Чи можна звичайну загальноосвітню школу перетворити на інноваційний освітній центр, у якому дитина оточена любов’ю й турботою? Авжеж, якщо вкладати у цю справу частинку своєї душі.
Як очільникові школи стати ефективним менеджером і водночас надихати колектив на нові творчі звершення, — про це наша розмова з директоркою Одеської загальноосвітньої школи №80 Севериною Писаренко.
— Северино Григорівно, ваш навчальний заклад повністю руйнує стереотип про те, якою уявляєш собі звичайнісіньку школу в спальному районі міста. Бо лише переступивши поріг, одразу відчуваєш атмосферу доброзичливості та творчого пошуку. Як вам вдалося її створити?
— Коли у 2013 році мені довірили очолити цей навчальний заклад, одразу відзначила, що тут працюють досвідчені педагоги, навчаються талановиті учні, але чомусь бракує відчуття сімейного затишку… Тоді для себе вирішила: зроблю все, аби в школі комфортно почувалися і діти, і вчителі, й батьки. Адже переконана: головне для директора — створити таку творчу атмосферу, щоб учням було вільно, комфортно, щоб вони знали, що з ними рахуються, їх поважають.
Для того, аби втілити в життя задумане, заручилася підтримкою колективу, згуртувавши команду однодумців. Розповідаючи педагогам, активу батьківських комітетів про цікаві задумки, вдалося запалити їх прагненням до позитивних змін. Настав момент, коли вони й самі розкрилися й почали генерувати креативні ідеї, звертати увагу на те, що потрібно зробити першочергово.
Спільними зусиллями продумали, як оформити кожен куточок школи. Тепер можна належно оцінити роботу наших учителів образотворчого мистецтва, які написали копії картин Тараса Григоровича Шевченка та прикрасили предмети інтер’єру. Є чимало локацій для відпочинку, найбільша з них — внутрішнє подвір’я, де під щебетання пташок можна помилуватися водоспадом, відпочити на гамаку, споглядаючи талановито виконані мурали. Милує око й прекрасний ландшафтний дизайн, у якому гармонійно поєднані дерева та декоративні насадження. На кожному поверсі — неповторні дизайнерські рішення: є справжній куточок Одеси, до створення якого долучилася разом зі своєю донькою вчителька образотворчого мистецтва Тетяна Дмитрівна Туз, є зона відпочинку зі зручними пуфиками, яку вподобали молодші школярики, є цікаві фотозони для старшокласників.
Облаштовуючи креативний простір для учнів, активно вирішуємо й нагальні господарські проблеми. За бюджетні кошти полагодили дах, обладнали протипожежну сигналізацію, відремонтували спортзал. Важливим кроком було встановлення системи відеоспостереження. Знадобилося лише три роки, щоб старі вікна замінили на нові. У їдальні й туалетах двері оснащені спеціальними доводчиками. Коли не вистачало коштів, аби купити нові меблі, підійшли до вирішення цього питання творчо — відреставрували старі.
Це — лише частина тієї щоденної копіткої праці задля того, щоб діти, педагоги й батьки почувалися у нашому навчальному закладі як удома. Ми розуміємо, що тільки разом зможемо зробити школу кращою.
— Чи вдалося завдяки об’єднанню зусиль покращити позиції школи в рейтингу освітніх закладів міста?
— Якщо говорити мовою цифр, то насамперед варто відзначити: сьогодні у нашій школі навчається 1288 дітей, а ще сім років тому їх було лише 766. Цьому сприяло підвищення рівня та якості освіти, чого нам вдалося досягти, згуртувавшись навколо спільної мети. Адже школа — це освітній центр, де одні навчають, інші — навчаються, але всі разом самовдосконалюються. Освіта — найпотужніший інструмент, що здатен змінити світ. Вважаю, для того, щоб навчати дітей, педагогу треба постійно вчитися самому. Навчання впродовж життя нині актуальне, як ніколи. Тому гасло нашого колективу: «Ми прагнемо стати кращими за нас сьогоднішніх». Моє ж завдання як директора — всіляко сприяти втіленню в життя позитивних змін і добрих задумів.
Нещодавно ми започаткували нову традицію — в актовій залі урочисто вітаємо талановитих учнів: призерів конкурсів, переможців олімпіад, обдарованих дітей, які гідно представляють нашу школу. На цьому заході, який ми назвали «Золотий фонд», школярів пошановують пам’ятними подарунками та грамотами. Стало доброю традицією на нашому живописному подвір’ї проводити благодійні ярмарки, а виручені на них кошти спрямовувати на допомогу хворим діткам. Напередодні нового навчального року ми освячуємо нашу школу.
— Протягом двох років втілюється у життя реформа Нової української школи (НУШ). Як сприймають інновації педагоги, чи адаптувалися діти та батьки до навчання в реаліях сьогодення?
— Коли розпочалася реалізація освітньої реформи, стало зрозумілим, що наш освітній заклад має знайти свій шлях, аби відповідати високим стандартам Нової української школи. Варто зазначити, що чимало пріоритетів, на яких ґрунтується НУШ, знайшли відгук у серцях педагогів. Зміни у системі шкільної освіти назріли давно, тож їх підтримують не лише вчителі, а й батьки та учні. Адже головна мета реформи — створити школу, в якій буде комфортно навчатися і яка даватиме дітям не лише знання, а й уміння застосовувати їх у житті.
Наші педагоги докладають чимало зусиль, аби сприяти розумовому, моральному, естетичному та фізичному розвитку особистості, розкриваючи творчі можливості й таланти учня та забезпечуючи умови для розвитку індивідуальності кожної дитини з урахуванням її вікових особливостей. Багато цікавих підходів нам пропонує НУШ: це й оформлення класів, й організація та проведення уроків. І все ж багато діток за старанність у навчанні прагнуть отримати гарну оцінку. Те, що їх похвалили на словах, — це добре, але дитина хоче принести додому щоденник і показати батькам: «Дивіться, я сьогодні відповідала чи відповідав краще за всіх!».
Слід також розуміти, що для справді якісного втілення в життя освітньої реформи в класі має бути небагато учнів. Однак ми розташовані у густонаселеному мікрорайоні й за новими правилами зараховуємо до першого класу всіх, хто має реєстрацію на території, закріпленій за нашою школою.
— Коли цьогорічної весни для запобігання поширенню коронавірусу були запроваджені карантин і дистанційне навчання школярів, для всіх освітян це стало несподіванкою та справжнім випробуванням. Що змінилося сьогодні? Як тепер сприймають такий формат роботи педагоги й учні?
— Звісно, коли пів року тому оголосили про карантинні обмеження, ми, певно, як і більшість освітян, були не готові до цього. Складнощі виникали як при організації, так і під час проведення онлайн-уроків. Однак, незважаючи на незвичний формат роботи, наша школа посіла друге місце серед загальноосвітніх закладів району за підсумками ЗНО.
Сьогодні, проаналізувавши помилки, ми детально розписали алгоритм дій на період дистанційного навчання. Учителі опанували роботу із системами Moodle, Google Classroom, Blackboard, месенджерами — Viber, Telegram, інтернет-ресурсами Вчи.юа, Мій клас, На урок тощо. Наразі плануємо поповнення бібліотеки відеоуроків та розміщення їх на сайті школи, а також у блогах учителів. Для цього у нас є необхідне технічне оснащення: майже у кожному класі — проєктори, екрани, маємо дві інтер-активні дошки.
Подбали й про те, аби медичний кабінет був розташований безпосередньо біля входу до будівлі школи. Це особливо зручно, коли треба організувати протиепідемічні заходи. У кабінеті працює медична сестра, на випадок, якщо хтось із дітей чи вчителів почуватиметься недобре, звертатимемося до амбулаторії сімейного лікаря, яка знаходиться неподалік школи і з якою ми уклали договір, — її медпрацівники оперативно нададуть хворому більш фахову допомогу.
— Северино Григорівно, якими ви бачите пріоритетні напрямки подальшого розвитку школи?
— Вважаю, що на часі — створення школи майбутнього, в якій гармонійно поєднані новітні технології, інноваційне освітнє середовище, унікальний дизайн, сучасний контент, глибокі та якісні знання. Відповідно до урядової програми «Спроможна школа для кращих результатів» намітили відкрити новий кабінет інформатики, де буде інтерактивна панель та 3D-принтер, поповнити новими приладами кабінет фізики, розробити проєкт сучасного оснащення кабінету хімії та біології. У рамках впорядкування пришкільної території облаштуємо майданчики: географічний — із соняшниковим годинником, фізкультурно-спортивний — з універсальним полем для міні-футболу, баскетболу та газоном для рухливих ігор.
— Успіх школи багато в чому залежить від авторитету директора. Яким має бути керівник, аби освітній заклад досягав високих результатів роботи?
— Від професіоналізму, мобільності, готовності до змін, творчого підходу до справи очільника школи залежить майбутнє освітнього закладу. Директор — це керівник, але основа його успішної діяльності ґрунтується на єдності й підтримці колективу. Для здійснення планів у своїй роботі дотримуюся таких принципів: керувати — значить приводити до успіху; ставитися до людей так, як хотіла б, аби вони ставилися до мене. Треба вміти працювати з педагогами, знаходити спільну мову з батьками. Це допомагає оцінювати ступінь розвитку школи і планувати її перспективу, забезпечувати відкритість та прозорість діяльності навчального закладу. У нас попереду ще чимало роботи на шляху до нових звершень. Переконана, що, об’єднавши зусилля, нам усе вдасться і наша школа стане найкращою!
Розпитував
Сергій ПЄНЯЄВ.
СЕВЕРИНА ПИСАРЕНКО: «ПРАГНЕМО СТАТИ КРАЩИМИ ЗА НАС СЬОГОДНІШНІХ»