспвиробників від оренди цих насаджень, бо ж правила гри невідомі. Доведеться почекати.
Ми ж, не втрачаючи часу, готуємо перелік рекомендацій щодо місцевих видів рослин для кожної області, адже наша ідея відновлення екосистеми лісосмуг полягає в заселенні аборигенних видів рослин, без залучення інвазійних. Дуб звичайний, липа серцелиста, клен гостролистий, шипшина, глід, бузина чорна, горобина, в’яз... Хоча не всі вони можуть рости в різних регіонах України, але такі, як шипшина та дуб, є для нас універсалами.
Ми вже маємо досвід співпраці з національним парком «Тузлівські лимани», де торік разом з його працівниками висадили понад три тисячі кущів і дерев, частину яких привезли туди самостійно. Цьогорічна ревізія насаджень показала стовідсоткову приживлюваність, наприклад, шипшини, цінної культури як для людини, так і для комах та птахів.
А ще плануємо зібрати рекомендації фахівців щодо оптимального устрою лісосмуг з урахуванням зміни кліматичних умов, виробити, зокрема, спільні правила, закріпити їх на законодавчому рівні, відтак зробити обов’язковими для всіх, але при цьому зберегти специфіку регіонів, скажімо, при дотриманні відстані між смугами тощо. Це важливо. Скажімо, щільна смуга забезпечує захист на 15 своїх висот, тобто якщо дерева заввишки 15 метрів, то маємо 225 метрів захищеного поля вздовж такої смуги. Най-оптимальніші лісосмуги для півдня — у три—п’ять рядів, а це 7,5—15 метрів завширшки. За належного догляду вони піднімуться десь за десять років.
Завдяки інформаційній підтримці Latifundist Media та Kurkul.com ми почали активний діалог з фермерами, представниками сільських рад та ОТГ. Поки що це здебільшого відповіді на численні запитання, до яких залучаємо нашу наукову команду. Налагоджуємо контакти із соціально відповідальним бізнесом, компаніями, для яких філософія сталого розвитку є надважливою. До ініціативи також долучилися нові інформаційні партнери — LDaily та Swedish Business Association, що є додатковою рушійною силою для розуміння суспільством ролі лісосмуг.
Ми готові розширювати команду однодумців. Кому не байдужа ця тема, шукайте нас у соціальних мережах, давайте про себе знати, приєднуйтеся!
Ніна ЗАЛЕВСЬКА.
СОКИРА НАД... ОБЕРЕГОМ