Нещодавно за сприяння Інституту національної пам’яті вийшов унікальний календар «Українські жінки ХХ століття». Серед особистостей, які увійшли до видання, є й одеситка Зінаїда Аксентьєва, геофізик та астроном, на честь якої названо один з кратерів на Венері. Народилась Зінаїда Миколаївна 25 липня 1900-го (120 років тому) в багатодітній родині лікаря Одеської залізничної лікарні. Ця сім’я подарувала нашому місту ще двох учених: старший брат, Борис Миколайович, став біологом — був професором в Одеському університеті та в педагогічному інституті, помер у 1939-у, а молодший — Георгій Миколайович — гідротехнік, географ, в роки війни був підпільником, доцент ОДУ, помер у 1972-у.
У 1917 році дівчина закінчила гімназію О.А. Висковатової на Молдаванці, де російську словесність викладав майбутній український письменник і політичний діяч Андрій Ніковський. Сьогодні це Одеське професійно-технічне училище машинобудування на вулиці Богдана Хмельницького, 65. Після лютневої революції 1917-го жінки в Російській імперії отримали право навчатися у вищих навчальних закладах разом з чоловіками, тож Зінаїда вступила на математичне відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету, а в 1924-у закінчила вже зовсім інший навчальний заклад — Одеський інститут народної освіти. Хоча це був той самий університет, який нині має статус національного й носить ім’я І.І. Мечникова.
Дуже допитливу дівчинку найбільше цікавило, як створена наша планета, яке її місце під Сонцем і що там, у її глибинах. З роками це захоплення не минуло, і 19-літня Зіна Аксентьєва, дізнавшись про вакансію в астрономічній обсерваторії університету, влаштувалася туди працювати, поєднуючи роботу з навчанням. Там вона познайомилася зі своїм кумиром — академіком Всеукраїнської академії наук Олександром Яковичем Орловим, який тоді був директором Одеської обсерваторії та професором університету. Він став для неї вчителем і наставником, котрий визначив увесь її подальший творчий шлях.
У 1926-у з ініціативи О.Я. Орлова була заснована Полтавська гравіметрична обсерваторія АН УРСР, і з цього моменту вся дослідницька діяльність З.М. Аксентьевої пов’язана з цією науковою установою. Вона працювала обчислювачем-спостерігачем, астрономом-метеорологом, старшим науковим співробітником. У 1948—1951 роках була заступником директора з наукової роботи. А з 1951-го і до останніх днів життя — директором Полтавської гравіметричної обсерваторії. Того ж 1951-го обрана членом-кореспондентом АН УРСР, двічі ставала депутатом Верховної Ради УРСР і неодноразово — депутатом Полтавської обласної ради. Заслужений діяч науки УРСР, удостоєна багатьох державних нагород.
Перші наукові праці Зінаїди Миколаївни присвячені встановленню гравіметричних зв’язків в Україні. З ініціативи О.Я. Орлова проводилася гравіметрична зйомка для складання гравіметричної карти України і прив’язки її до гравіметричної мережі Європи. Така карта була необхідна для пошуку корисних копалин. Із 1929-го по 1938 рік нечисленний тоді колектив Полтавської гравіметричної обсерваторії виконав величезну роботу зі створення такої карти України.
Ґрунтовою дорогою, а то й бездоріжжям пара коней тягнула віз, доверху навантажений ящиками, закритими брезентом і надійно зв’язаними мотузками. Двоє пасажирів, зручно вмостившись спереду, тримали в руках великі ящики, а третій сидів ззаду спиною до них. Поруч з возом поважно крокував, помахуючи батогом, кучер-селянин. Такий транспорт можна було бачити в ті роки під Києвом і Сумами, під Одесою і Миколаєвом, на Донбасі і Криворіжжі, як і у найглухіших, найвіддаленіших куточках України. Під керівництвом О.Я. Орлова співробітники Полтавської обсерваторії, серед яких і З.М. Аксентьєва, за час експедицій визначили 465 гравіметричних пунктів. До 1938-го була складена гравіметрична карта України, яка зіграла значну роль в освоєнні її надр.
У 1930-ті Зінаїда Миколаївна взялася і за вивчення земних припливів. Нахиловимірні спостереження дають цінну інформацію про реакцію деформації Землі та її гравітаційного поля на припливоутворюючі сили Місяця й Сонця, а також на інші внутрішні та зовнішні впливи на земну поверхню. Протягом 11 років, з 1930-го по 1941-й, вона проводила нахиловимірні дослідження в Полтаві з горизонтальним маятником системи Репсольда-Левицького.
У роки Другої світової війни співробітників обсерваторії разом з усіма приладами, найціннішими документами і книгами евакуювали до Іркутська. Там полтавські астрономи у важких умовах продовжували роботу — ні снігові замети, ні люті морози не зупиняли спостереження. Паралельно велися й геофізичні дослідження. Під час евакуації Зінаїда Миколаївна виконувала обов’язки заступника директора з наукової роботи. Предметом її наукової роботи було дослідження припливів озера Байкал. У 1943-у вона захистила на цю тему кандидатську дисертацію. Після визволення Полтави від нацистських загарбників З.М. Аксентьєва разом з колективом обсерваторії повернулася у місто і взяла активну участь у відновленні роботи наукової установи. У 1947-у захистила докторську дисертацію. Досягнення цієї жінки, яка ще й виховувала сина та доньку, вражали.
З ініціативи Зінаїди Миколаївни з 1948 року в Полтавській обсерваторії відновилися дослі-дження приливних деформацій Землі, спрямовані на вивчення внутрішньої будови і динаміки земної кори. Особливо ці роботи розширилися у зв’язку з участю обсерваторії у виконанні програми Міжнародного геофізичного року (1957—1959).
Коли в 1951-у О.Я. Орлов через погіршення здоров’я залишив директорське крісло, очільницею колективу призначили саме З.М. Аксентьєву. У тому ж році її обрали членом-кореспондентом Академії наук УРСР. Ставши директором обсерваторії, Зінаїда Миколаївна побудувала лабораторний корпус, механічну майстерню і кілька житлових будинків, причому будівництво велося таким чином, щоб не зашкодити великому саду цього дивовижного куточка Полтави. У 1950—1960 роках значно збільшився штат співробітників. Під її керівництвом Полтавська гравіметрична обсерваторія стала однією з провідних наукових установ у СРСР з вивчення проблеми обертання Землі. Там функціонувало Центральне бюро Радянської служби широти, яке оперативно визначало координати полюсів Землі для практичних цілей.
У Зінаїди Миколаївни було багато задумів, але далеко не всі їй вдалося здійснити:
8 квітня 1969 року вона померла на робочому місці від раптового сердечного нападу.
З.М. Аксентьеву запам’ятали сміливою, рішучою і незалежною жінкою. Її світогляд багато в чому не збігався із загальноприйнятим в ті часи: вона не стала членом партії, була віруючою. Про це почали більше згадувати вже після її смерті, бо за життя, зі зрозумілих причин, про те, що у великі свята вона відвідувала богослужіння, знали тільки дуже близькі друзі. Зінаїда Миколаївна підтримувала зв’язки з астрономами Одеси, листувалася з учнями О.Я. Орлова — М.М. Стойком та І.І. Вітовським, з якими була особисто знайома, коли починала працювати в нашій обсерваторії.
Василь ВЕЛЬМОЖКО,
вчитель фізики та астрономії Одеської ЗОШ №105.
КРАТЕР АКСЕНТЬЄВОЇ