Реформа системи освіти, що поступово реалізується в Україні, вимагає творчого оновлення всіх її ланок, зокрема й музейної справи. Сучасний шкільний музей (а таких у країні понад три тисячі) повинен стати одним з ефективних засобів навчання, розвитку і виховання молоді у процесі вивчення історії та культурної спадщини України, загальнолюдських цінностей, їх збереження, використання, примноження.
Досягненню цієї мети сприятиме розробка і впровадження науково-методичних засад музейної педагогіки, краєзнавства, що ґрунтуються на перевіреному практикою історичному та сучасному досвіді музеїв загальноосвітніх закладів. Одним із завдань педагогічного колективу школи, де є музей, — якомога ефективніше використовувати його експозиції у навчально-виховній роботі з учнями.
Безумовно, найперше завдання музейної педагогіки — сприяння розвитку творчих здібностей учнів. Музейна педагогічна система передбачає саме таку організацію навчально-виховного процесу, за якої учень — один із головних суб’єктів творчої діяльності. Музейна педагогіка визначає модель становлення творчої особистості як піраміду, в основі якої — гуманна людина з усією сукупністю творчих задатків, здібностей, мотивів. Вершина піраміди — «дослідник-філософ», а «дослідник-громадянин», «дослідник-винахідник», «дослідник-експериментатор», «дослідник-теоретик» — проміжні щаблі зростання.
Саме ці якості і розвиваються в учнів під час музейних уроків та пошукової роботи. Формується громадянське мислення, коли юнак чи юнка досліджує проблеми, пов’язані з історією міста, країни, народжується національна свідомість, що сприяє неупередженому ставленню до інших культур, розумінню ролі та місця національного у світовій загальнолюдській цивілізації.
При музеї Одеської ЗОШ №44 систематично здійснюється пошуково-краєзнавча робота. Пошук завжди супроводжується науково-дослідницькою діяльністю, в результаті якої в учнів формуються допитливість, цілеспрямованість, наполегливість, ініціативність, оригінальність, винахідливість, внутрішня свобода, вимогливість, прагнення не задовольнятися приблизними відомостями, а уточнювати, добиратися до суті, враховувати думку фахівців, критичність розуму, дисциплінованість.
Пошук захоплює! Пошукова робота — це альтернатива бездуховності.
Рада музею розробила технологію пошукової роботи та поради пошуковцям. Як-от:
1) тема дослідження має бути конк-ретною (конкретні події певної історичної епохи, конкретна особа та її роль у певній історичний період);
2) конкретна мета пошукової роботи моє обмежуватися певними хронологічними рамками;
3) під час усного спілкування з людьми пошуковець має бути толерантним, поважати погляди та думки інших, заздалегідь готувати запитання, все почуте занотовувати, дякувати за будь-яку інформацію;
4) пам’ятати, що вирішальним має бути історична достовірність, а дійти до достовірної історичної інформації можна лише шляхом її критичного аналізу.
Історія — це не тільки наука і навчальна дисципліна. Це й могутній засіб самоствердження особистості, виховання патріотизму та інших громадянських якостей. Погляд, звернений у минуле, заглиблює нас у таємницю людського буття, буття нашого народу, допомагає краще зрозуміти навколишній світ і своє місце в ньому.
Існують різні підходи до класифікації методів роботи з використанням музейних експонатів на уроках історії. Зокрема, науковці виділяють два можливих варіанти: пояснення учителем навчального матеріалу із залученням фондів шкільного музею або поєднання пояснення учителем навчального матеріалу із самостійною роботою учнів над експонатами.
Ми ж до цих двох варіантів пропонуємо долучити й третій. Загально-відомо, що з використанням інноваційних підходів до навчання на уроках історії, суттєво змінюється функція учителя й учня. У зв’язку з цим можливий варіант, коли школярі самостійно досліджуватимуть музейні експонати як джерела інформації без допомоги педагога за розробленими схемами, пам’ятками.
Ідеться про те, що, виконуючи завдання вчителя у формі запитань, учні самостійно досліджують музейний експонат. Причому метою такого виду самостійних робіт є не стільки дослідження навчального матеріалу за допомогою музейного експонату, скільки розвиток певних здібностей, умінь і навичок пізнавальної активності та самостійності. У такому дослідженні допускається використання одного-двох музейних експонатів, не береться до уваги текстологічна та фактографічна критика джерела (їх подають учням верифікованими), за винятком випадків, коли ставиться за мету розвиток критичного мислення і вміння дивитися на події під різними кутами зору.
Структура подібної самостійної роботи учнів над музейним експонатом має поєднувати: 1) актуалізацію знань і корекцію опорних уявлень; 2) мотивацію навчальної діяльності; 3) усвідомлення змісту; 4) самостійне виконання роботи; 5) узагальнення та систематизацію результатів; 6) підсумовування.
Актуальним сьогодні є й використання музейних експонатів на уроках історії із застосуванням новітніх інформаційних технологій.
Отже, виховна, навчальна робота шкільних музеїв спрямована на формування гармонійної, соціально активної особистості, на її моральне, естетичне виховання, поглиблення поінформованості, освіченості.
Успіх музейної діяльності в сучасній школі залежить від того, наскільки вона сконцентрована на головних, найактуальніших напрямах, як забезпечує вирішення гострих питань сьогодення.
Володимир ПОЛІЩУК,
вчитель історії ЗОШ №44 м. Одеси.
ПЕДАГОГІЧНА МІСІЯ ШКІЛЬНОГО МУЗЕЮ