Напевно, не знайдеться такої людини, якій би хоч іноді не набридало ходити на роботу, яка б не мріяла просто побути дома, виспатися, не похапцем, а з толком взятися за хатні справи, всмак почитати, подивитися кіно чи переглянути у запису цікаві телепередачі, сплести кофту, побути, зрештою, з рідними, з дітьми, поняньчити онуків…
Такий шанс нам випав: через оголошений карантин практично всі третій місяць поспіль сидимо вдома. І що тепер? А тепер нестерпно хочеться на роботу. Тому що ми — люди, у домінуючій більшості, соціалізовані, нам конче потрібно бути там, де ми затребувані, де можемо реалізовуватися як спеціалісти. Робота, зрештою, нас годує. І ми сьогодні, можливо, як ніколи раніше, почали її цінувати, бо ж багато хто її втратив.
Нині держава оплачує працю освітян, медиків, поліціянтів, працівників усіх без винятку критичних служб, які підтримують життя соціуму.
Комерційні структури, які працювали офіційно і мають сили та намір відновити свою діяльність, щоб не розгубити фахівців, спробували якось пристосуватися до ситуації, що виникла: когось спорядили в оплачувану відпустку, для когось органі-зували віддалену роботу, тимчасово перевели на чверть чи на пів окладу або ж виплачують на прожиття певні суми із накопичених прибутків… Хтось погодився на менш оплачувану роботу, вчинивши мудро, адже краще заробити гривню, аніж не заробити сто.
На рівні держави, нехай і з запізненням, почала діяти програма фінансової підтримки малого та середнього бізнесу на період карантину. Принаймні, про це йшлося під час онлайн-брифінгу за участю керівництва Мінсоцполітики. Мова про виділення приблизно 4,7 млрд грн, які підуть на реалізацію заходів, покликаних, насамперед, зберегти робочі місця, а надалі — стимулювати ділову активність та відновлення бізнесу після закінчення дії обмежувальних заходів.
Мінсоцполітики також повідомило, що уряд виділив 1,6 млрд грн із фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19 для надання допомоги на дітей фізичних осіб-підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування та належать до першої і другої групи платників єдиного податку, більшість з яких працює у сфері послуг. Таке рішення уможливить виплатити допомогу на 414 тисяч дітей із 337 тисяч сімей фізичних осіб-підприємців.
Нагадаємо, на кожну дитину до 10-річного віку надаватиметься допомога у розмірі прожиткового мінімуму (віком до 6 років — 1779 грн; від 6 до 10 років — 2218 грн). Такі виплати запроваджено на період карантину та на один місяць після дати його відміни.
Понад 400 тисяч осіб — саме стільки наразі офіційно зареєстрованих безробітних в Україні. Це майже на 40% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Всього з моменту оголошення карантину роботу втратило 127 тисяч людей. За підрахунками експертів, насправді показник у рази вищий, бо офіційна статистика не враховує тіньовий сектор, в якому також десятки тисяч працівників втратили роботу.
Мінімальний розмір допомоги з безробіття на період карантину та протягом 30 днів після його завершення підвищено до 1000 грн. Забезпечено можливість подання заяв про надання статусу безробітного та допомоги з безробіття дистанційно, тобто на електронну пошту центру зайнятості, де людині зручно перебувати на обліку. Зареєструватися як безробітний та оформити допомогу з 24 квітня можна і через онлайн-портал державних послуг «Дія». Станом на 5 травня понад 5 тисяч українців уже скористалися такою можливістю.
Пенсіонери отримали по додатковій тисячі до своїх пенсій. Як на мене, то кожен громадянин, котрий суворо дотримувався норм самоізоляції, повинен отримати допомогу від держави. І не важливо, чи працювала людина у державному секторі, чи була самозайнята. Але умова — і це справедливо — має бути одна: людина сплачувала податки, тобто посильно утримувала державу. Бо її сервісами (шкільна осві-та, медицина, служби порятунку тощо) користуються абсолютно всі, навіть ті, хто зумисне не вносив свою частку до спільної скарбниці, але організував для себе безбідне життя.
Є й інші крайнощі. Як повідомляє британська служба Bі-Bі-Cі, через пандемію понад півтора мільярда працівників різних сфер у світі виявилися під загрозою втрати засобів для життя. Уточнюється, що найбільша загроза існує для людей з неформальною, напівлегальною і нелегальною організацією роботи. Для них відсутність доходу означає — ні їжі, ні безпеки, ні майбутнього.
На цей момент зі зменшенням заробітної плати зіткнулися вже близько 60% неформальних працівників по всьому світу. Така статистика надається за перший місяць протікання пандемії.
Можливо, скрута, в пастку якої потрапили наші співвітчизники, що погоджувалися на заробіток у конверті (бо працедавцеві було невигідно сплачувати податки), а сьогодні опинилися без роботи і без грошей, адже не можуть розраховувати на виплати з тимчасового безробіття, добре подумають: чи правильно чинили раніше?
Нині багато говорять про можливості об’єднаних територіальних громад, які могли б у цей непростий час підтримати людей на місцях. Однак реформу децентралізації ми так до кінця й не довели, а отже на місцеві бюджети навантаження не покладеш — вони ще не встигли зміцнитися, бо мали небагато джерел доходу: здебільшого з оренди землі та зі зборів від місцевого малого і середнього бізнесу, який сьогодні завмер.
Шкода фермерів, які вклалися у вирощування тієї ж городини, зелені, птиці, яєць, але зазнають збитків, оскільки донедавна базари не працювали, розвезення по Україні не було, а перекупники-супермаркети мали на продаж імпортований товар. Мабуть, ним торгувати вигідніше.
До слова, країною котиться хвиля антикарантинних мітингів: підприємці перекривають рух транспорту, стоять із плакатами під місцевими адміністраціями, пишуть колективні звернення, бідкаючись, що вони не працюють, а відтак не мають чим годувати дітей, ризикують втратити свій бізнес.
Волом зайця не доженеш. Людей, які нічого не просять від держави, а лише можливості працювати, обурює несправедливість: чому, кажуть, дозволено торгувати супермаркетам, але заборонено невеличким магазинам, лавкам, лоткам? Чому великий бізнес не знає карантинних утисків, а малому та середньому накинули на шию обмежувального налигача?
Логічно, що могли б уже мовчки потерпіти до 22 травня, до обіцяного послаблення карантину — скільки там залишилося часу! — однак люди не вірять, що на цій даті все завершиться, бо ширяться чутки, нібито карантинні обмеження триватимуть до осені, а такого «затишшя» не витримає жоден бізнес.
Стихійні протестні акції доводять недовіру громадян до чинної влади, яка допускає несправедливість і не реагує адекватно на виклики, а відтак, у разі чого, не зможе втримати ситуацію під контролем, не здатна буде «вирулити», вберегти країну від фінансового краху.
Підприємливі люди бояться розорення, а прості громадяни — голоду. Експерти справді прогнозують, що найближчим часом почнуть зростати ціни на продукти, а їх запаси різко знизяться. Про це, зокрема, повідомив головний фермерський сайт країни «Куркуль».
Причиною такої заяви є карантинні обмеження, які діють уже чотири місяці на територіях більшості країн, у тому числі і в нас. Нині не працюють переробні підприємства (в Україні це, як правило, середньої потужності цехи і міні-заводи) та заклади громадського харчування, які були головними споживачами не-переробленого продовольства (зерно, м’ясні туші, молочна продукція, сирі овочі тощо). Істотно знизився і світовий експорт, хоча у супермаркетах повно свіжих овочів та фруктів, щоправда, без вказівки на країну-імпортера, звідки вони до нас прибули.
За словами експертів продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO), обмеження на пересування та решта карантинних заходів можуть істотно завадити веденню сільського господарства, особливо невеликого за обсягом. А виробники харчової продукції не зможуть обробляти необхідні обсяги сільгосппродуктів. А ще у FAO прогнозують ріст цін на м’ясо та продукти, які швидко псуються, але вважають, що вартість основних продуктів (йдеться про недорогі харчі тривалого зберігання) залишиться без значних змін, бо їх запасів предостатньо практично в кожній країні світу.
Гарна погода налаштовує на оптимізм. Однак в Україні станом на ранок 6 травня зафіксовано 13184 випадки коронавірусної хвороби COVID-19 (в Одеській області — 505). За добу підтверджено 487 нових. Про це поінформували у пресслужбі Міністерства охорони здоров’я. Упродовж доби померли ще 11 осіб (кількість летальних випадків зросла до 327).
Загроза спалаху згубного захворювання залишається дуже реальною. Самовільне послаблення карантинних обмежень ще здатне обернутися великими бідами, хоча навіть думати про таке не хочеться, але треба. Нічого не залишається, як набратися витримки й зоставатися соціально відповідальними громадянами.
Ніна ЗАЛЕВСЬКА.
ГОЛОД — НЕ ТІТКА, ДЕПУТАТ — НЕ ВСІМ КУМ